XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

кандидат психологічних наук Переверзєва В.М. Особливості самооцінки та рівня домагань у молодших школярів в різних умовах виховання в родинах

Переверзєва В.М. кандидат психологічних наук

Слов'янський державний педагогічний університет

Особливості самооцінки та рівня домагань у молодших школярів в різних умовах виховання в родинах

  Основна проблема дослідження полягала в вивченні особливостей самооцінки та рівня домагань у молодших школярів, які виховуються в умовах неповної та повної родини. В сучасних умовах ринкових відносин, особливостей економічного розвитку суспільства, безробіття батьків існує багато неповних родин, де вихованням дітей займається хтось один із батьків. Діти можуть почувати себе незахищеними, психічно травмованими, обділеними увагою, ласкою, турботою дорослих. В зв'язку з чим можуть виявлятись нахили до депресивності, апатії, зниженого настрою, навіть відчаю. Для таких дітей можуть бути характерні низькі рівні самооцінки, домагань, висока особистісна тривожність, фрустрованість, низька стресостійкість та соціальна адаптованість. Як показують дослідження Вайнер М.Е., Матвійчик В.С., Тепляков М., Хміль М. та інші, що формування особистості молодшого школяра зумовлюється багатьма різноманітними факторами, особливе місце серед яких посідає склад родини, родинні взаємовідносини. Важливе місце в родинному вихованні мають взаємини дітей з батьками, дослідженнями доведено, що вади в психічному здоров'ї дітей, виникнення депресій, неврозів, страхів найчастіше пов'язані з аномаліями в вихованні родині, порушення взаємин між батьками і дітьми.

Основні завдання дослідження полягали в тому, щоб вивчити особливості самооцінки та рівня домагань в молодших школярів в різних умовах виховання в родинах, сприяти зниженню рівнів негативних емоційних станів у школярів, сприяти підвищенню рівнів шкільної адаптованості. Результати показали, що в дітей в неповних родинах самооцінка дещо занижена, так високого рівня самооцінки в неповних родинах виявлено 8%, середнього рівня 24% і низького рівня 68%, в той час, як в повних родинах дитина почувається більш впевненою, веселіше, спокійніше, високого рівня самооцінки в повних родинах було виявлено 12%, середнього рівня 40%, низького 48%. За стандартизованою методикою виявлено рівень домагань у молодших школярів, так, нерівномірно високий рівень домагань у дітей в неповних родинах виявлено у 8%, високий рівень у 8%, помірний рівень 28%, низький рівень у 40% і нерівномірно низький рівень у 16%, високий рівень у 12%, помірний рівень у 32%, низький рівень 36%, і нерівномірно низький рівень у 4%. Так, рівень шкільної дезадаптованості низький  виявлено у 40% учнів з неповних родин, середній рівень у 36%, високий рівень у 24% дітей з неповних родин. В повних родинах виявлено у учнів низький рівень шкільної дезадаптованості у 60% дітей молодшого шкільного віку, середній рівень у 30% і високий рівень шкільної дезадаптованості у 10% учнів. Таким чином, результати показали, що у школярів з неповних родин домінує занижена самооцінка і рівень домагань, а також занижені рівні шкільної адаптованості до навчальної діяльності, тобто досить висока тривожність і дезадаптованість. На основі отриманих результатів були визначені коефіцієнти рангової кореляції за Спірменом між рівнем самооцінки, рівнем домагань та шкільної дезадаптованості, який становив 0,28, що має середнє статистичне значення, тобто встановлено, що чим нижче самооцінка та рівень домагань у молодшого школяра, тим вище рівень шкільної дезадаптованості і навпаки, якщо рівні самооцінки та домагань середні чи високі, то рівні шкільної дезадаптованості нижче і вище рівень шкільної адаптованості, наявність у школяра впевненості, витримки, врівноваженості.   

З метою розвитку позитивних емоційних станів, підвищення рівнів самооцінки, домагань, шкільної адаптованості, впевненості особистості школяра в своїх навчальних результатах, витримки, врівноваженості та комунікабельності в стосунках в колективі була розроблена психокорекцій на програма, яка ґрунтувалась на соціально-психологічній моделі. Ця модель включала певну структуру, що сприяла розвитку у молодших школярів внутрішньої мотивації і потреби в досягненні більш високих результатів в навчальній діяльності. Так, особистісні спрямування школярів розглядались, як прояви внутрішньої мотивації і потреби в досягненні більш високих результатів в навчальній діяльності, а впливи з боку батьків і вчителів розглядались, як прояви зовнішньої пізнавальної мотивації, а основним психологічним механізмом переходу зовнішньої  пізнавальної мотивації у внутрішню навчальну мотивацію вважали прояви вольових зусиль з боку учнів молодших класів, що стимулювали цей процес. Основні завдання психокорекційної роботи полягали в розвитку у учнів молодшого шкільного віку навичок адекватного сприймання себе в оточенні інших, самопізнання правильного оцінювання та результативності навчальної діяльності. Вправи та тренінги включали бесіди на навчально-ігрові теми, розвитку навичок взаємодії в парах, навчальна кооперація в виконанні спільного завдання, пошук сумісних варіантів виконання завдань, сумісне переживання позитивних емоцій, розвиток комунікабельності, зняття тривожності, власної неповноцінності, невпевненості, стресу, вміння знаходити друзів серед однокласників.

Результати контрольного дослідження показали, що рівні самооцінки, домагань та шкільної дезадаптованості змінились, так якщо в констатуючому експерименті високий рівень самооцінки в неповних родинах виявлено у 8%, то в контрольному експерименті в 4%, середній рівень був 24%, то став 68%, низький рівень  самооцінки був 60%, то став 14%, в той час, як рівень шкільної дезадаптованості був 40%, став 56%, середній рівень бів 36%, став 44%, високий рівень шкільної дезадаптованості був 24%, став 0%. Збільшилась кількість учнів, які з неповних родин підвищили рівні самооцінки, домагань і шкільної адаптованості, дезадаптованих учнів в кінці експерименту не було виявлено, більше стало учнів з середнім рівнем самооцінки та домагань, а рівень шкільної дезадаптованості домінував середній, а до експерименту домінував високий рівень. Таким чином можна сказати, що домінування високого та середнього рівня шкільної адаптованості характеризується у учнів впевненістю в собі і в результатах своєї навчальної діяльності, комунікабельністю спілкуванні в колективі, врівноваженістю, домінуванням позитивного емоційного стану в процесі навчальної діяльності у молодших школярів. Психокорекційна робота сприяла підвищенню у учнів впевненості в собі, розвитку конструктивних форм поведінки, основ комунікабельності, розвинулись здібності адекватного сприйняття себе в колективі учнів, самопізнання себе і своїх можливостей, властивостей особистості, розвиток адекватної самооцінки та рівня домагань, підвищення рівня шкільної адаптованості в молодшому шкільному віці.

Література:

•1. Вайнер. М.Э. Учителю об эмоциональном развитии младшего школьника. // Начальная школа // 1997, №3.

•2. Матвійчик В.С. Програма розвитку емоційно-особистісної сфери молодшого школяра. // Практична психологія та соціальна робота // 2003, № 2,3. 

•3. Тепляков Н.Н., Хмиль М.Д. Роль эмоционального фактора в формировании личности школьника. // Эмоциональная регуляция учебной деятельности // М. 1998.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>