XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.економ.наук, Ульяницька О.В., Обозний П.В. ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

Кандидат економічних наук, доцент, Ульяницька Ольга Василівна

кафедра Економіки та управління, Донбаський державний технічний університет

студ. гр. МЗД-07м

Обозний Павло Володимирович

факультет менеджменту, Донбаський державний технічний університет

ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ МЕТАЛУРГІЙНОЇ ГАЛУЗІ В УКРАЇНІ

В статті проаналізовано стан металургійної галузі України, розкрито основні проблеми у контексті післякризового відновлення вітчизняної економіки. З метою реформування вітчизняної металургійної промисловості запропоновано заходи, спрямовані на зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію галузі, стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності металургійної продукції. 

Також розглянуто основні аспекти залучення інвестицій, їх вплив на металургійну галузь, яка потребує фінансування під час післякризового періоду та падіння продажів металопрокату.

Постановка проблеми. Історично склалося так, що основою господарського комплексу України вважається важка промисловість, при цьому домінуючою галуззю виступає чорна металургія. Крім того, капітал, сформований в металургії та суміжних галузях, позитивно впливав на розвиток будівництва, ЗМІ, банківської сфери, розважальної інфраструктури та ін. Нині металургія переживає не кращі часи: світова фінансова криза, відсутність ринків збуту, падіння попиту на продукцію, падіння цін на метал, і в той же час колосальне зниження обсягів виробництва є ознакою глобального падіння металургійного виробництва.

Фінансові показники роботи підприємств свідчать про те, що докризові темпи зростання і обсяги інвестицій були явно недостатніми для того, щоб металургійні підприємства галузі змогли безболісно пережити кризове становище і вільно конкурувати на світовому ринку металу.

Більша частина українських підприємств використовує застарілі технології, такі як мартенівське виробництво та блюмінг, що спричинило негативну ситуацію, за якої собівартість їх продукції значно перевищує аналогічний показник західних виробників.

Як відомо, переважна більшість основних фондів металургійних підприємств галузі мають доволі високий ступінь зношеності, зокрема були повторно введені в експлуатацію після ІІ Світової Війни.

Стан устаткування введеного в експлуатацію на початку минулого століття обходиться підприємствам значно дорожче, ніж будівництво нових, енергозберігаючих і економічно вигідних технологій, які відповідають вимогам світових стандартів. Залишається або закривати бізнес, або модернізувати.

У зв'язку з цим, гостро виникло питання інвестиційної забезпеченості металургійної галузі України.

Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Теорії та практиці інвестиційної діяльності, направленої на модернізацію металургійного комплексу, присвячено багато зарубіжних фундаментальних досліджень. Зокрема, даним питанням займались: Г. Александер, Дж. Бейлі, В. Берне, З. Боді, Ю. Брігхем, Дж. Ван Хорн, М.Д. Джонк, Г. Марковіц, М. Мілер, Ф. Моділ'яні, П. Самуельсон, Д. Тобін, П.М. Хавранек, Е. Хелферт, У. Шарп. В Україні дану проблему досліджували такі вчені: О.І. Амоша, І.А. Бланк, Л.М. Борщ, В.В. Вітлинський, О.С. Галушко, К.Ф. Ковальчук, С.В. Максимов, В.П. Савчук, В.Я. Плаксієнко, М.Г. Чумаченко та інші дослідники.

Проте, в роботах даних авторів не достатньо розглядалися особливості діяльності українських металургійних підприємств під час світової економічної кризи та у післякризовий період.

Метою даної статті є дослідження стану металургійної галузі, розкриття її проблем у контексті післякризового відновлення вітчизняної економіки, а також розгляд теоретико-методологічних підходів до управляння інвестиційною діяльністю металургійної промисловості України.

Виклад основного матеріалу дослідження. Металургійний комплекс є базовою галуззю економіки України, оскільки забезпечує понад 25 % промислового виробництва, 34 % загального експорту товарів. Частка України у світовому виробництві сталі становить 2,4 %.

Серед країн‑виробників металургійної продукції Україна посідає восьме місце.

Світова фінансово-економічна криза 2008-2009 рр. внесла суттєві корективи у завантаження виробничих потужностей металургійного комплексу і позиціювання вітчизняних виробників металургійної продукції на світовому ринку. Так, виробництво сталі в Україні скоротилось у 2008 р. на 13,3 % (у порівнянні з попереднім роком), у 2009 р. - на 19,4 %, у 2010 р. - спостерігалось зростання на 12,4 %. В інших країнах, що є основними виробниками сталі, падіння виробництва під час кризи було меншим, а у Китаї та Індії, незважаючи на кризу, відбувся приріст (табл. 1).

        Таблиця 1 - Основні виробники сталі у світі (млн. тонн ) [3]

  2006 2007 2008 2009 2010
Китай 423,0 494,9 500,5 573,6 626,7
Японія 116,2 120,2 118,7 87,5 109,6
США 98,6 98,1 91,4 58,2 80,6
РФ 70,8 72,4 68,5 60,0 67,0
Індія 49,5 53,1 55,2 62,8 66,8

Південна Корея

48,5 51,5 53,6 48,6 58,5
Німеччина 47,2 48,6 45,8 32,7 43,8
Україна 40,9 42,8 37,1 29,9 33,6

 

Внутрішнє споживання металургійної продукції в Україні є досить обмеженим (табл. 2), до того ж спостерігається тенденція його зменшення у 2008-2010 рр. по відношенню до 2007 р. відповідно на 8,4; 3,9 і 8,4 в.п.

Збільшення частки внутрішнього споживання у структурі реалізованої продукції в 2009 р. (з 21,2 % до 25,7 %) пояснюється значним зменшення обсягів експорту металопродукції у цьому році (на 32 % в порівнянні з попереднім роком).

 

Таблиця 2 - Загальні обсяги реалізації та внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції [7]

 

2005

2006

2007

2008

2009

2010

Обсяги реалізації вітчизняної металопродукції, млрд.  грн

94,7

109,5

141,0

177,1

127,9

167,3

в т.ч. експорт вітчизняної металопродукції, млрд грн

68,3

77,8

99,3

139,5

95,0

131,9

Внутрішнє споживання вітчизняної металопродукції

млрд. грн.

26,4

31,7

41,7

37,6

32,9

35,4

% до обсягів реалізації

27,8

28,8

29,6

21,2

25,7

21,2

Імпорт металопродукції

млрд. грн.

    8,6

11,2

16,5

24,9

13,5

     22,2

% імпорту в загальному обсязі внутрішнього споживання

24,6

26,1

28,3

39,8

29,1

     38,5

Довідково

Загальний обсяг внутрішнього споживання (вітчизняна продукція плюс імпорт), млрд. грн.

 

35,0

 

42,9

 

58,2

 

62,5

 

46,4

 

      57,6

 

Імпорт металургійної продукції у 2010 р. у порівнянні з 2009 р. збільшився на 64,4 %, що спричинило збільшення частки імпорту у структурі внутрішнього споживання металопродукції (у 2010 р. у загальному обсязі споживання металопродукції 38,5 % складав імпорт).

Скорочення внутрішнього споживання вітчизняної металургійної продукції у кризові 2008-2010 рр. пояснюється декількома причинами.

Порівняно із 2007 р., у наступних роках відбулося падіння виробництва у галузях економіки, що формують основний попит на металопродукцію. Найглибше падіння було зафіксовано у машинобудуванні, де обсяги виробництва почали знижуватися з кінця 2008 р. Найбільший спад зафіксовано у IV кв. 2008 р. на підприємствах виробництва автомобілів (50,2 %), побутових приладів (47 %), машин та устаткування для сільського і лісового господарства (35,9 %), залізничного рухомого складу (35,8 %). Негативний тренд посилився у 2009 р., коли на підприємствах машинобудування індекс виробництва становив лише 54,9 % до рівня 2008 р., у т. ч. на підприємствах із випуску машин та устаткування для добувної промисловості й будівництва - 52,1 %, для сільського і лісового господарства - 55,1 %, для металургії - 48,7 %, залізничного рухомого складу - 47,7 %, автомобільного транспорту - 19,1 %. [7] 

Скоротився попит на металопродукцію у будівельній галузі. Обмежені можливості кредитування спричинили суттєве зменшення обсягів будівництва, що вплинуло на обсяги внутрішнього споживання металу. У 2010 р. відносно попереднього року обсяги будівельних робіт скоротились на 5,4 % (у 2009 р. - на 48,2 %). Падіння обсягів будівельних робіт відбулось внаслідок дії низки негативних факторів, зокрема низького попиту з боку домогосподарств (через практично повну зупинку іпотечного кредитування) та повільного відновлення попиту з боку корпоративного сектору. [2]

Знизилася платоспроможність промислових підприємств внаслідок збільшення кількості збиткових підприємств. Фінансові результати підприємств промисловості в 2009 р. вперше за останні десять років сягнули від'ємного значення мінус 4788 млн. грн. Неможливість залучення позичкових коштів для промислових підприємств ускладнює не лише реалізацію інвестиційних проектів, а й поточну діяльність.

Значне перевищення цін на основні види сталевого прокату на внутрішньому ринку над цінами експорту металу гальмує внутрішнє споживання вітчизняної металургійної продукції і стимулює споживання імпортної продукції.

Перспективи розвитку металургійної галузі України значною мірою  залежать від того, як швидко вона зможе відновити свої позиції на світових ринках. Обсяги експорту металопродукції групи УКТ ВЕД 72 «Чорні метали» в 2010 р. були вище показників 2009 р. на 5,8 %. Найбільше зростання спостерігалося щодо експорту феросплавів - на 42,8 %, прутків, брусків та арматури - на 16,9 %.

Відновленню позитивної динаміки щодо присутності вітчизняної продукції металургії на світових ринках у 2010 р. сприяли наступні чинники.

Сприятлива кон`юнктура цін на металопродукцію, яка утворилася в результаті виходу світового господарства зі стану кризи.

Зокрема, підвищувались ціни на сталь на світових товарних ринках у зв'язку із зростанням попиту на тлі погіршення конкурентоспроможності продукції європейських постачальників через зростання курсу євро до долара США.

У січні-травні 2011 р. відбулося підвищення експортних цін на гаряче- та холоднокатані листи та рулони, зливки, прутки та кутики, фасонні і спеціальні профілі з нелегованої сталі.

На тлі постійного попиту закордонних споживачів українські металовиробники у січні 2011 р. значно збільшили обсяги виробництва. [4]

За даними Державної служби статистики України, у січні 2011 р., порівняно з січнем 2010 р., у металургійному виробництві та виробництві готових металевих виробів приріст продукції становив 13,3 %, у т.ч. на підприємствах з виробництва чавуну, сталі та феросплавів - 8,6 %, труб - 54,7 %, інших видів первинного оброблення сталі - 30,0 %, готових металевих виробів - 26,7 %. Водночас, зменшились обсяги продукції у виробництві кольорових металів (на 0,2 %).

Основні обсяги металопродукції у I кв. 2011 р. будуть відвантажені до країн ЄС та Азії. Експортні ціни у січні-лютому 2011 р. збільшилися в середньому на 15-20 дол. США/т, зокрема на: прутки із нелегованої сталі до 715-720 дол. США/т; кутики - 650-670 дол. США/т; чавун переробний - 500-520 дол. США/т. [7]

Стабілізація курсу гривні сприяла формуванню реальних фінансових планів металургійних комбінатів, які забезпечували як операційну, так і інвестиційну їх діяльність, а незначне зміцнення гривні до долара США впродовж 2010 р. не було спроможне «розмити» цінову конкурентоспроможність експортерів. 

Запровадження процедури автоматичного повернення податку на додану вартість.

У березні 2011 р. вперше проведено автоматичне відшкодування ПДВ 24 підприємствам, більшість з яких - підприємства металургійної та машинобудівної промисловості, на загальну суму 456,5 млн. грн. Між тим, нарощування обсягів реалізації вітчизняної металургійної продукції на зовнішньому і внутрішньому ринках стримується низкою системних чинників. [4]

На обладнанні з терміном служби понад нормативний виробляється понад 50 % металопродукції. Утримання устаткування, введеного в експлуатацію на початку минулого століття, коштує підприємствам значно дорожче, ніж впровадження нових технологій, що відповідають світовим стандартам.

Більшість вітчизняних підприємств чорної металургії оснащені застарілим обладнанням, металургійні заводи експлуатуються понад нормативні терміни.

 Основну частку (42 %) українського експорту металів у 2010 р. складали: чавун переробний у чушках, зливки, напівфабрикати з нелегованої сталі, феросплави, відходи та брухт чорних металів. [5]

Практично була відсутня номенклатура експорту високотехнологічної металопродукції: продуктів прямого відновлення залізних руд, листів плакованих з гальванічним покриттям та електролітичним оцинкуванням, прокату плаского з корозійностійкої нержавіючої сталі. По багатьох видах високотехнологічної металопродукції імпорт в десятки разів перевищує експортні поставки.

В умовах фінансової кризи інвестування процесів модернізації та технічного переоснащення металургійних підприємств різко скоротилося: річний обсяг інвестицій в основний капітал в 2010 р. порівняно з 2007 р., зменшився на 41 %, а прямих іноземних інвестицій - майже в 3,5 разу (табл. 3).

             Таблиця 3 - Інвестування металургійної галузі [6]

  Річні обсяги інвестицій в основний капітал, млн. грн. Річні обсяги прямих іноземних інвестицій, млн. дол. США
 

2007

2008

2009

2010

2007

2008

2009

   2010
Металургійне виробництво та виробництво готових металевих виробів

11234

10503

6683

2968

156,2

-240,2

44,7

383,3

Промисловість (довідково)

64341

76618

57658

35469

1893

48,5

969,3

766,2

На сьогодні підприємства галузі не готові йти на глобальні заходи щодо реконструкції і реорганізації виробництва, а залучені інвестиції переважно спрямовуються на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації залишаються власні кошти підприємств і позичкові кошти.

Висока енергоємність виробництва пояснюється неефективним споживанням паливно-енергетичних ресурсів, що спонукає додатково витрачати понад 8,5 млрд. куб. м природного газу і збільшує залежність галузі від імпорту енергоресурсів. Надвисокі витрати енергоносіїв призводять до зниження конкурентоспроможності української металопродукції. Енергоємність виробництва чавуну на українських металургійних підприємствах на 30 % вища, ніж на провідних підприємствах світу. Такий стан склався внаслідок недостатнього використання нових технологій, зокрема спалювання пиловугільного палива (ПВП) у доменних печах. У середньому витрати ПВП в Україні складають 16,9 кг/т на виробництво чавуну, тоді як в ЄС - 104 кг/т, у Китаї - 120 кг/т. 

Значна частка енергоресурсів, що споживаються при виробництві чавуну в Україні, припадає на природний газ (щорічно майже 3,0 млрд. м3), тоді як у провідних країнах світу природний газ при його плавленні практично не використовується. Особливо енергоємним є мартенівське виробництво сталі; витрати енергоресурсів при цьому майже у 5 разів (а природного газу в 15 разів) більші, ніж при конвертерному виробництві сталі. [2]

В Україні панують застарілі технології виплавки сталі (в мартенах виплавляється 41 %, конвертерах - 55 % і лише 4 % сталі виплавляється у електросталеплавильних печах). Практично не застосовуються на українських підприємствах прогресивне електронно-променеве плавлення сталі та методи прямого відновлення залізних руд, які належать до п'ятого технологічного укладу. Використання безперервного литва заготівок в Україні складає лише 40 % загального обсягу виробництва прокату, тоді як у РФ - майже дві третини, а у Німеччині - 98 %.

Мартенівський спосіб виробництва сталі ліквідований у всіх розвинутих країнах світу ще в 1980-1990-их рр., а в Китаї - у 2003 р. На сьогодні такий спосіб є малоефективним як з економічної, так і з екологічної точки зору. На 2010 р. частка мартенівської сталі становить лише 3,6 % світового виробництва сталі та припадає в основному на Росію (40 %) і Україну (46 %), тобто ці дві країни в сукупності виробляють 86 % світового обсягу мартенівської сталі[5]. 

Низький рівень кооперації у гірничо-металургійному комплексі не дозволяє налагодити раціональні канали ресурсного забезпечення металургійних підприємств і створити повні технологічні цикли виробництва[6]. На сьогодні більшість металургійних та гірничо‑збагачувальних комбінатів, вугільних шахт, коксохімічних підприємств, трубних заводів розпорошені серед окремих власників і не мають тісних виробничих зв'язків. [3]

В Україні відсутня цілісна система підтримки експорту, недостатнім є захист інтересів експортерів на зовнішніх ринках, нерозвинений механізм експортного кредитування, зберігаються суттєві проблеми з відшкодуванням ПДВ. 

На перспективи експорту металургійної продукції впливає становище в країнах-торговельних партнерах:

- витіснення національних експортерів зі світових ринків металу через запровадження іншими країнами дискримінаційних квот по відношенню до України;

- можливе послаблення позицій України на ринках країн Африки та Середнього Сходу у зв'язку з політичною нестабільністю (будівельні проекти у цих регіонах зараз заблоковані) та майбутнім можливим перерозподілом сфер політичного впливу, що призведе до скорочення експорту українських поставок металопродукції.

Сучасні умови економічного розвитку вима­гають проведення активної політики для залучення прямих іноземних інвестицій. В Україні створена за­конодавча база у сфері регулювання інвестиційної діяльності, яка поступово удосконалюється з метою досягнення більшого притоку іноземних інвестицій і підвищення ефективності їх використання.

Проте, не дивлячись на створену певну законо­давчу базу, інституційну інфраструктуру, привабливість економічного потенціалу України (порівняно багаті природні ресурси, вигідне географічне розташуван­ня, наявність кваліфікованих "дешевих" робочих кадрів, досягнення в наукових дослідженнях, значну ємність внутрішнього ринку) надходження іноземних інвестицій до України залишаються незначними. В порівнянні з країнами Східної Європи іноземні інвестиції, які надходять в економіку України, в 3-7 разів менші. [1]

Найпривабливішими для інвесторів країнами на сьогодні є Китай, Індія, США, Росія, Бразилія і В'єтнам. Україна знаходиться на 18-м місці. При цьому за даними Держкомстату найбільш прийнятними галузями інвестування є ті, які здійснюють стабільну фінансову діяльність, - на 951,4 млн. дол., операції з нерухомістю, орендою, інжиніринг і надання послуг підприємцям на - 318 млн. дол., торгівлю, ремонт автомобілів побутових виробів, предметів особистого споживання - на 394,8 млн. дол., а також на підприємствах промисловості - на 817,7 млн. дол., у тому числі що переробляє - на 759,8 млн. дол. Серед галузей переробної промисловості найбільше виросли об'єми прямих іноземних інвестицій в хімічну і нафтохімічну промисловість - на 231 млн. дол. [4]

В першу чергу терміново потрібні короткострокові і довгострокові заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності металургійного сектора, структурної перебудови усієї галузі. Потрібне вливання  фінансів  в  інвестиції.

Джерелами фінансування інвестиційної діяльності можуть служити:

-  власні фінансові ресурси і внутрішньогосподарські резерви інвестора, які включають первинні внески засновників і частину грошових коштів, отриманих в результаті господарської діяльності;

•-    позикові фінансові кошти - банківський кредит, інвестиційний податковий кредит, бюджетний кредит і інші засоби;

•-    залучені фінансові кошти, що отримують від продажу акцій, пайових і інших внесків юридичних осіб і працівників фірми;

•-    грошові кошти, що поступають в порядку перерозподілу з централізованих інвестиційних фондів, концернів, асоціацій і інших об'єднань підприємств;

- інвестиційні  асигнування  з  державних  бюджетів,  місцевих бюджетів і відповідних позабюджетних фондів;

-  засоби    іноземних    інвесторів    що    надаються    у   формі фінансового   або   іншої   участі   в   статутному   капіталі   спільних підприємств. [6]

До моменту початку кризи процес технологічного переоснащення металургійних підприємств набув позитивної тенденції. Під програми технічного розвитку були узяті багатомільйонні кредити. Спільно із зарубіжними партнерами виконані глобальні проекти технічної і технологічної модернізації виробництв, підготовлені будівельні майданчики, замовлено і куплено технологічне устаткування, запущено будівництво нових цехів, початий монтаж устаткування, пуско-налагоджувальні роботи і так далі. Ці роботи на кожному заводі знаходяться на різній стадії готовності, але деякі з них, підприємства вимушені припинити, при цьому кожне підприємство брало на себе реальні фінансові зобов'язання перед іноземними партнерами і кредиторами - з конкретними термінами виконання.

В умовах кризи виконання цих фінансових зобов'язань стало практично неможливим, оскільки підприємства з прибуткових перейшли в розряд збиткових. Найбільшими небезпеками для більшості іноземних інвесторів, які хочуть інвестувати в Україну, на даний момент є ви­сокий рівень корупції, непряме субсидування, слабка законодавча захищеність прав власності, макроекономічна нестабільність, і ненадійна фінансова система.

Що ж стосується державної підтримки металургійної галузі, то тут усе набагато складніше. Державної підтримки немає, не дивлячись на те, що вона була обіцяна. Крім того, пільги які поширювалися на металургійну галузь нині скасовані.

Що ж стосується державної підтримки металургійної галузі, то тут усе набагато складніше. Державної підтримки немає, не дивлячись на те, що вона була обіцяна. Крім того, пільги які поширювалися на металургійну галузь нині скасовані. [5]

Але попри всі складнощі, деякі українські металургійні підприємства продовжують реконструкцію свого виробництва. Зокрема, ВАТ "Алчевський металургійний комбінат", контрольований корпорацією "Індустріальний союз Донбасу",  продовжує реалізацію програми подальшої реконструкції підприємства. Згідно річному звіту підприємства, фінансування інвестиційної програми розвитку підприємства за 2010 рік складало 101,865 млн. грн. Ці кошти були витрачені на будівництво конверторного цеху (20,161 млн. грн.), ділянку випалення вапняку (4,558 млн. грн.), будівництво кисневих блоків №7,8 (7,552 млн. грн.), придбання устаткування для доменної печі №2 (42,499 млн. грн.), комплекс підготовки та подачі в доменні печі пиловугільного палива (3,299 млн. грн.), та ін.

Крім того, в попередніх планах реконструкції - введення в експлуатацію доменної печі №4 до середини 2012 року, що дозволить наростити виплавку сталі до 440 тис. тон/міс. В кінці 2013 року планується побудувати ще одну установку позапічної обробки сталі "піч-ковш" і сортову машину безперервного лиття заготівки (МНЛЗ) в додаток тим двом, що існують на підприємстві.

В планах підприємства - будівництво нової доменної печі №2 для забезпеченням чавуном сталеплавильного виробництва. Піч проектується за новою технологією компанії Danieli Corus (Нідерланди) обсягом 4445 куб.м. Було розпочато земляні роботи під фундамент печі, однак через кризу, будівництво ДП-2 тимчасово законсервовано. Виробництво чавуну із запуском ДП-2 збільшиться на 9500 тонн на добу та складе з урахуванням роботи печей, які вже існують, приблизно 24 тис. тонн на добу.  

Для зниження споживання коксу та підвищення енергоефективності й продуктивності доменних печей (як тих що існують, так і тих що будуються), здійснюється проект виготовлення та вдування пиловугільного палива за допомогою систем розподілу та інжекції його в фурми доменних печей. Проект реалізується за участю компанії Kittner (Німеччина), з поетапним введенням.

Окрім цього, в комплексі реконструкції доменного цеху, передбачена установка шести електроповітродувок виробництва Man-turbo (Німеччина), для подачі холодного повітря збагаченого киснем на повітрозігрівачі доменних печей. З метою покриття дефіциту доменного виробництва в шихті, а також враховуючи фізичний і моральний знос устаткування існуючої аглофабрики, планується будівництво нового аглоцеху у складі двох агломашин, із сумарним виробництвом 5,5 млн. тонн/рік та корисною площиною 384 м2 у кожної агломашини. [8]

Проект аглофабрики реалізується за технологією компанії SIEMENS-VAI. При роботі нової аглофабрики, виробництво агломерату складе 11 млн. тонн/рік., що покриває потребу доменного виробництва в шихті і значно знизить використання окатишів, що купуються.

Для можливості стабільної роботи залізничного транспорту, при збільшенні в два рази потреби в сировинних матеріалах,  ведеться реконструкція транспортних доріг і магістралей. Планується також подальша реконструкція прокатного виробництва. За сприяння компанії SIEMENS-VAI, намічена реконструкція крупносортового стану 600. Передбачається розширення асортименту продукції, збільшення розмірів деяких профілів, підвищення якості та поліпшення товарного вигляду продукції, з перспективою виходу на світові ринки.

Для забезпечення електроенергією потужностей нового устаткування, а також з метою раціональної утилізації газів, що відводяться (доменного, коксівного, конвертерного) - ведеться будівництво нової газотурбінної станції комбінованого циклу з трьома парогенеруючими установками, потужністю 150 МВт кожна. Запуск першої з двох установок перенесено з 2011 на перше півріччя 2012 р.  Проект реалізується спільно з компанією Mitsubishi (Японія). Пуск блоку №1 планується в 2011 році, блоку №2 - в 2012 році.

Із джерел, що були видані нещодавно, можна дізнатися, що АМК у 2010 р. скоротив виробництво готового прокату на 19,6% в порівнянні з 2009 р., до 2,673 млн. тонн.; сталі - на 20,4%, до 2,895 млн. тонн, чавуну - на 20,6%, до 2,568 млн. тонн, агломерату - 5,3%, до 4,288 млн. тонн.

А як повідомляється у джерелах 2011 р., Алчевський меткомбінат за 9 місяців 2011 року збільшив виробництво готового прокату на 34,2% в порівнянні з аналогічним періодом 2010 року - до 2,765 млн. тон.; сталі - на 27,1%, до 2,810 млн. тон., чавуну - на 29,4%, до 2,543 млн. тон, агломерату - на 17,4%, до 3,862 млн. тон.

На балансі АМК 4 доменних печі (ДП-1, ДП-3, ДП-4, ДП-5), машина безперервного лиття, вакууматор і кисневий блок. Процес реконструкції і будівництва нових об'єктів проходить без зупинки виробництва, тоді як в світовій практиці, великомасштабні проекти такого роду реалізуються в основному із зупинкою виробничого процесу на великий термін. [8]

Крім того, модернізація АМК перш за все направлена на перехід від класичної морально і технічно застарілої схеми розливу сталі, до новітніх енергетично економних та екологічно безпечних методів виробництва.

За словами Генерального директора АМК, підприємству не вистачило 2-х років для завершення програми повної реконструкції, через світову фінансову кризу 2009-2010 років. Згаяне необхідно реалізувати за нових умов світової та вітчизняної економіки. [8]   Висновки. Проведений аналіз свідчить про значні проблеми, нагромаджені у металургійній галузі України. Для реформування вітчизняної металургійної галузі необхідно створити умови для ефективного використання наукового потенціалу та підвищення ролі держави у реалізації інвестиційно‑інноваційної моделі розвитку галузі. Пріоритетами реформ мають бути зменшення енергоємності виробництва, збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі, стимулювання експорту, забезпечення конкурентоспроможності металургійної продукції. Зменшенню енергоємності металургійного виробництва сприятиме:- оптимізація кількості та змісту державних цільових і бюджетних програм фінансування науково-технічних робіт, що спрямовані на розроблення та впровадження у металургії матеріало-, енерго- та ресурсозберігаючих технологій та устаткування;

- актуалізація Програми енергоефективності та енергозбереження на період до 2017 р., спрямованої на модернізацію та зниження енергоємності виробництва металопродукції за рахунок розробки та впровадження прогресивних енергозберігаючих технологій та устаткування;

- підтримка енергозберігаючих проектів у металургії шляхом використання передбачених податкових пільг при закупівлі сучасного енергозберігаючого обладнання; укладання угод щодо отримання податкового кредиту на частину прибутку, що спрямовується на інвестування енергозберігаючих технологій; відкриття спеціальних кредитних ліній у вітчизняних банках для фінансування реконструкції та модернізації металургійного обладнання. 

Збільшення попиту на внутрішньому ринку на вітчизняну продукцію металургійної галузі можливе за рахунок:

- стимулювання виробництва у галузях економіки, які формують попит на металопродукцію, зокрема машинобудівного комплексу, за рахунок реалізації норм Податкового Кодексу (ст. 158) щодо звільнення від оподаткування прибутку підприємств (на 50 %), отриманого від здійснення енергоефективних заходів та реалізації енергоефективних проектів підприємств, що включені до Державного реєстру підприємств, установ, організацій, які здійснюють розроблення, впровадження та використання енергоефективних заходів та енергоефективних проектів;

- створення умов для фінансової санації збиткових промислових підприємств і забезпечення таким чином повноцінного споживання вітчизняної металопродукції в процесі їх модернізації і поступового нарощування виробництва;

- переважного забезпечення вітчизняною металопродукцією будівництва стратегічних інфраструктурних проектів (споруд для «Євро‑2012», мостів, залізниць, метрополітенів, модернізації комунальної інфраструктури), що інвестуються за рахунок коштів центрального та місцевих бюджетів;

- поступовому нарощуванню обсягів будівництва шляхом реформування дозвільних процедур згідно Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також за рахунок реалізації Національних проектів «Доступне житло», «Дунайський коридор» (що, зокрема, включає будівництво залізниці Ізмаїл - Рені і автобану Одеса - Рені) та ін. [9]  

Підвищення конкурентоспроможності металургійної галузі вимагає технологічного оновлення та оптимізації структури продукції за рахунок наступних заходів:

- розробки та впровадження ефективного механізму контролю за виконанням інвестиційних та соціальних зобов'язань на приватизованих об'єктах, в тому числі завдань щодо структурної модернізації, підвищення продуктивності праці, забезпечення конкурентоспроможності продукції, соціальних гарантій;

- опрацювання механізму повернення майна в державну власність у разі невиконання приватизаційної угоди;

- прискорення розробки та затвердження «Програми інвестиційно‑інноваційної діяльності на 2011 р. і на період до 2015 р.», проект якої передбачає реконструкцію підприємств металургійної галузі, зокрема Відкритих акціонерних товариств «Запоріжсталь», «Азовсталь» та «Маріупольський металургійний комбінат ім. Ілліча», на суму близько 1 млрд дол. США у 2011-2012 рр. за рахунок власних коштів суб'єктів господарювання, залучених коштів, у т. ч. коштів державних і недержавних банків, міжнародних фінансових організацій;

- прийняття Закону України «Про підвищення конкурентоспроможності підприємств гірничо-металургійного та хімічного комплексів» (Проект Закону від 7.06.2010 р., реєстр. № 6492), яким, зокрема, передбачено, що підприємства гірничо-металургійного і хімічного комплексів мають право на залучення кредитних ресурсів під державні гарантії;

- створення сприятливих умов для залучення іноземних інвестицій, зокрема за рахунок інформування ділових кіл країн-партнерів про можливості інвестування в промисловість України, забезпечення прозорості у системі стягування податків, спрощення реєстраційних процедур тощо;

- поширення на металургійний комплекс режиму автоматичного відшкодування ПДВ за умов приведення показників металургійних підприємств до критеріїв, визначених процедурою режиму автоматичного відшкодування (дотримання визначеного рівня заробітної плати та рівня заборгованості по податках);

- сприяння вертикальній інтеграції у металургійному комплексі за рахунок організаційного кооперування (поширення досвіду Метінвест Холдингу, «Індустріального союзу Донбасу»). [3]  

Стимулювання експорту вітчизняної металопродукції має включати:

- прийняття Закону України «Про систему державної підтримки експорту товарів (робіт, послуг) українського походження» (Проект Закону від 03.03.2009 р., реєстр. № 4145), який містить положення щодо надання експортних кредитів українським експортерам для здійснення експортних операцій, а також українським виробникам на стадії виробничого циклу для забезпечення виробництва продукції згідно з укладеними зовнішньоекономічними договорами, іноземним покупцям під зобов'язання закупівлі ними українських товарів; норми щодо страхування та перестрахування експортних кредитів, наданих українському експортеру банками-кредиторами, від комерційних та некомерційних ризиків для забезпечення відшкодування у разі невиконання іноземним покупцем зобов'язань за зовнішньоекономічним договором та ін.

- використання можливостей нарощування експорту вітчизняної металопродукції до країн, де раніше попит задовольняли японські металовиробники (до землетрусу у березні 2011 р.), а саме - до Індонезії, Філіппін, Малайзії, Таїланду, В'єтнаму. За оцінками BG Capital, Україна при активізації міжнародної торгівлі здатна додатково до прогнозованих на 2011 р. поставок на рівні 3,8 млн. тон поставляти ще 1,2-1,5 млн. тон сталі;

- підвищення ролі відділів з економічних питань у складі дипломатичних представництв України за кордоном у проведенні антидемпінгових розслідувань та введення симетричних тарифних бар'єрів для імпорту з тих країн, які блокують доступ української металопродукції на свої ринки. [9]  

Світова криза не призвела до стрімкого збільшення інвестицій в модернізацію основних фондів вітчизняної металургії, але сприяла усвідомленню того, що це необхідно робити. У умовах, що склалися, українським підприємствам довелося мінімізувати витрати на ходу, не встигнувши закінчити початі масштабні проекти. Підприємства галузі не готові йти на глобальні реконструкції і реорганізацію виробництва. Інвестиції металургії будуть спрямовані головним чином на завершення раніше початих проектів і здійснення короткострокових високорентабельних заходів. При цьому минулої інвестиційної активності з боку іноземних інвесторів в металургійному секторі не передбачається. [3]    

Найбільш прийнятними джерелами фінансування при реалізації проектів модернізації будуть як власні гроші металургів, позикові засоби, так і власні інвестиції за рахунок зниження участі в акціонерному капіталі.

Сьогодні від ефективності інвестиційної політики зале­жить стан виробництва, рівень технічної оснащеності основних засобів підприємств. Особливо потребує до­даткових капітальних вкладень металургійна галузь. Наша держава має одні з найбільших родовищ залізної руди, саме тому потрібно не допустити занепаду галузі, яка може вивести Україну на новий рівень економічного розвитку. [9]  

Література:

1. World Steel in Figures, World Steel Association, 2010.

2. Гальчинський А. інноваційна стратегія укра­їнських реформ: [монографія] / А. Гальчинський, А. Кінах, В. Семиноженко. - К.; Знання України, 2010.

3.  ДП «Держзовнішінформ» // Металургійний монітор. Стальний прокат. - № 19. - 2011.

4. За даними «Держзовнішінформу» // Товарний монітор, № 5. - 2011.

5. Амитан В.Н, Инновационное развитие Донецкого региона: состояние и перспективы/В.Н. Амитан. Ю.Н. Киклевич, Д.Б. Филатов/НАН Украины. Ин-т экономико-правовых исследований. - Донецк: ООО "Юго-Восток, Лтд", 2010.

6. Проблемы привлечения иностранных инве­стиций в Украину / В.И. Торкатюк, Г.Г. Фесенко, Г.Г. Фирсов. - Харьков: ХНАГХ, 2009.

7. Статистичні, аналітичні матеріали / Портал Ukrstat [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http:// www. ukrstat. gov.ua/

8. Електронний ресурс. Режим доступу: http://investfunds.ua/news/ alchevskij-metkombinat-prodolzhaet-rekonstrukciyu-proizvodstva-77253/

9. Електронний ресурс. Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/articles/435/

 

e-mail відправника: paolo19031990@mail.ru

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>