XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.істор.наук, Дутчак О.І. ПОЛЬСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТУРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧОГО РУХУ У ГАЛИЧИНІ КІНЦЯ ХІХ – ПОЧАТКУ ХХ СТ.

Кандидат історичних наук Дутчак Олена Іванівна

Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника

ПОЛЬСЬКА ІСТОРІОГРАФІЯ ПРО ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНІ ПРОБЛЕМИ ТУРИСТИЧНО-КРАЄЗНАВЧОГО РУХУ У ГАЛИЧИНІ КІНЦЯ ХІХ - ПОЧАТКУ ХХ СТ.

В українській історіографії утвердилась традиція розглядати український і польський туристично-краєзнавчі рухи на території Галичини як два абсолютно відмінні, навіть протилежні та взаємосуперечливі явища. Але такий підхід є хибним з огляду на те, що вони проходили рамках одного поліетнічного галицького суспільства, а отже, не могли функціонувати абсолютно ізольовано один від одного. Саме тому на сьогоднішній день назріла потреба здійснити аналіз туристично-краєзнавчого руху у Галичині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. в розрізі здобутків представників кожної етнічної групи.

Особливістю вивчення туристично-краєзнавчого руху в Галичині другої половини ХІХ - початку ХХ ст. польськими науковцями є те, що краєзнавчі теоретико-методологічні проблеми актуалізувалися на сторінках наукових праць ще протягом другої половини ХІХ ст., тобто в період, коли цей рух починав набирати обертів. Зокрема, ґрунтовні напрацювання в цьому напрямку здійснили такі польські вчені як С.Матушак [1], К.Мікловський [2], Е. Ромер [3] та інші. На сторінках їхніх праць критично проаналізовано вироблені та застосовувані в досліджуваний період у європейській історичній науці методи збору, опрацювання та аналітико-синтетичної діяльності науковця стосовно зібраного краєзнавчого матеріалу.

Проблеми збору краєзнавчого матеріалу та його наукового аналізу знайшли своє висвітлення на сторінках праці С. Матушака «Про збирання власних назв» [1]. Опираючись на здобутки інших вчених, науковець актуалізує певні недостатньо досліджені проблеми. Не зважаючи на те, що основна увага вченого прикута до проблем ономастики і топоніміки, він піднімає ряд актуальних проблем у сфері краєзнавства. Зокрема, наголошує на відсутності ґрунтовних довідкових видань краєзнавчого характеру. Високо оцінюючи «Географічний словник королівства Польського та інших країв слов'янських» [4], він зазначає, що навіть таке велике видання не може дати вичерпної відповіді на значне коло краєзнавчих питань навіть фактографічного характеру [1, c. 46]. Також С. Матушак вказує на нагальну потребу, що назріла в науковому просторі того часу, - залучення до методологічного інструментарію краєзнавчих досліджень методів інших наук, зокрема лінгвістики [1, c. 48].

Інший польський науковець К. Мікловський перший розділ свого дослідження під назвою «O metodzie» [2] повністю присвятив розгляду методів збору фактографічного матеріалу краєзнавчого характеру. Він обґрунтовує необхідність проведення краєзнавчих досліджень для розуміння сутності народу: «матеріальне тло, клімат, власність землі під ногами, водойми, близькість до моря..., словом це оточення разом визначає становище та розвиток народу» [2, с.6]. На прикладі дослідження народного мистецтва та будівництва, автор обґрунтовує можливість застосування різноманітних дослідницьких методів, в тому числі й тих, якими, як правило, в той час послуговувалися інші науки. Зокрема, він описує метод польового збору матеріалу, аналізу народної творчості як усного історичного джерела, аналізу архітектурного стилю та окремих інжинерних рішень. К. Мікловський зазначає, що при розгляді кожної конкретної проблеми необхідно аналізувати всі чинники, що прямо чи опосередковано здійснюють вплив на об'єкт дослідження. [2, с. 9].

Доктор Євгеніус Ромер виклав своє роздуми над проблемами формування методології історико-краєзнавчих досліджень у статті «Uwagi nad metoda ŋaukową» [3], що вийшла у світ на сторінках «Історичного квартальника» - друкованого органу польського Краєзнавчого товариства у Льврві. Зокрема наголошує на відсутності наукової критики у багатьох історико-краєзнавчих працях польських науковців того часу, особливо некритично науковці, на його думку, підходять до діяльності визначних історичних осіб. Він також виокремлює ряд важливих аспектів, які, на його думку, є недостатньо розробленими та потребують більш детального аналізу - значущих проблем польського історичного краєзнавства, що досі не знайшли свого належного висвітлення. Євгеніус Ромер зауважує, що при проведенні досліджень насамперед слід акцентувати увагу на проблемах, які є особливо значущими для народу. [3, с.321].

         Підсумовуючи наведені результати досліджень, можна загалом стверджувати, що на рубежі ХІХ - ХХ ст. польські науковці здійснювали підготовку своїх праць, опираючись на новітню методологію. Саме тому їхні праці виступають досі не втрачають актуальності.

 

Література:

•1. Matusiak S. O zbieraniu imion własnych / S. Matusiak // Pamiętnik zjazdu naukowego etnografów pojlskich, urządzonego staraniem Towarzystwa Ludoznawczego we Lwowie w Dniach 10 i 11 czerwca 1905 r. Z powodu obchodu obchodu dziesięcioletniej swojej dzialalności. - Krakow: Drukarnia uniwersytetu Jagielońskiego, 1906. - S. 46-55.

•2. Mikłowski K. Sztuka ludowa w Polsce / K. Mikłowski. - Lwow, 1903. - 552 s.

•3. Romer E. Uwagi nad metodą naukową w zakresie dziejów nowożytnych // Kwartalnik historyczny. Organ Polskiego Towarzystwa Historycznego / Red. R. Tyszkowcki. - Lwow, 1903. - Rocz. XVII. - Zeszyt III-IV. - S. 519-529.

•4.  Słownsk geografsczny Królestwa Polsksego i innych krajów slowiańskich / Pod redakcyą F. Sulimierskiego, B. Chlebowskiego, W. Walewskiego. - Warszawa: WIEK, 1881. - w 15 t. - T. II. - 943 s.

  

e-mail: dutchako@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>