канд.економ.наук, Кульганік О.М., Ганчишен М.О. ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ ОБІГУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ ЗМІНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
кандидат економічних наук, Кульганік О.М.
Ганчишен М.О.
Вінницький торговельно-економічний інститут
Київського національного торговельно-економічного університету
ЕКОНОМІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ВИТРАТ ОБІГУ ТА ТЕНДЕНЦІЇ ЇХ ЗМІНИ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ
В статті розглянуто сучасні підходи та характеристика до визначення витрат обігу в торгівлі, а також залежність їх рівня від різного роду факторів в умовах ринкової економіки.
Ключові слова:
витрати обігу, чисті та додаткові витрати,зовнішні фактори, внутрішні фактори.
Рівень, структура і динаміка витрат обігу тісно пов'язані з усіма аспектами господарської діяльності торговельного підприємства. Витрати обігу є одним з основних якісних показників цієї діяльності, який дозволяє оцінити ефективність розвитку товарообороту. Від рівня витрат обігу безпосередньо залежить прибуток і рентабельність роботи підприємства.
Питанню щодо економічної характеристики витрат обігу в торгівлі та тенденцій їх зміни в умовах ринкової економіки присвячено багато досліджень науковців та практиків. Так, необхідністю дослідження даного питання займалися вчені А. А. Мазаракі, П.В. Іванюта, Ю.П. Яковлєв, В.С. Марцин та багато інших. Вивчення наукових праць та публікацій, аналіз стану та тенденцій розвитку підприємств, поведінки споживачів на ринку дозволяє зробити висновок про те, що витрати обігу в торгівлі та тенденції їх зміни грають одну з провідних ролей.
Незважаючи на значну кількість проведених наукових досліджень, що висвітлюють проблемні аспекти характеристики витрат обігу виникає ряд питань, які потребують ретельнішого вивчення. Зокрема, існують певні труднощі, пов'язані ефективністю використання обігових витрат та їх зміною, що підкреслюють актуальність зазначеної проблематики.
Метою статті є дослідження економічної характеристики витрат обігу в торгівлі та тенденції їх зміни в умовах ринкової економіки.
Господарська діяльність завжди пов'язана з виробництвом товарів чи послуг, виконанням різних видів робіт, а також їх реалізацією, тобто просуванням від виробника до споживача. На всіх цих етапах мають місце затрати живої і уречевленої праці.
Витрати обігу - це основна частина витрат операційної діяльності торговельного підприємства, які не включаються у собівартість реалізованих товарів. Згідно П(С)БО 16 "Витрати", витрати обігу включаються до складу витрат на збут у торговельних організаціях, за винятком тих, що відносяться до адміністративних, інших операційних та фінансових витрат [1].
За економічною сутністю витратами обігу називаються виражені в грошовій формі поточні витрати живої та уречевленої праці на планомірну організацію доведення та реалізації товарів споживачам. Вони обумовлені необхідністю оплати праці працівників, транспортування та зберігання, підготовки товарів до продажу. Витрати потрібні на управління торговими організаціями та підприємствами, на ведення обліку [2].
Витрати обігу умовно поділяються на дві групи: чисті і додаткові. Чисті витрати - це витрати по організації процесу купівлі-продажу, утримання адміністративно-управлінського персоналу, витрати на облік і звітність. Додаткові витрати обумовлені продовженням процесу виробництва в торгівлі (фасовка, упаковка), перетворенням виробничого асортименту в торговий.
Частка чистих витрат в оптовій торгівлі (за даними експертів) складає 10 - 12%, у роздрібній торгівлі продовольчими товарами - до 40, у роздрібній торгівлі непродовольчими товарами - близько 50%. Співвідношення між чистими і додатковими витратами не є постійним. З розвитком виробництва, збільшенням частки фасованих товарів, поліпшенням транспортних зв'язків, наближенням промислових підприємств до споживача, вдосконаленням матеріально-технічної бази торгівлі, підвищенням якості торговельного обслуговування, скороченням невиробничих витрат частка додаткових витрат буде падати [5].
Існує чимало класифікацій витрат обігу. Наведемо основні з них.
Таблиця 1.
Класифікація витрат обігу
| Ознаки класифікації | Види витрат обігу |
| Стосовно товарообороту | постійні й змінні |
| За приналежністю до окремих товарів і товарних груп | прямі й непрямі |
| За раціональністю використання | продуктивні і непродуктивні |
| Залежно від кількості елементів затрат | прості (однотипні) та комплексні |
Окремо виділяються граничні витрати обігу. Вони представляють собою зміну величини загальних (сукупних) витрат, які пов'язані з результатами зміни обсягу товарообороту на одну одиницю (на 1000 грн. товарообороту)[4].
Ефективність управління витратами обігу в торгівлі значною мірою залежить від стану економічного факторного аналізу. Головне його завдання полягає у виявленні, вимірюванні і економічнообгрунтованій оцінці ролі факторів, які мають вирішальний вплив на формування рівня витрат.
Рівень витрат обігу самостійного торговельного підприємства є узагальнювальним якісним показником, що формується під впливом багатьох факторів і відображає основні аспекти його діяльності, а також конкретні умови роботи. Ці фактори поділяються на зовнішні (екзогенні) й внутрішні (ендогенні). Зовнішні фактори виражають умови і середовище функціонування суб'єкта господарювання, їх ще називають незалежними від підприємств. Тоді як внутрішні фактори переважно пов'язані з використанням ресурсів у процесі торговельної діяльності, тому вони розглядаються як залежні [2].
До зовнішніх факторів на рівні мікросередовища функціонування торговельного підприємства відносяться: зміна тарифів, ставок, норм нарахувань, цін на елементи матеріальних витрат; зміна роздрібних цін на товари; стан платоспроможного купівельного попиту і рівень конкуренції у районі діяльності (кон'юнктура ринку).
До внутрішніх економічних груп факторів належать такі: обсяг і структура, ритмічність і рівномірність виконання плану товарообороту; укомплектованість штату працівниками і продуктивність праці; стан і ефективність використання матеріально-технічної бази; стан товарних запасів і їх оборотність. Внутрішніми є також фактори організаційно-технічного характеру: організаційно-технічний і технологічний рівень торговельної діяльності; дислокація торговельної мережі; стан менеджменту, маркетингу, рівень комерційної роботи.
Більшість із перерахованих факторів впливають на рівень витрат обігу не ізольовано один від одного, а у взаємозв'язку, що необхідно брати до уваги в процесі аналізу. Розглянемо фактори що підвищують та знижують рівень витрат обігу на підприємстві на таблиці 2.
Таблиця 2
Фактори що підвищують та знижують рівень витрат обігу на підприємстві
| Факторів, що знижують рівень
витрат |
Фактори, що спричинюють зростання витрат |
| зростання обсягу товарообігу і ролі дрібнооптового обороту в його складі; | зменшення обсягів продажу; |
| збільшення в структурі товарообігу частки менш мало витратних товарів; | збільшення в структурі товарообігу частки товарів з порівняно високим рівнем витрат обігу; |
| підвищення ефективності праці торгових працівників; | збільшення обсягів кредитів; |
| раціональне використання оборотних коштів, недопущення випадків утворення наднормативних запасів товарів; | підвищення цін, ставок, окладів, тарифів; |
| повна ліквідація усіх видів непродуктивних витрат і втрат; | підвищення якості обслуговування; |
| зменшення оборотності товару; | уповільнення товарооборотності; |
| удосконалювання керування торгівлею. | збільшення кількості послуг, що робляться покупцям. |
Таким чином, проблема витрат обігу одна з найбільш актуальних і важливих проблем політики підприємства, так як рівень, динаміка і структура витрат тісно пов'язані з усіма сторонами господарської діяльності підприємства, з питаннями планування та організації процесу, руху товарів з сфери виробництва в сферу споживання. Окрім того, кожне підприємство прагне знизити до мінімуму витрати виробництва і реалізації продукції.
Обіг товарів вимагає суспільних витрат, що викликаються їх доставкою, зберіганням і реалізацією. Ці витрати живої і суспільної праці, необхідні для доведення товарів до споживачів, виражені в грошовій формі, називаються витратами обігу.
Література:
•1. П(С)БО 16 "Витрати".
•2. Іванюта П. В. Управління ресурсами та витратами: навч. посібник. К.: Центр учбової літератури, 2009. - 320с.
•3. Мазаракі А.А. Економіка торговельного підприємства. Підручник для вузів. Київ: "Хрещатик", 1999. - 800 с.
•4. Марцин B.C. Економіка торгівлі: Підручник. - 2-ге вид., випр. і доп. - К.: Знання, 2008. - 603 с.
•5. Яковлев Ю.П. економіка торгівлі з використанням інформаційних технологій: навч. посібник. К.: Центр навчальної літератури,2006. - 376с.
ganchishen@yandex.ru
