XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

кандидат мистецтвознавства Наконечна О.В. НОВА СУТНІСТЬ СУЧАСНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Кандидат мистецтвознавства Наконечна Оксана Василівна

ОНУ імені І.І. Мечникова

  НОВА СУТНІСТЬ СУЧАСНОЇ ХУДОЖНЬОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Термін «сучасне мистецтво» є досить спірним та неоднозначним, між тим сама проблема сучасного мистецтва є. безперечно, вкрай актуальною як для загальносвітової, так і для національної культури. Цим терміном прийнято умовно називати інтегровану  художньо-дизайнерську діяльність яка включає в себе різноманітні жанри і художньо-технічні засоби, як-от:, живописні, скульпторські, графічні, архітектурні, театральні, кінематографічні, фотографічні, музичні та інші складові.

Поява «сучасного мистецтва» характеризується зміною головної парадигми художньої діяльності людства, яка мала місце на зламі тисячоліть. Культурологічно та соціологічно це пов'язано з усвідомленням людством нагальної потреби пошуків шляхів запобігання самозруйнуванню внаслідок науково-технічного прогресу.

НТР побудована на класичному раціональному мисленні, яке передбачає жорсткі однозначні закони, верифікацію, розділення феноменів на об'єкт та суб'єкт.  І сьогодні технічний прогрес будується на застарілому способу мислення, хоча вже зрозуміло, що цей шлях є хибним хоча б серед конечність природних ресурсів. Між тим, культурна ситуація постмодернізму знаменується появою нового, некласичного раціонального мислення. Визначимо його головні тенденції.

•1.      Плюралістична модель світу - можливість існування різних типів раціонального, можливість одночасного існування різних, але однаково істинних точок зору.

•2.      Освоєння хаосу замість його впорядкування, орієнтування в універсумі замість його секуляризації. Протягом всієї історії культури людства порядок протиставлявся хаосу, свідомо чи позасвідомо люди прагнули його тотального впорядкування. На сучасному етапі це впорядкування стало надто складним, багатофакторним і мало придатним для формалізації, а отже, бінарність «порядок - хаос» в культурі поступово втрачає сенс. Все більш правомірною стає своєрідна дефініція: «хаос - це порядок, який ми ще не пізнали».

•3.      Реконструкція аксіологічної системи людства (зростає переважаюча цінність інформації).

•4.      Синергетична картина світу (світ є невпорядкованою системою, яку впорядковує інформація).

•5.      Людська свідомість є сама предметом свідомості, а отже, пізнання - це не акт, а діалог, внаслідок якого як об'єкт, так і предмет зазнають змін і взаємовпливів.

•6.      Культура мислиться як «організм», який самоорганізується, самопроектується за принципом «вітальності» - подібності за складністю до живого організму.

Отже, сьогодні спостерігаємо початок формування нової глобальної свідомості людства, побудованій на розробці методів природного, ненасильницького «вбудовування» поведінка кожної конкретної людини (а відтак і людства) в процес саморозвитку культури. Цей феномен характерний для всіх галузей культури, особливо яскраво він спостерігається в мистецтві.

У зв'язку із вищевикладеним постає багато питань і проблем, пов'язаних із формуванням нової парадигми мистецтва. Одна з них - визначення стилю сучасного мистецтва. Термін «постмодернізм» не влаштовує багатьох науковців через відсутність в ньому стилеутворюючої складової: «постмодерн» у перекладі означає лише «той, що йде після модерну», тобто вказує лише на послідовність стилів. Між тим, і назва «модерн», що перекладається як «сучасний», ні в якій мірі не відповідає сучасному мистецтву: за традицією, так прийнято називати історико-культурний період, що відповідає практично всьому двадцятому століттю в західноєвропейській культурі та шістдесятим - вісімдесятим рокам на пострадянському просторі. Отже, як бачимо, і цей термін не несе в собі певного смислового навантаження і не може відбивати стильові особливості епохи.

Слід взяти до уваги, що, знаходячись в певній культурній ситуації, дуже важко усвідомити її парадигми, а відтак і дати назву всій культурній добі. В історії світової культури це відбулося лише один раз, коли італієць Д. Вазарі свідомо назвав епоху, яка змінила Середньовіччя, епохою Відродження (саме ним була поіменована і епоха Середньовіччя, як така, що знаходилася «посередині» між добами двох культурних злетів - античністю та ренесансом). Отже, можливі два варіанти розв'язання цієї культурної проблеми. Перший: культурна ситуація з'ясується шляхом самоупорядкування, тенденції перетворяться на риси, і тоді стиль епохи викристалізується і буде зрозумілим з височини набутого людством культурного досвіду. Це цілком можливо за термін одного покоління, можливо, навіть менше, адже протягом історії культури весь час спостерігаємо прогресуюче прискорення наростання культурних новоутворень і змін культурних епох. Другий: в нашу епоху знайдеться особистість, яка усвідомить її парадигми і зможе їх науково викласти і обґрунтувати, ввівши ці дані в загальний науковий обіг. На сьогодні існує декілька спроб визначення стилю сучасного мистецтва, проте жоден з них не закріпився на рівні загальновизнаного: «пост-пост-модерн», «трансавангард», «мистецтво епатажу», «епоха бродіння», «естетичний компроміс», «актуальне мистецтво», «художня інфернальність» та ін. Щось обрати або придумати щось нове? В будь-якому випадку - майбутнє покаже. Причому найближче майбутнє.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>