кандидат  юридичних  наук,  доцент

Криницький  Ігор  Євгенович

Науково-дослідний  інститут  фінансового  права

ПОДАТКОВО-ПРОЦЕСУАЛЬНІ  ПРАВОВІ  НОРМИ: ПІДСТАВИ  РОЗМЕЖУВАННЯ  ТА  ГРУПУВАННЯ

     Податково-процесуальна  правова  норма  є  явищем  складним  та  багатоас-пектним.  Для  об'єктнивного  пізнання  всього  комплексу  питань,  пов'язаних  з  сутністю  та  механізмом  її  дії  нам  належить  дослідити  ряд  ключових  пи-тань.  До  цих  визначальних  граней  слід  віднести  питання  класифікації  по-датково-процесуальних  правових  норм  взагалі, та  виокремлення  підстав  цієї  класифікації,  зокрема.  Вирішення  проблеми  їх  розмежування,  аналіз  кон-кретних,  вичленених  у  ході  розшарування  різновидів,  має  як  певне  теоре-тичне,  так  і  досить  важливе  практичне  значення.  Так,  прикладний  аспект  найбільш  яскраво  зможе  проявитись  при  розробці  проекта  Податкового  (а  згодом  і  Податково-процесуального)  кодексу  України.

     На  важливе  значення  класифікації  норм  права  вказують  відомі  російські  вчені  В.Бабаєв  та  М.Байтін.  Зокрема,  вони  справедливо  вважають,  что  нау-кова  класифікація  як  логіко-предметна,  творчо-аналітична  обробка  набутих  знань  і  як  її  результат,  по-перше,  дозволяє  впорядкувати  набуті  знання  про  об'єкти  (предмети,  явища),  а  самі  об'єкти  певним  чином  об'єднати  й  розмежувати;  по-друге,  слугує  необхідною  умовою  подальшого  їх  вивчення [1, с.157].  При  цьому,  наукова  та  практична  цінність  класифікації  правових  норм  залежить  від  обгрунтованого  добіру  її  критеріїв  [2, с.212]. 

     Досить  спірним  та  категоричним,  на  наш  погляд,  є  твердження  С.Федо-рова,  який  вважає,  що  в  науковій  літературі,  присвяченій  фінансово-право-вим  нормам,  відсутні  які-небудь  певні  критерії  їх  характеристики.  В  той  же  час  він  вказує,  що  кожний  автор  розуміє  їх  (критерії - І.К.)  по-своєму  [3, с.62].  Як  ми  бачимо  наведені  два  твердження  є  доволі  суперечливими.  Водночас,  торкаючись  шляхів  вирішення  поставленої  проблеми,  С.Федоров  робить  важливий  висновок:  «Цілком  очевидна  необхідність  виробки  чітко  визначеної,  сприймаємої  усіма  юристами  наукової  класифікації  фінансово-правових  норм,  яка  відповідає  вимогам  теорії  права,  а  також  практиці  правозастосувальної  діяльності  в  сфері  фінансово-правових  відносин.  Ре-зультати  такої  класифікації  можуть  дати  цінну  основу  для  побудови  будь-яких  наукових  конструкцій  в  області  теорії  фінансового  права» [3, с.62].  Ми  цілком  можемо  приєднатися  до  запропонованого  ним  побажання  до-сягти  чітких  підходів  (стандартів)  класифікації  фінансових  (податкових)  правових  норм.  Але  треба  зазначити,  що  висловлена  пропозиція,  за  певних  об'єктивних  та  суб'єктивних  причин,  на  цей  час  не  досяжна.   

     Інший  погляд  на  зазначену  проблему  пропонує  В.Сорокін.  Так,  він  звертає  увагу  на  ту  обставину,  що  до  цих  пір  не  вироблено  єдиного  кри-терію  класифікації  юридичних  норм.  Автор  цілком  слушно  вважає:  «не  можна  не  враховувати,  що  немаловажне  значення  має  особливість  тієї  га-лузі  права,  норми  якої  підлягають  класифікації.  Наприклад,  така  ознака  класифікації  як  сила  юридичної  норми»  [4, с.230].  Водночас,  не  дивлячись  на  розбіжності  у  визначенні  основ  класифікації  правових  норм,  все  ж  де-які  критерії  можуть  розглядатися  як  загально-прийняті,  наприклад,  поділ  норм  за  дією  в  просторі,  в  часі.

     Нам  імпонує  наукова  позиція  А.Гетьмана,  який  вважає,  що  немає  особ-ливої  необхідності  у  розробці  єдиного  критерію  для  класифікації  норм,  поділу  їх  на  різні  види.  На  його  думку  це  й  неможливо,  бо  таких  крите-ріїв  завжди  буває  декілька,  так  як  вони  відображають  різні  підходи  до  ха-рактеристики  правових  норм,  у  тому  числі  процесуальних  [5, с.31].

     Враховуючи,  що  визначення  підстав  класифікації  податково-процесуаль-

них  правових  норм  лишається  поза  увагою  науковців,  цілком  логічним  є  наше  звернення  до  напрацьованих  напрямів  вирішення  проблеми  виокрем-лення  критеріїв  класифікації  норм  податкового  права  (тим  більше,  що  во-ни  співвідносяться  як  частина  й  ціле).  Слід  зауважити,  що  глибоке  до-слідження  в  галузі  теорії  норми  податкового  права  здійснив  професор  М.Кучерявенко.  Його  підхід  до  диференціації  податкових  норм  можна  ви-значити  як  «базовий»  і  в  подальшому,  при  вивченні  податково-процесуаль-них  норм,  ми  вважаємо  за  доцільне  відштовхуватися  від  наведених  ним  критеріїв  класифікації.  Зокрема,  він  проводить  групування  виділяючи  на-ступні  підстави:  призначення  припису;  особливості  предмету  правового  ре-гулювання;  форма  викладу  й  методу  регулювання;  об'єкт  регулювання;  зміст  функцій;  характер  регулювання;  об'єм  регулювання;  час  дії;  терито-рія  дії;  характер  зв'язку  з  індивідуальним  регулюванням;  ступень  юридич-ної  сили  актів,  їх  закріплюючих  [6, с.163 - 194].

     Цікавий  підхід  демонструє  до  вирішення  зазначеної  проблеми  Р.Гаври-люк.  Вона  особливо  акцентує  увагу  на  наявність  процесуальних  податково-правових  норм  загального  характеру.  До  них  на  її  думку  належать  норми,  що  забезпечують  здійснення  податкових  операцій,  облік  надходжень  дер-жавних  грошових  коштів,  порядок  оформлення  документації  по  грошових  операціях,  постановку  оперативно-статистичної  і  бухгалтерської  звітності  у  податкових  органах,  ведення  грошових  документів  і  т.д.  [7, с.57].  Вона  ви-діляє:  1)  норми,  що  забезпечують  технічну  документацію  податкових  опе-рацій,  форму  і  реквізити  податкового  повідомлення  тощо;  2)  техніко-еко-номічні  норми,  сформульовані  в  загальних  положеннях  податкового  права,  якими  визначаються  ставки  конкретних  податків;  3)  норми,  що  забезпечу-ють  технічний  порядок  припинення  податкових  правовідносин:  порядок  оформлення  податкових  платежів,  що  надійшли;  порядок  перерахування  податків  до  Державного  бюджету  та  інші.  До  цієї  групи  вона  включає  та-кож  норми,  що  забезпечують  дотримання  формального  порядку  примусово-го  стягнення  недоїмок  по  податках  та  інших  обов'язкових  платежах.  При  цьому  автор  виділяє  з  податково-правових  норм,  що  регламентують  подат-кову  техніку,  лише  ті  з  них,  які  прямо  пов'язані  з  виникненням,  зміною  чи  припиненням  податкових  правовідносин  [7, с.69].  Як  ми  бачимо,  зверта-ючись  до  поділу  зазначених  правових  норм,  автор  не  виділяє  чітко  об-грунтованих,  формалізованих  критеріїв  диференціації,  а  тільки  наводить  їх 

різновиди.

     Наведений  підхід  викликає  додаткові  зауваження.  По-перше,  Р.Гаврилюк 

робить  акцент  на  оперативно-статистичну  й  бухгалтерську  звітність,  тобто  виходить  за  межі  предмета  податкового  права  (подалі  від  податкової  звіт-ності).  По-друге,  пропозиція  розглянути  норми,  що  забезпечують  технічну  документацію  податкових  операцій,  також  виштовхує  нас  за  периметри  предмету  податкового  права.  Досить  складно  обгрунтувати,  як  такі  доку-менти  можуть  породжувати  юридичні  наслідки.  По-третє,  спірним,  на  на-шу  думку,  є  твердження  про  існування  в  загальних  положеннях  податко-вого  права  техніко-економічних  норм,  якими  визначаються  ставки  контрет-них  податків.  Слід  тільки  зазначити,  що  ставки  конкретних  податкових  платежів  визначаються  правовими  нормами  Особливої  частини  податкового  права.  По-четверте,  до  податкового  права  цілком  припустимо  застосовува-ти  положення  загальної  теорії  права  -  підставою  виникнення,  зміни  чи  припинення  правовідносин  є  юридичний  факт.  По-п'яте,  вказуючи  на  пере-рахування  грошових  коштів  виключно  в  Державний  бюджет,  автор  відсікає  більшість  податкових  платежів  (безальтернативно  в  повному  обсязі  в  Держбюджет  України  перераховується  тільки  ПДВ).

     Незважаючи  на  певну  умовність  будь-якої  класифікації,  в  той  же  час,  аналіз  існуючих  наукових  точок  зору  дозволяє  нам  запропонувати  наступні  критерії  групування  податково-процесуальних  правових  норм:  1)  за  видами  податково-процесуальних  проваджень;  2)  за  видами  податково-процесуаль-них  стадій;  3)  за  видами  податково-процесуальних  режимів;  4)  за  конкре-тизацією  правового  припису;  5)  за  об'єктом  правового  регулювання;  6)  за  юридичною  силою;  7)  за  дією  в  просторі;    за  дією  в  часі;  9)  за  фор-мою  (юридичним  джерелом);  10)  за  об'ємом  правового  регулювання;  11)  за  суб'єктом  ухвалення  рішення  (суб'єктом  що  «лідирує»);  12)  за  адреса-тами  правових  приписів  (суб'єктом-виконавцем);  13)  за  способом  правово-го  регулювання  поведінки  суб'єкта;  14)  за  об'ємом  процесуальних  дій.

Наведені  підстави  не  є  вичерпними,  вони  можуть  бути   доповнені  й  ін- 

шими  критеріями.  Враховуючи,  що  нам  важливо  виділити  специфіку  дії  саме  процесуального  механізму  в  податковому  праві,  слід  звернути  особ-ливу  увагу  на  перші  три  критерія  класифікації.  Ми  вважаємо,  що  саме  ці  елементи  (процесуальні  провадження,  процесуальні  стадії  та  процесуальні  режими),  проявляючись  в  будь-якому  різновиді  процесу,  є  складовими  процесуальної  форми  та  надають  податковим  правовим  нормам  особливий  «процесуальний»  відтінок.  Важливо  в  цьому  плані  звернути  увагу  й  на  ос-танній  із  запропонованих  нами  критеріїв.  Він  передбачає  визначення  місця  конкретної  групи  податково-процесуальних  правових  норм  залежно  від  їх  ступеня  інституційного  наповнення,  рівня  процесуальної  інтенсивності  (на-пруженості).

Література:

     1.  Нормы  советского  права.  Проблемы  теории / Под  ред. М.И.Байтина  и  В.К.Бабаева. - Саратов,  Издательство  Саратовского  университета, 1987.

     2.  Байтин  М.И.  Сущность  права  (Современное  нормативное  правопони-мание  на  грани  двух  веков). - Саратов:  СГАП, 2001.

     3.  Федоров  С.  Классификация  финансово-правовых  норм // Підприєм-ництво,  господарство  і  право, 2004, № 8.

     4.  Сорокин  В.Д.  Административно-процессуальное  право. - М.:  «Юриди-

ческая  литература», 1972 / В  кн. Сорокин  В.Д.  Избранные  труды. - СПб.:  Издательство  Р.Асланова  «Юридический  центр  Пресс», 2005.

     5.  Гетьман  А.П.  Процессуальные  нормы  и  отношения  в  экологическом  праве. - Х.:  Основа, 1994.

     6.  Кучерявенко  Н.П.  Курс  налогового  права.  В  6 т.  Т.II:  Введение  в  теорию  налогового  права. - Х.:  Легас, 2004.

     7.  Гаврилюк  Р.О.  Дія  норм  податкового  права  в  часі,  просторі  та  за  колом  осіб. - Чернівці:  Рута, 2002.

e-mail:  krynytskyy@rambler.ru

Залиште коментар!