кандидат біологічних наук Дунаєвська О.Ф.

Житомирський національний агроекологічний університет

 ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ РОСЛИННИЦТВА ЯК ГАЛУЗІ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА НА  ЖИТОМИРЩИНІ

Сільськогосподарське виробництво є найважливішою галуззю народного господарства, що отримує необхідні для життя та діяльності людини органічні речовини у найрізноманітніших видах і формах. Воно є єдиним виробництвом, що надає людині безумовну і нічим не замінну енергію, втілену в різноманітних продуктах. З цього погляду завдання  сільськогосподарського виробництва полягає саме в тому, щоб перетворити кінетичну сонячну енергію в приховану або потенційну енергію органічної речовини, що може бути використана людиною чи твариною. Тому основою  сільськогосподарського виробництва є зелені рослини. Зародження землеробства відбулося в епоху первіснообщинного ладу. Період розвитку землеробської науки настав у XVIII столітті. До первинних сільськогосподарських культур  М.І. Вавілов відносив пшеницю, ячмінь, кукурудзу, сою, льон, бавовник [1].

 На початку ХХ століття важливим явищем у розвитку сільського господарства, прогресом господарств на Житомирщині став посів бобових культур, як кормових так і харчових. З злакових культур  висівались найбільше невибагливі культури, зокрема, овес, гречка, жито, рідше ячмінь і просо. У багатих селян посівна площа  пшениці становила 20-25%  озимого поля, у бідних лише 10-12,5%  в Любарській волості. Головним продуктом селянських господарств у 1910-1911 роках було озиме жито, в ярому полі - овес. Відмічено таку закономірність: зі зменшенням площі ділянки збільшуються посіви ячменю. В Ємільчинській волості відмічено найбільші посіви льону. 920 господарів земельних господарств вирощували цукровий буряк. Серед інших культур знайшли розповсюдження картопля, овочі (огородина), конопля. У волостях, де переважали чорноземні ґрунти, удобрення проводили раз на 9-12 років гноєм з розрахунку 2400-3000 пудів гною на десятину [2].  

Протягом 1912 року в Житомирському, Новоградволинському, Овруцькому  повітах переважав озимий хліб. Кількість поселень, що вирощували тютюн склала 275, а площа становила 8 десятин, кількість плантацій  близько 6857. Площі цукрового буряку становили у Житомирському, Новоградволинському повітах 13740 десятин  [3].  

У 1990 році посівна площа Житомирської області становила 1284,1 тисяч гектарів, з яких серед продукції рослинництва зернові культури займали 506,7 тисяч гектарів, кормові культури - 575,8 тисяч гектарів, картопля та овоче-баштанні культури 106,5 тисяч гектарів, технічні культури 95,1 тисяч гектарів, тобто переважали площі відведені під кормові культури. В 2009 році продукція рослинництва становила 57,1%  від загальної  кількості продукції сільського господарства. Серед продукції рослинництва в структурі найвагомішу частку мають картопля, овочі та баштанні (30,5%) та зернові культури (15,3%), помітно менша частка у технічних культур (5,3%) та плодоягідних культур (3,2%) і кормових культур (3,0%). Земельна площа сільськогосподарських угідь у 2009 році  становила 1517,1 тисяч гектарів, з них рілля - 1085,3  тисяч гектарів, сіножаті - 128,7 тисяч гектарів,  пасовища - 187,4 тисяч гектарів [4].

Перспективи подальших досліджень вбачаємо в детальному аналізі  розвитку рослинництва протягом двадцятого століття на Житомирщині та опрацюванні матеріалів з розвитку кормовиробництва і тваринництва.

Література:

•1. Основи землеробства / [Смаглій О.Ф., Рибак М.Ф., Є.М. Данкевич та ін.]; під ред. О.Ф.Смаглія. - Житомир: Вид-во ВДНЗ «Державний агроекологічний університет», 2008. - 514 с.

•2. Очерк крестьянского хозяйства Новоградволынского уезда. - Житомир: Электротипография «Работникъ», 1912. - 185 с.

•3.  Памятная книжка Волынской губернии на 1914 год. - Житомир: Волынская губернская типография, 1913. - 548 с.

•4. Статистичний щорічник Житомирської області. - Житомир: 1990, 2010.

e-mail: Oksana_Fd@ukr.net

Залиште коментар!