XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.філол.наук, Журавльова С.С. АГІОГРАФІЧНА ПОЕЗІЯ СВТ. ІОАНА МАКСИМОВИЧА

Кандидат філологічних наук, Журавльова Світлана Сергіївна

Бердянський державний педагогічний університет

АГІОГРАФІЧНА ПОЕЗІЯ СВТ. ІОАНА МАКСИМОВИЧА

У творчості представників Чернігівського літературно-філософського кола другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст. (архієпископа Лазаря Барановича [3], митрополита Варлаама Ясинського [3], свтт. Іоана Максимовича [2] та Димитрія Туптала [3]) наявні поетичні твори, в яких агіографічну спадщину презентовано через нові інтерпретаційні моделі. У бароковій агіографічній поезії згідно з каноном презентуються житія святих, висвітлюються богословські й історико-церковні аспекти святості, розкриваються теми мучеництва, чуда, аскетизму, духовного наставництва. водночас цей матеріал пристосовується до естетичних смаків бароко. Зокрема, свт. Іоан Максимович послуговується у книзі «Алфавит собранный, риθмами сложенный...» [2] (далі в тексті «Алфавит...». - С. Ж.) різними поетичними формами - як значними за обсягом епічними віршами, так і лаконічними епіграмами, панегіриками, молитовними віршами. У центрі уваги поета-агіографа - образ святого як втілення барокового ідеалу «вищої людини».

українській агіографічній поезії другої половини ХVІІ - початку ХVІІІ ст. властиві індивідуальні особливості функціонування феноменів мучеництва й чуда. Барокові митці, зокрема свт. Іоан Максимович, слідом за церковною традицією, ототожнюють феномен мучеництва із чернецтвом, наголошуючи на важливості духовного страдництва. Поетична рецепція цього феномену не позбавлена новаторських рис - співвіднесення власного духовного поступу із мучеництвом святого, закодовування своїх переконань в алегоричних образах тощо.

Відтворення на вербальному рівні чудес, здійснених святими, в агіографічній поезії доби Бароко переслідує дві мети: справити наочний вплив на реципієнта через використання різноманітних засобів поетичної мови та здійснити внутрішній вплив - словом пронести віру в розум і серце людини. Свт. Іоан Максимович дотримується характерної для барокових поетів-агіографів тенденції. митець виокремлює епізод чудотворення із сюжетної схеми житія і проектує його на сучасність, загалом наслідуючи агіографічну традицію: через опис чуда увиразнюють образ святого як Христового послідовника, людини, яка віднайшла внутрішній зв'язок із Творцем.

Аскетичне відновлення релігійного життя в Україні барокової доби знайшло безпосереднє втілення в агіографічній поезії свт. Іоана Максимовича, представленій у книзі «Алфавит...» [2]. Інтерпретація аскетичної теми здійснюється поетом у контексті знакового для барокової культури синтезу східного та західного богослов'я. свт. Іоан Максимович не заперечує можливості сполучення визначальних для східного християнства аскетичних програм Святих Отців із концепцією духовного вдосконалення, розробленою іспанськими містиками. На відміну від агіографів-попередників, свт. Іоан обирає за мету не зображення життєвого шляху Отців Церкви, а ілюстрацію провідних засад їх учень, що дозволить читачеві долучитися до містики аскези, втіленої в досвіді подвижників, і поступово обрати власну схему аскетичного життя.

Посилаючись на досвід Отців Церкви, митець розкриває сенс любові як ключового етапу на шляху до обоження людини, пропонує читачеві такі засоби дотримання праведного життя, як відчуття безтілесності, відстороненість від гріховного світу, пам'ять про страх Божий, Останній Суд, упокорення Господній волі. «Ліствиця» прп. Іоана Синайського [1] спонукає свт. Іоана Максимовича викласти свою аскетичну програму за схемою алфавіту, де кожна літера презентує комплекс духовних сходинок. Український поет не надає переваги певним чеснотам, однак вершиною аскетичного подвигу вважає опанування практики ісихії - молитовного мовчання. Спільними лейтмотивами творчості українського поета й іспанських містиків є прагнення відкрити реципієнтові шлях до Бога через любов, відродити інтерес до подвижницьких практик християнського Сходу.

образ святого, представлений у поетичній книзі свт. Іоана Максимовича, є відображенням барокової антропології. Керуючись житійним каноном, поет творить у книзі «Алфавит...» [2] образ святого як репрезентанта найвищого ідеалу - Христа. Поет-агіограф представляє читачеві різні типи святих - мучеників, чудотворців, аскетів. Визначальну роль у справі духовного напучування людства відводить двом образам старця - самітника та авви у кіновіяльному монастирі. Митець часто відходить від традиції в зображенні агіографічного персонажа і зосереджується на внутрішніх переживаннях святого, увиразнює окремі риси його характеру у складних ситуаціях, використовує художні засоби, рекомендовані бароковими поетиками.

Безперечне наслідування свт. Іоаном Максимовичем житійного канону в рецепції знакових для нього феноменів мучеництва й чуда і розкритті аскетичної тематики дозволяє розглядати книгу «Алфавит...» як явище агіографічної культури українського бароко. Новаторський підхід до відтворення образу святого, відчутний вплив західної містики і, щонайперше, розробка нового жанру - агіографічної поезії - дає підстави до вивчення творчості чернігівського архієпископа Іоана Максимовича як важливого складника українського літературного процесу доби Бароко.

Література:

•1.     [Іоанн, игумен горы Синайской]. Лѣствица райская / [Іоанн, игумен горы Синайской]. - М., 1647. - 32, [3], 311 арк.

•2.     Максимович Іоанн. Алфавит собранный, риθмами сложенный.../ Іоанн Максимович. - Чернігів : Друкарня Свято-Троїцького монастиря, 1705. - 10, 140, 1 арк.

•3.     Українська поезія: середина ХVІІ ст. / [упор. В.І. Крекотень, М.М. Сулима]. - К. : Наукова думка, 1992. - 679 с. - (Пам'ятки давньої української літератури).

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>