канд.педагог. наук, Поляков А.О. КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В НЕПЕРЕРВНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ
Поляков А.О., кандидат педагогічних наук, доцент,
Харківський національний педагогічний університет імені Г.С.Сковороди
КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД В НЕПЕРЕРВНІЙ ПРОФЕСІЙНІЙ ОСВІТІ
Сучасна вища професійна освіта за своєю суттю є найбільш інформаційно місткою галуззю життєдіяльності людини. Прогресування професійної освіти залежить від розвитку інформаційних технологій, а застосування мультимедійних засобів здатне різко підвищити ефективність активних методів навчання для всіх форм організації навчального процесу, особливо - на етапі самостійної підготовки студентів, на лекціях, на семінарських, практичних та лабораторних заняттях, захисту курсових, дипломних, магістерських робіт тощо. Перспективною стає відкрита дистанційна освіта, освіта упродовж життя, змістовні основи якої на європейському просторі відображається у Болонському процесі, міжнародних, національних нормативно-правових документах.
Пріоритетом діяльності Програми розвитку Об'єднаних Націй є сприяння реалізації Цілей розвитку тисячоліття ООН в межах проекту „Освітні політика та освіта „рівний - рівному" (ПРООН) [1, с. 5], у рамках якого зініційовано низку дискусій, що стосуються модернізації змісту освіти та формування у молоді ключових компетентностей.
З огляду на вищезазначене відмітимо перш за усе, що поняття „компетентнісна освіта" (Competency-Based Education) виникло у США на початку 90-х років ХХ століття, підґрунтям якого стали вимоги бізнесу і підприємництва щодо випускників вищих навчальних закладів [2, с. 8-10 ].
Питання компетентнісного підходу стали ключовими у нормативних документах у галузі розвитку національної загальної середньої, вищої освіти та врахуванням Державного стандарту і складових галузевої компоненти державних стандартів вищої освіти, інваріантної і варіативних складових змісту Державного стандарту базової і повної середньої освіти, регіональних програм перепідготовки фахівців із упровадженням ступеневої освіти.
Компетентнісний підхід в системі вищої та загальної середньої освіті у контексті гармонізації, гуманізації особистості на основі морально-етичних цінностях є предметом наукового дослідження вітчизняних науковців - І. Драча, І. Бабин, В. Бондар, П.Бачинського, Н. Бібік, Г. Гаврищак, І.Зязюна, Т. Смагіної, Г.Терещук, С.Трофименко, С.Трубачевої, Н. Фоменко та ін. Огляд історико-педагогічної та сучасної літератури свідчать, що вченими вивчається і проблема підвищення компетенції педагогічних кадрів, яка розглядається у різних аспектах у працях В. Адольфа, В. Бондаря, В. Вакуленко, Н.Кузьміної, А. Орлова, В. Пилипівського, В.Тушевої, С. Чистякової, О. Шияна та ін.
Характеристику компетентнісного підходу знаходимо у дослідженнях учених Росії, зокрема: М. Авдєєвої, В. Байденко, В. Болотова, Е.Бондаревскої, В. Введенського, Н.Вовнової, А. Войнова, Д. Іванова, В. Краєвського.
Узагальнення праць учених, сьогодні визначено орієнтовний перелік з семи ключових компетентностей: загальнонавчальна; загальнокультурна; громадянська; підприємницька; соціальна; компетентності з ІКТ; здоров'язберігаюча. Цей перелік свідчит про те, що основні характеристики компетентності: багатофункціональність, універсальність, багатомірність, об'ємність, бадпредметність та багатомірність, інтелектуальна насиченість, дієвість, соціальність, духовність.
Компетентнісний підхід детермінував переосмислення в питаннях модернізації вищої освіти у контексті Болонського процесу, де зазначено, що використовування терміна „компетентність" або „компетенція" для визначення цільових установок перш за усе вищої освіти знаменує зрушення від суто (або переважно) академічних норм оцінювання до комплексної оцінки професійної і соціальної підготовленості випускників ВНЗ, під час їх курсової перепідготовки. Це зрушення означає трансформацію системи вищої освіти у напрямі більшої адаптації до світу праці в довгостроковій перспективі, а також до освоєння освіти упродовж усього життя [1, с.2]. Результатом освіти „повинно бути становлення людини, здатної до співпереживання, готової до вільного гуманістично орієнтованого вибору, індивідуального інтелектуального зусилля і самостійної, компетентної і відповідальної дії у духовному, політичному, економічному, професійному і культурному житті, яка поважає себе й інших, терпима до представників інших культур і національностей, незалежна в думках і відкрита для іншого погляду й несподіваної думки [2, с. 51]. Щоб перейти до більш цілісної моделі освіти, де ключовими орієнтирами є досвід, компетентність, суб'єктність, необхідна не заміна однієї моделі іншою, а постійне співіснування двох парадигм - знаннєво-предметної і культурно-компетентісної.
Зазначимо, що саме Болонський процес, упровадження Європейської кредитно-трансферної системи вимагають негайно внести зміни у законодавство України стосовно вищої освіти, зокрема в зміст навчання на компетентнісній основі, що обумовлений структурою, змістом і обсягом навчальної інформації, засвоєння якої забезпечує особі можливість здобуття якісної вищої освіти з присвоєнням певної кваліфікації у відповідності до ОКР, галузі знань, напряму, спеціальності, форм навчання за результатами семестрового, річного, підсумкового модульного контролю на основі розроблених критеріїв за національною, рейтинговою шкалою, системою ECTS.
Література:
•1. Вища освіта України і Болонський процес. : Навчальний посібник. / За редакцією В.Г. Кременя. / Авторський колектив: М.Ф. Степко, Я.Я Болюбаш, В.Д. Шинкарук, В.В. Грубінко та ін. - К., МОН, - 288 с.
•2. Кроки до компетентності та інтеграції в суспільство: науково-методичний збірник / Ред. кол. Н.Софій (голова), І.Єрмаков (керівник авторського колективу і науковий редактор),та ін. - К. : Контекст, 2000. - 336 с.
