XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.філол.наук, Богуцький В.М. ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК ГОЛОВНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ НАУКИ

кандидат філологічних наук, Богуцький Вадим Миколайович

Національна академія внутрішніх справ

ІНТЕРДИСЦИПЛІНАРНІСТЬ ЯК ГОЛОВНА ОЗНАКА РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ЛІНГВІСТИЧНОЇ НАУКИ

Висловлювання на користь застосування мультидисциплінарного підходу при вивченні мовних явищ, перспективності розробки нових гіпотез на перехресті лінгвістики та інших, зокрема й природничих наук, використання елементів методологій інших наук у процесі власне лінгвістичного аналізу чітко прозвучали ще у 60-х рр. минулого століття, зокрема в працях знаного російського лінгвіста Р. Якобсона. У середині 80-х рр. Н. Арутюнова й О. Падучева у статті "Витоки, проблеми й категорії прагматики", осмислюючи досвід західного мовознавства в означеній галузі, твердили про неминучість розмивання граней між лінгвістикою й такими суміжними дисциплінами, як психологія, соціологія, етнографія [1, с. 3]. Про евристичну цінність дослідження мовних феноменів "на межі наук, на перетині різнорідних компонентів і матеріалів" [6, с. 25], що сприяє "проявленню", "висвічуванню" нових перспективних напрямів досліджень (цілісних проблем чи їх окремих аспектів), у 90-х рр. минулого століття писали М. Толстой, М. Перцов та інші науковці. Зрозуміло, що такий підхід передбачає врахування, насамперед, різноманітних екстралінгвістичних (ситуативних, когнітивних, прагматичних) факторів, пов'язаних з людською психікою, практичною діяльністю людини, її екзистенцією як соціальної істоти в певному культурному континуумі. Екстралінгвістичними чинниками мовних феноменів можуть виступати "історичні, суспільні, географічні умови, торгівля, культура буття того чи іншого народу" [3, с. 105], його звичаї та побут тощо. Це, власне, і становить основний зміст задекларованого дослідниками "прориву" в інші галузі гуманітарного знання.

Отже, як висновує у своїй монографії І. Голубовська, "на межі століть намітилася докорінна зміна базисної науково-лінгвістичної парадигми, відбувся перехід до неофункціоналізму (неонекласицизму)", що призвело до перегляду багатьох традиційних постулатів [2, с. 19] мовознавчої науки, хоча це, на думку дослідниці, не означає "відмову від попередніх теоретичних напрацювань" [2, с. 16]. На підтвердження цієї тези І. Голубовська наводить слова відомого французького філософа мови П. Серіо про те, що "у лінгвістиці (і загалом у гуманітарних науках) парадигми не змінюють і не заперечують одна одну, а накладаються одна на одну, співіснують, водночас ігноруючи одна одну" [4, с. 52]. Тобто йдеться про специфічний синтез наукових методологій, коли використання категорій і понять з одних галузей знань на новому оберті процесу наукового пізнання світу каталізує розгортання нових пошукових методик, збагачує їх і сприяє висвітленню нових, несподіваних граней досліджуваних феноменів.

Традиційно розуміючи парадигму в широкому сенсі як своєрідну призму, крізь яку сприймаються й осмислюються явища матеріального й духовного життя, чи - у запропонованому акад. Ю. Степановим більш вузькому, суто "лінгвістичному" трактуванні - як "пануючий у дану епоху погляд на мову, пов'язаний із певною філософською течією чи напрямом у мистецтві" [5, с. 4], зазначимо, що заявлена в наведених вище висловлюваннях мовознавців "експансія" в царину суміжних наук сьогодні оприявнюється передусім у взаємодії мовознавства з комплексом дисциплін антропологічного спрямування, що призводить до виникнення міждисциплінарних, синкретичних за своєю сутністю галузей науки й поступового становлення та подальшого розвитку в лінгвістиці антропологічної парадигми. У межах цієї парадигми мова - на продовження поглядів В. фон Гумбольдта - розглядається як найголовніша діяльність людського духу, що пронизує всі сфери людського буття й пізнання, а відтак пріоритетна увага мовознавців переноситься з мовних феноменів як об'єктів пізнання на суб'єкт пізнання - людину ("мовну особистість") в усьому комплексі її можливих взаємовідносин з мовою: "мова й свідомість", "мова й мислення", "мова й пізнання", "мова й інтелект", "мова й знання".

Література:

•1.     Арутюнова Н. Д. Истоки, проблемы и категории прагматики / Н. Д. Арутюнова, Е. В. Падучева // Новое в зарубежной лингвистике. Лингвистическая прагматика. - М. : Прогресс, 1985. - Вып. 26. - С. 3-42.

•2.     Голубовська I. О. Етнічні особливості мовних картин світу : монографія / Голубовська Ірина Олександрівна. ‑ 2-е вид., випр. і доп. - К. : Логос, 2004. - 284 с.

•3.     Левицкий А. Э. Лингвокультурный аспект в семантике функциональных классов английского, русского и украинского языков / А. Э. Левицкий // Язык и культура : материалы І междунар. конф. - К., 1992. - С. 105-106.

•4.     Серио П. В поисках четвёртой парадигмы / П. Серио // Философия языка: в границах и вне границ. ‑ Т. 1. - Харьков : Око, 1993. ‑ С. 37-52.

•5.     Степанов Ю. С. В трёхмерном пространстве языка: Семиотические проблемы лингвистики, философии, искусства : монография / Ю. С. Степанов. - М. : Наука, 1985. - 335 с.

•6.     Толстой Н. И. Язык и народная культура. Очерки по славянской мифологии и этнолингвистике / Н. И. Толстой. - 2-е изд, испр. - М. : Индрик, 1995. - 512 с. (Традиционная духовная культура славян. Современные исследования).

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>