XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

кандидат мистецтвознавства, Чмелик І. РЕЛІГІЙНА ТЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ ХУДОЖНИКІВ СТАНІСЛАВЩИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Ірина Чмелик

кандидат мистецтвознавства,

доцент кафедри теорії та історії мистецтва,

Прикарпатський національний університет ім.В.Стефаника

РЕЛІГІЙНА ТЕМАТИКА У ТВОРЧОСТІ ХУДОЖНИКІВ СТАНІСЛАВЩИНИ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ

Нині, в умовах відродження духовності та культури, зокрема релігійної, активізувалися дослідження явищ та процесів, які пов'язані із пошуком національних ідеалів у мистецтві ХХ ст. На жаль, значна частина художньої спадщини у царині сакрального мистецтва не збережена. Цей аспект не був предметом окремого наукового дослідження. Окреслена проблематика побіжно висвітлювалась у контексті розгляду творчості художників у статтях, розвідках, монографіях [1;2;3;4;8;9;10;11;12;13]. Предметом окремого наукового дослідження стали лише біблійні цикли Осипа Сорохтея [5]. Тому доцільно зупинитися на аналізі праць сакрального характеру станіславських митців.

Релігійна тематика у творчості західноукраїнських художників кінця ХІХ - початку ХХ ст. займала доволі почесне місце. Митці все частіше замислювались над проблемою відродження українського іконопису, намагалися оновити живописну мову, засоби виразності, композиційні прийоми, що відповідало б тогочасним європейським мистецьким процесам. Найбільш плідно в цій галузі працювали Корнило Устиянович, Осип Курилас, Теофіл Копистинський та Модест Сосенко, які створили низку прекрасних іконостасів на теренах Західної України. На Станіславщині в цей час працював Юліан Панькевич. Під впливом романтичного руху та потягу до національної спадщини він, як і О.Курилас, одягав святих в український одяг, вводив побутові аксесуари та народні елементи, що відповідало його прагненням до відродження національної культури.

У 1888р. Панькевич створив іконостасний цикл церкви с.Яблунова, де вперше реалізував свої новаторські концепції з метою надання церковному малярству Галичини українського характеру, і саме тут вперше ним застосовані елементи українського народного орнаменту [10, 18]. Згодом художник створив запрестольний образ пророка Іллі для церкви с.Шоломия на Львівщині, іконостас для Єзупольської церкви (не завершений), оздоблення церков у селах Одреховій, Сільці. Два образи, створені тоді в Єзуполі, акварельні «Христос-учитель» і «Богородиця з дитям», стали його дебютом на Львівській виставці 1890 р. Протягом 1892р. митець жив і працював у Станіславі, де виконав твори «Христос», «Богородиця» та «Марія з Христом» для церкви Кам'янки-Бузької, втім, остання робота була повернута авторові через несприйняття її місцевим священиком, про що Панькевич доволі емоційно згадував в автобіографії.

1895 р. з'явилася одна із найвідоміших картин Панькевича - «Сільська мадонна», в якій автор наче підсумовує всі попередні творчі пошуки. Власне, тут немає традиційних атрибутів святості, але зв'язок з сакральною тематикою беззаперечний. Тут також простежується вплив мистецтва італійського Ренесансу, зокрема при розгляді композиційної схеми твору. Цей твір став своєрідним зразком для наслідування у творчості багатьох митців.

Згодом, працюючи у Карпатах, художник створив проекти іконостасів, реставрував ікони у с.Дорі, намалював композицію «Трійця» для церкви с.Іванє біля Заліщиків, яку вважають одним із його кращих тогочасних творів [10, 31]. Твори на релігійну тематику експонувалися на першій виставці «Товариства для Розвою руської штуки» (1898), одним із співзасновників якого був Панькевич. Втім, згідно слів дослідника творчості художника, Ярослава Нановського, це були останні твори на релігійну тематику у його виконанні.

Творчість іншого станіславського митця - Осипа-Романа Сорохтея - втілює дещо інші підходи до мистецтва, суттю яких є вираження власних думок, творчого бачення, а крім того, цілком новаторська інтерпретація традиційних релігійних сюжетів, з наголосом на емоційному посиленні образного звучання біблійних тем. Найбільш вагомою у творчому доробку художника є релігійна тематика, це в першу чергу монументальне олійне полотно «Зняття з хреста» та графічні цикли «На біблійні теми» й «Голгофа».

«Зняття з хреста» (1935), очевидно, було створене на замовлення Єпископа Григорія Хомишина для Станіславської духовної семінарії, згодом полотно знаходилося на одному з бічних вівтарів Станіславського катедрального собору Святого Воскресіння. Композиція його була почерпнута з однойменного пастельного твору 1931 року [6, 98]. Крім традиційного, канонізованого іконографічного сюжету «Зняття з хреста» Сорохтей вносить нові акценти, це простежується не тільки у композиційній структурі, де він вводить нових персонажів, суміщає кілька точок зору згідно модерністичних формальних прийомів, надає кольоровому вирішенню своєрідного характеру (локальні відкриті кольори), тут переважають лінеарні прийоми над живописними, що свідчить про розуміння нових шляхів розвитку мистецтва першої третини ХХ ст. Стилістика роботи відрізняється від творів псевдо-академізму і неовізантизму, які тоді заповнювали храмові інтер'єри [6, 101].

Графічні цикли Сорохтея «Біблійні теми» й «Голгофа», створені у найбільш плідний період творчості митця (1925-1935 рр.) виявляють перевагу експресіоністичних тенденцій. Перша серія налічує близько 50 творів, а друга - 42. Тут автор також вносить багато нового у традиційні іконографічні сюжети. Драматичні події, що передували Воскресінню Христа, художник наче передає з точки зору сучасності, а в рисах Христа простежуються індивідуальні риси митця. В героїчному образі стражденного Месії, який протиставляється безликому натовпу, проглядаються аналогії з життєвим шляхом самого Сорохтея, людини-бунтівника, вразливої творчої натури. А перенесення біблійних подій у сьогодення є спробою передати переживання, що дозволяють найглибше осягнути біль [7, 123]. Створені серії Сорохтея найкраще відображають тогочасні події, доволі складні як в економічно-політичному так і соціо-культурному планах. І мова тут йде не лише про відстоювання національних ідеалів, а загальнолюдських, універсальних духовних цінностей, що виводить його оригінальне мистецтво на загальносвітовий рівень.

Доволі непростим був життєвий і творчий шлях Михайла Зорія. Про його талант свідчить той факт, що в часи навчання у Краківській академії мистецтв у гурті українських студентів він реставрував розписи, виконані за ескізами Яна Матейка в греко-католицькій церкві Св.Норберта [8, 5]. У цій царині митець працював відразу по приїзді до Станіслава: у 1935р. він разом з художником Миколою Бихом розписував місцеву каплицю отців Редемптористів (розписи поновлювались у 1942 році). На центральній вівтарній стіні розміщувалась композиція «Вознесіння Господнє», а по її сторонах - ікони апостолів Петра і Павла. Над бічними престолами були образи Богородиці та Ісуса Христа. Стінописи складалися з окремих сюжетів «Хресної дороги», де центральною була фрескова композиція «Розп'яття Ісуса Христа», що є найдовершенішою з мистецького погляду. Відомо, що розписи були в дусі модерністичних пошуків, які найбільш виразно виявилися на даних теренах наприкінці першої третини ХХ ст. На жаль, з тієї спадщини залишились окремі фрагменти, що зараз знаходяться в збірці Івано-Франківського художнього музею.

Твори М.Зорія на біблійні сюжети відзначаються тонким психологізмом. Митець звертається до тем, пов'язаних зі стражданнями Христа: «Розп'яття», «Христос у терновому вінку», «Ессе Ноmo», у яких проглядаються впливи експресіонізму. А багато картин так і залишилось тільки в ескізах, адже за довгі роки переслідування Зорій не міг виконати завершений твір, зокрема, релігійного характеру. Збереглися численні ескізи Христа, що благословляє, Мойсея, Пророків, Богородиці з Ісусом, проект вітража Юрія-Змієборця.

Після повернення зі заслання, у 1955-1965 рр. майстер виконував настінні розписи у церквах Прикарпаття, зокрема в селах Мізуні, Залукві, Старих Кривотулах, містах Тисмениці і Болехові [2, 103-104].

Не залишався осторонь сакральної тематики і Ярослав Лукавецький, ще один учень Краківської академії мистецтв. У 1950р. ним створені два твори, які призначалися для церкви Св.Михайла у Коломиї. Це два Архангели - Михаїл і Гавриїл (зараз експонуються у музеї історії міста Коломиї). Вони наче є поясненням сенсу й пріоритетів його життя та мистецтва. Ці дві роботи дуже різняться як за колірною, так і змістовою структурою. Експресіоністична манера виконання до певної міри нагадує творчу манеру О.Новаківського. У творах все зображено на контрастах: так, мужньому, рішучому у своєму пориві Архангелу Михаїлу протиставлений Архангел Гавриїл з його ніжно-замріяним і сумовито-зажурливим обличчям, романтичним характером і тендітним станом. У руках Арх.Михаїла - меч, що обертається пекельним полум'ям для невірних, другою рукою він підтримує щит. У руках Арх.Гаврила - квітка лілії як символ миру і страждання. Контраст посилений колірним багатством.

Зацікавлення художника і теоретика мистецтва Дениса-Лева Іванцева також не могли обминути такої філософської категорії, як духовність. Син священика з с.Делеви Тлумацького району, учень Краківської академії мистецтв, він також часто писав картини на релігійні теми. У 1937 р. разом з Д.Горняткевичем розписував церкву в с.Вороблячин Яворівського району на Львівщині. У 1942 р. створив запрестольний образ Богородиці («Сріблястої Мадонни») до церкви с.Будзин. У другій половині 1950-х рр. таємно виконав розписи церков сіл Стінка Бучацького району, Коропець Монастириського району (Тернопільська обл.), Немирів Львівської обл., Княгинин (тепер у межах м.Івано-Франківська). Релігійна тема мала продовження у творах «Голгофа», «Христос над українським селом», «Мойсей», «Наша Пієта».

Важливим доробком Іванцева є іконографічний комплекс розписів церкви Введення Пречистої Богородиці в с.Делева (1958). Для цієї невеликої дерев'яної церкви Іванцев виконав дві з дванадцяти композицій на святкові теми: «Різдво Христове» і «Воскресіння». У бабинці над просвітом зображено авторську композицію «Народився в Вифлеємі - вмер на Україні». Її сюжет був з деякими змінами повторений у олійній  картині під такою ж назвою у 1993 році [9, 56].

Творчість митців Прикарпаття першої половини ХХ ст,, зокрема їх здобутки у галузі релігійного живопису, засвідчили не тільки високий мистецький рівень праць, але й стали потужною базою, на якій формувалося мистецтво Станіславщини (Івано-Франківщини) у другій половині ХХ століття.

Література:

•1.     Аронець М. Денис-Лев Іванцев. Життя і творчість: Монографія / Мирослав Аронець. - Грані-Т, 2008. - 160с.: іл.

•2.     Баран В. Михайло Зорій / Володимир Баран. - Івано-Франківськ: Вид-во «Сімик», 2003. - 119с.: іл.

•3.     Баран В. Тернистий шлях Осипа Сорохтея / Володимир Баран. - Івано-Франківськ: Вид-во «Сімик», 2002. - 51с.: іл.

•4.     Волошин Л. Ярослав Лукавецький: Малярство. Рисунки. Сценографія / Любов Волошин. - Львів-Івано-Франківськ: ЗУКЦ, 2008. - 124с.: іл.

•5.     Макойда О. Біблійні цикли Осипа Сорохтея: проблема індивідуального творчого методу / Орест Макойда. - Дис... канд. мистецтвознавства: 17.00.05 / Львівська академія мистецтв. - Львів, 2004. - 147 с.

•6.     Макойда О. Новаторські пошуки О.Сорохтея в картині «Зняття з хреста»/ Орест Макойда // Мистецтвознавство 2000. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2001. - С. 93- 102.

•7.     Макойда О. Християнські мотиви у творчості Осипа Сорохтея / Орест Макойда // Мистецтвознавство'99. - Львів, 1999. - С.119- 127.

•8.     Мельник В. Промовте - життя моє, і стримайте сльози.../ Віктор Мельник // Тижневик Галичини. - 1997. - 22 травня. - С.5.

•9.     Мисюга Б. Licentia Pictore / Богдан Мисюга //Пластовий шлях. - 1996. - №2. - С.55-56.

•10. Нановський Я. Юліан Панькевич: Нарис про життя і творчість / Ярослав Нановський. - К.: Мистецтво, 1986. - 80 с.:  іл.

•11. Челяк І. Денис-Лев Іванцев - маляр і теоретик мистецтва / Ірина Челяк // Мистецтвознавство '02. Львів: Інститут народознавства НАН України, 2003. - С. 171- 187.

•12. Челяк І. Мистецька діяльність Ярослава Лукавецького / Ірина Челяк // Мистецтвознавчі записки. - Вип. 3- 4. - К.: Державна академія керівних кадрів культури і мистецтв, 2003. - С. 105- 113.

•13. Челяк І. Творча діяльність Михайла Зорія / Ірина Челяк // Вісник Прикарпатського університету. Мистецтвознавство. - Вип. ІV. - Івано-Франківськ: Плай, 2002. - С. 193- 203.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>