канд.економ.наук, Ксьондз С.М., Матейко Л.О. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОСЕРЕДНИЦТВА НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
Кандидат економічних наук, старший викладач Ксьондз С.М.,
Матейко Л.О.
Хмельницький національний університет
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ ПОСЕРЕДНИЦТВА НА ФІНАНСОВОМУ РИНКУ УКРАЇНИ
Розвинута ринкова економіка передбачає наявність діючого ринку, який дозволяє забезпечити потреби суспільства та сприяє якісному розвитку економіки, а отже і держави в цілому.
Забезпечення економічних відносин між учасниками ринку відбувається через фінансових посередників, завдяки яким вирішуються проблеми функціонування фінансового ринку. На ньому відбуваються процеси акумуляції, розподілу та перерозподілу вільних фінансових ресурсів.
Інституціонально фінансовий ринок складається з різних фінансових інститутів, які надають специфічні професійні послуги, направляючи потоки фінансових ресурсів від одних суб'єктів до інших. Одним з найголовніших чинників забезпечення ефективного функціонування фінансового ринку є розвиток посередництва на ньому. Останнє знаходиться у стадії розвитку та характеризується неповнотою і незавершеністю у кожному елементі: правове забезпечення, інформаційна мережа, кредитно-фінансова система, система підготовки кадрів, наукове обслуговування тощо.
В умовах нестабільності на зовнішніх і внутрішніх фінансових ринках актуальною є розробка стратегії розвитку державних банків, державних фінансово-кредитних установ, страхових компаній та інших державних інституцій фінансової інфраструктури.
За результатами аналізу останніх публікацій, можна наполягати, що проблемі посередництва та подальшим перспективам його розвитку в Україні не приділено достатньо уваги. При цьому кожен автор по різному розуміє поняття ринку фінансових послуг, його місце на фінансовому ринку України. В.О. Білостецька сформулювала у своїй роботі доцільність посередницької діяльності і проаналізувала тенденції її розвитку [1]. Є.А. Бобров розглядає структуру фінансового ринку в цілому та подає класифікацію фінансових послуг [2]. Н.С. Орлова надала авторський погляд на визначення структури фінансового ринку та механізм взаємодії його елементів [3]. В статті Н. Ткаченко приділена увага розвитку посередництва на страховому ринку, і підкреслено, що досконала агентська мережа дозволить розвинути страховий ринок завдяки зростанню довіри клієнтів до страховиків [4].
Але жоден з авторів не надав систематизації існуючих проблем на ринку фінансових послуг та не запропонував шляхи їх вирішення.
Важливою та невід'ємною ланкою ринкового простору є фінансовий ринок, під яким розуміють організовану систему торгівлі фінансовими інструментами за допомогою фінансових інститутів, які забезпечують рух потоків грошових коштів від власників до позичальників, тобто здійснення розподілу фінансових ресурсів між різними секторами економіки, і в кінцевому підсумку сприяють сталому економічному розвитку країни [4]. Крім цього, фінансовий ринок забезпечує проведення державної фінансової політики і впливає на ефективність функціонування фінансової системи держави.
Суб'єктами фінансового ринку є фінансові посередники, а саме фінансові інститути (банки та небанківські інститути) та інфраструктурні учасники (біржі, позабіржові системи, депозитарії), чиї функції полягають в акумулюванні коштів фізичних та юридичних осіб і в подальшому їх наданні у розпорядження позичальників на комерційних основах [2].
Фінансові посередники враховують природу макроекономічних процесів, які відбуваються в країні, та їх взаємодію, і в зв'язку з цим мінімізується ризик втрат від неефективної та нескоординованої діяльності. До фінансових посередників відносять банки, фондові та страхові компанії, лізингові компанії, кредитні спілки, благодійні фонди, ломбарди, інститути спільного інвестування тощо.
Взагалі, посередник - це невід'ємна частина фінансового ринку, бо саме вони забезпечують [1]:
- подолання невизначеності та незнання інвесторів щодо напрямів вкладу своїх ресурсів;
- формування ринкової ціни нафінансові інструменти на основі попиту та пропозиції;
- зниження фінансових ризиків інвесторів;
- здійснення ефективного управління фінансовими інструментами;
- прискорення обороту капіталів, а отже і активізування економічних відносин.
Саме вищезазначені функції забезпечують конкретні форми організації руху фінансових ресурсів за допомогою фінансово-кредитного механізму між суб'єктами господарювання.
Особливість діяльності фінансових посередників в Україні наступна: їх діяльність проходить в умовах становлення та постійній мобільності ринкових регуляторів розвитку економіки та фінансового ринку.
Роль фінансового посередництва на фінансовому ринку важко переоцінити, бо функціонують згідно з особливостями фінансового ринку України, співвідношенні попиту та пропозиції, що склались в певний момент часу [3].
Виокремимо причини відсталого розвитку посередництва на фінансовому ринку України. Ними є [4]:
1. Історичні передумови. Разом із становленням незалежності України почався процес капіталізації та групоперсоніфікації капіталів, а не розвитку фінансового ринку в цілому. Крім того, спеціалісти не були готові та не знали дію ринкових факторів.
2. Відсутня системна законодавча база щодо посередництва, яка мала б передбачати перспективний розвиток та сучасні тенденції. Крім цього, негативно впливає на розвиток фінансового ринку його нестійкість.
3. Відсутність державної підтримки та цілісної політикищодо розвитку даного сектору.
4. Політична, економічна та фінансова кризи в Україні упродовж чотирьох останніх років.
5. Недостатність досвіду у посередників, та перевага власних інтересів над державними. Звідси випливає низький рівень конкурентоспроможності вітчизняних посередників порівняно з зарубіжними.
6. Недосконалість регіональної інфраструктури, що пов'язано з нерівномірним розміщенням ресурсного потенціалу та продуктивних сил.
Це спричинює помітну диференціацію рівня надання фінансових послуг у різних регіонах.
7. Непоінформованість та недовіра населення до посередницьких структур.
На ринку фінансових послуг України найбільш розвинуті наступні три компоненти:
1. Ринок банківських послуг, що відповідає кредитному та валютному ринкам. Серед найважливіших завдань - зміцнення банківської системи, подолання розриву між комерційними банками і реальною економікою, залучення банків до реалізації нової економічної стратегії. Це потребує посилення ролі Національного банку України і відчутно підвищує вимоги до нього. Основна увага уряду та НБУ має зосереджуватися на забезпеченні стійкості та надійності банківської системи, посиленні її концентрації, значному розширенні механізмів довгострокового кредитування та інструментарію банківських послуг. Необхідна достатня і надійна правова база діяльності банківських інституцій, посилення конкуренції між ними, удосконалення механізмів банківського нагляду.
2. Ринок інвестиційних послуг, якому відповідає фондовий ринок. Ситуація, що склалася, потребує прискореного утвердження і розширення фондового ринку, підвищення його ролі в залученні інвестицій та перерозподілі капіталу в національній економіці, забезпечення випереджаючого розвитку вторинного ринку й ринку корпоративних цінних паперів, освоєння емісії середньо- і довгострокових цінних паперів цільового інвестиційного призначення. В Україні доцільно розвивати фондовий ринок, бо він допоможе диверсифікувати ризики між банками та інвесторами, що у свою чергу сприятиме зміцненню фінансової системи.
3. Ринок страхових послуг почав розвиватись відносно нещодавно, тому потрібні невідкладні дієві заходи, покликані сприяти розвитку ринку страхових послуг. Це, насамперед, утворення національної системи страхових послуг, яка має стати реальним чинником стабільності та стимулом розвитку підприємництва, здатної забезпечити надійний захист довгострокових інвестиційних ресурсів, необхідних для економічного зростання.
Першочерговим завданням держави має бути підтримка розвитку такого фінансового посередництва в Україні, яке сприятиме швидкому, якісному та надійному розвитку фінансового ринку. Заходи розвитку посередницької діяльності на конкретному ринку (банківському, фондовому, страховому тощо) повинні мати системний і цілісний характер.21, 2009
Держава в особі уряду має створити тактичну та стратегічну політику розвитку вищезазначених сегментів фінансового ринку.
Розвиваючи фінансовий ринок, необхідно ґрунтуватись на тому, що першочергове значення мають якість і доступність фінансових послуг, а не те хто саме з фінансових посередників їх надає.
Таким чином, для розвитку функціонування ринку фінансових послуг необхідний комплексний підхід, який повинен включати:
- розробку нормативно-правових актів, спрямованих на якісний розвиток посередництва на фінансовому ринку;
- формування сприятливого середовища для розвитку ринку посередницької діяльності, тобто уряд має прийняти дійсно ефективні заходи для усунення наслідків дії фінансової кризи;
- посилення ринкових процесів у регіонах та роль місцевих органів самоврядування у інфраструктурному розвитку фінансового ринку. При цьому слід враховувати соціально-економічний розвиток регіону та якість життя населення у ньому;
- здійснення міжнародного співробітництва для обміну досвідом, та виконання відповідних дій на фінансовому ринку України;
- створення такого механізму дії посередницьких структур, що забезпечить збільшення довіри населення до їх діяльності.
Література:
1. Білостецька В.О. Посередницька діяльність в Україні // Фінанси України. - 2006. - №3. - С. 35-45.
2. Бобров Є.А. Роль та місце ринку фінансових послуг у структурі фінансового ринку // Фінанси України. - 2007. - №4. - С. 88-94.
3. Орлова Н.С. Структурні елементи фінансового ринку та механізми їх взаємодії // Менеджер. - 2007. - №1 (39). - С. 137-142.
4. Ткаченко Н. Шляхи розвитку посередництва на страховому ринку України // Вісник KHTEУ. - 2007. - №6. - С. 77-84.
e-mail: LesyaVIP@i.ua
