XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.екон.наук, Александров М.П., канд.екон.наук, Рібун Л.В. РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПОДОЛАННІ МОНОПОЛІСТИЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ЕКОНОМІЦІ

Кандидат екон. наук, Александров М.П.                            

Львівська національна академія мистецтв                      

Кандидат екон. наук, Рібун Л.В.  

 Український державний лісотехнічний університет

 РОЛЬ ДЕРЖАВИ У ПОДОЛАННІ МОНОПОЛІСТИЧНИХ ТЕНДЕНЦІЙ В ЕКОНОМІЦІ

В економіці, яка перебуває на етапі трансформації, роль держави об'єктивно має бути вищою, оскільки ринковий механізм саморегулювання ще не повністю сформувався і ще не здатний належним чином підтримувати стан рівноваги. Отже, такий стан економічної системи, і самі суперечності, закладені в ринковій системі, викликають об'єктиві потреби у взаємодії держави та ринку. Тому основним завданням держави є пошук шляхів і способів нейтралізації суперечностей ринку. До таких насамперед необхідно віднести внутрішньо властиву для ринку тенденцію до породження монополії. Дія цієї тенденції однозначно є негативною для економіки. Наприклад, там де існує монопо­лістична влада, механізм цін не може забезпечити ефективне використання суспільних ресурсів. Інакше кажучи, монополія витісняє досконалу ринкову конкуренцію з її урівноважуючою та стимулюючою функціями. У ринкових умовах монополія не тільки перешкоджає ефективному використанню існуючих факторів виробництва, але й породжує суспільні проблеми. У перехідній економіці наслідки монополії є ще руйнівнішими, оскільки тут вона, першою опанувавши ринкові відносини, перешкоджає їх формуванню на здоровій підприємницькій основі. Звільнені у процесі проринкових реформ в Україні від дирек­тивного планування (зокрема, у галузі ціноутворення), надконцент­ро­вані ви­роб­ництва, по-перше, виявилися неефективними, що дістало вира­жен­ня у не­вип­равдано високих затратах виробництва і низькій якості про­дук­ції; по-друге, не маючи відчутної конкуренції з боку вітчизняних під­приємств, над­ве­ликі компанії отримали можливість диктувати свої ціни, щоб за раху­нок спо­живачів компенсувати власну неефективність. І більше то­го, випус­каю­чи продукцію, яка не відповідає вимогам світового ринку, вони вима­гають дер­жавного захисту від конкуренції з боку іноземних виробників, що, у свою чергу, стає підставою для проведення різних протек­ціо­ністських захо­дів. Інакше кажучи, існуюча в українській економіці монополістична влада дозволяє встановлювати монопольно високу ціну на рівні, що завдає шкоди споживачам і суспільству в цілому. Через спотворення (порівняно з конкурентним) співвідношення рівня цін і обсягу виробництва відбувається неефективний перерозподіл сукупного попиту між монополізованими і немонополізованими сферами економіки. Встановлюючи ціни вищі, ніж ті, що склалися б в умовах конку­рен­ції, монополіст „поглинає" платоспроможний попит немонополізо­ваного сек­тора еко­номіки. Прагнучи запобігти зниженню ринкових цін на свою продукцію, монополісти обмежують її виробництво, чим перешко­джають зниженню затрат до рівня, можливого при більшому обсязі випуску продукції. Як результат, суспільство задовольняє власні потреби за рахунок порівняно вищих сукупних затрат. Світовий досвід показує, що розв'язати суперечності між інтересами монополії (одержання надприбутків за рахунок високих цін) та інтересами суспільства (задовольнити на основі досконалої конкуренції максимально широке коло потреб при існуючих обмежених ресурсах) можна на основі державної антимонопольної політики. Особливе місце серед фірм з ринковою владою займають природні монополії. Вони виникають у тих сферах економіки, де складається оптимальний масштаб виробництва, який є близьким до величини сукупного попиту і забезпечує мінімізацію затрат. Інакше кажучи природна монополія має економічне виправдання лише за рахунок економії на повних масштабах виробництва, тобто коли затрати в розрахунку на одиницю виробленого продукту знижуються із збільшенням його обсягу до рівня максимально можливого випуску. Максимально можливе наближення розмірів виробництва чи обсягів послуг до величини сукупного попиту є найхарактернішим для таких комунальних підгалузей, як енерго- і водопостачання, каналізація, пошта і енергетика. Тут часом існує лише одна або навіть небагато фірм, які перебувають у монопольному або олігопольному становищі. У такому випадку зниження рівня концентрації виробництва є невигідним економічно, оскільки це однозначно призвело б до падіння ефективності та підвищення сукупних затрат виробництва. Отже, оскільки природну монополію недоцільно усувати, то державі необхідно регулювати її діяльність в інтересах споживачів. Як правило, таке регулювання супроводжується бюджетним субсидуванням обох учасників ринку комунальних послуг.  У сучасній економіці постійно зростає роль інформації. На хід економічних процесів в Україні, зокрема, дедалі більше впливає недосконалість інформаційного забезпечення. Прийняття суб'єктами ринкових відносин раціональних, оптимальних рішень передбачає доступ кожного з них до повної та неспотвореної інформації. Інакше ринковий механізм буде неспроможним забезпечити ефективне використання наявних економічних ресурсів. Інакше кажучи, нормальна робота ринкового механізму передбачає, що учасники економічних відносин мають у своєму розпорядженні повну і вірогідну інформацію. Для цього їм потрібен вільний доступ до інформації про ринкові ціни, якість продукції тощо. Тим часом на практиці інформація може бути не тільки застарілою, але й навіть спотвореною, її отримання пов'язано із затратами часу і фінансовими затратами. Більше того, агенти ринкових відносин можуть бути зацікавлені у приховуванні інформації, в недобросовісній рекламі та ін. Як наслідок, виникає суперечність між інформаційною базою, що існує у ринковій системі, та суспільними потребами в ефективному розподілі й використанні виробничих ресурсів, від чого потерпають як виробники, так і споживачі продукції. Важливість інформації для ринкових відносин зумовлює вимогу, щоб держава  контролювала її точність і повноту. Наприклад, для захисту інтересів споживачів вона зобов'язує продавців доводити до покупців відомості про споживчі властивості пропонованих ними товарів (калорійність продуктів харчування, вміст у них вітамінів і мінеральних речовин, терміни їх придатності тощо). Держава також встановлює обов'язкові стандарти і контролює відповідність їм властивостей пропонованих товарів. Вона забороняє реалізацію тих з них, які не відповідають необхідним нормам або мають шкідливі для споживачів якості. У ряді випадків інформація, з огляду на її велику суспільну важливість, має бути доступною кожному і тому надаватися безоплатно. Оскільки збирання і надання інформації коштує дорого, а приватний підприємець не зацікавлений у безоплатності подібних послуг, то держава зобов'язана забезпечувати всіх членів суспільства необхідними відомостями. В умовах перехідної економіки при оцінці економічної ситуації та прийнятті господарських рішень особливо важливо врахувати повноту ринку, тобто ступінь розвитку всіх його елементів. Однак повного набору елементів ринок не може мати як з історичних причин, так і внаслідок внутрішньої обмеженості інтересами власної вигоди. В Україні, напри­клад, ще не повністю сформувався ринок капіталу. Як наслідок, не відбувається переливання капіталу між галузями і виробництвами на ринкових засадах. Інакше кажучи, перерозподіл чистого доходу здійснюється не через ціну виробництва, а за іншими неринковими схемами. Розв'язання цієї проблеми є технічно можливим і полягає у створенні ринку капіталу. Існуюча в Україні неповнота ринку капіталу особливо виявляється при кредитуванні дрібного підприємництва, що стає причиною обмеження його розвитку. У такій ситуації державі необхідно брати участь у забез­печенні малого бізнесу капіталом, або частково гарантуючи повернення кредитів, або кредитуючи його на умовах, більш пільгових, ніж ті, що пропонуються приватними кредиторами. В іншому випадку пропозиція капіталу дрібним підприємцям може виявитися недостатньою або недоступною за своїми умовами.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>