канд.педагог.наук, Фадєєва Т.О. ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА: МОДЕРНІЗАЦІЯ ЧИ РЕФОРМУВАННЯ?
Кандидат педагогічних наук, Фадєєва Т. О.
Кіровоградський державний педагогічний університет ім. В. Винниченка
ПРИРОДНИЧО-МАТЕМАТИЧНА ОСВІТА: МОДЕРНІЗАЦІЯ ЧИ РЕФОРМУВАННЯ?
Процеси перебудов природничо-математичної освіти (ПМО) відбуваються у час, коли суспільні орієнтири спрямовані на гуманітаризацію та гуманізацію освіти, підвищення рівня викладання та технологізацію процесу навчання від дошкільної ланки освіти до вищої школи. Сучасна педагогічна наука, державотворчі документи щодо системи освіти в Україні визначають напрями перебудов відповідно до державних стандартів та впровадження особистісно орієнтованої моделі навчання у площині її практичного застосування. Бінарність концептуалізації освітніх процесів у теоретичній та прикладній царинах породжує опосередковуюче, неявне протистояння процесів оновлення системи освіти як в цілому, так і в окремих її галузях. Такими процесами є реформування та модернізація освіти. Чому саме ці процеси визначені нами як понятійні домінанти перебудов ПМО? По-перше, необхідністю забезпечити життєдіяльність природничо-екологічних знань, фундаментальність математичної підготовки, формування «картини світу» та математичного стилю мислення вихованців, дієвість застосування інформаційно-комунікативних технологій на широкому колі прикладних завдань з урахуванням особливостей розвитку пізнавальної сфери дітей різного віку.
Модернізація розуміється як процес суттєвих змін та вдосконалень навчального процесу на всіх його ступенях, які узгоджуються із сучасними вимогами щодо ПМО відповідно до Державної національної програми „Освіта" („Україна ХХІ століття"), Концепції Державної цільової соціальної програми підвищення якості шкільної природничо-математичної освіти на період до 2015 року. Реформування - перетворення, перебудови певної сторони навчального процесу, які не змінюють основ існуючої системи (структури) ПМО, а лише доповнюють її окремими нововведеннями. Отже, основна відмінність цих процесів полягає у якості перебудов: модернізація орієнтує на організацію ПМО за новою парадигмою на рівні філософсько-методологічних засад, тоді як реформування - доповнення традиційної системи роздільного навчання предметам (математики, природознавства, інформатики) певними загальнодидактичними та методичними підходами.
Актуальність розгляду питання модернізації ПМО спричинено кількома чинниками:
•· суспільним розвитком, технічним удосконаленням різних галузей економіки, інформатизацією освіти в цілому, значенням екологічного виховання та математичних знань у формуванні природоохоронної свідомості вихованців;
•· протиріччям між необхідністю розбудови гнучкої ПМО, в основі якої розвиток мислення учасників навчального процесу, та існуючою нині на всіх ступенях освіти тенденцією, коли пріоритети вихованців підпорядковані інтересам суспільного замовлення, державним стратегіям реформування школи;
•· вивченням дисциплін, що входять до структури ПМО, без використання інтегруючої основи змістово-структурно споріднених предметів.
Для повновартісного аналізу стану викладання предметів природничо-математичного циклу у закладах освіти варто подати порівняння сучасних процесів оновлення освіти, означивши базові ціннісні сфери перебудов, а саме: цілі та принципи навчання, зміст і структуру ПМО.
У процесах модернізації суттєво змінюються дидактичні позиції щодо цілеформування. Розвиток мислення та формування індивідуального стилю пізнання вихованців в оформленні «картини світу» з орієнтацією на продуктивні цілі (оволодіння способами діяльності, прийомами соціальної комунікації та інформаційного пошуку) виступають пріоритетними цілями в процесах освітнього проектування навчального середовища сучасних закладів освіти. Реформування або процес підвищення якості викладання у межах традиційної системи навчання орієнтує на засвоєння знань, умінь і навичок, удосконалення методик викладання предметів ПМО та відпрацювання програмового змісту навчальних предметів. Принцип інтеграції як провідний для здійснення модернізації орієнтує на зміни методологічних засад ПМО, технологізацію процесу навчання та формування навчальних компетентностей якісно нового рівня, тоді як усталені дидактичні принципи спрямовані на часткове покращення окремих складових методичної системи. Зміст ПМО, у якому відбір, класифікація та обсяг навчального матеріалу структуровані за новою парадигмою та цілей ПМО, відповідають процесам системних перетворень в організаційно-методичній діяльності та процесуальній реалізації інтеграційного підходу, що формує цілісність світосприймання, позитивну мотивацію та соціальну відповідальність учасників навчального процесу. Реформування змісту ПМО можна схарактеризувати як процес зміни обсягу (доповнення, реконструкція) складових без урахування закономірностей розвитку якостей математичного мислення, екологічної свідомості та інформаційної культури вихованців. Так, у Державному стандарті початкової загальної освіти змістові лінії освітньої галузі «Математика» представлені переліком математичних понять (знаннієвий компонент) без визначення параметрів, освітніх перспектив математичного розвитку молодших школярів, формування логіко-математичних компетентностей та досвіду творчої діяльності при вивчення математики у початкових класах.
Отже, співставлення змісту процесів оновлення ПМО вказує на фундаментальність модернізації відповідно до перспектив розвитку ПМО, тоді як реформування - на формальне удосконалення процесу викладання окремих предметів (математики, природознавства, елементів інформатики) у навчальних закладах.
Розглянувши дидактичний бік процесу навчання, переходимо до «внутрішнього», пов'язаного із структурою природничо-математичної діяльності та розвитком пізнавальної сфери вихованців. Проаналізуємо «внутрішній» бік процесів модернізації та реформування на прикладі математичної діяльності за її складовими:
•· мотиваційною. Модернізація орієнтує на перспективу математичного розвитку майбутніх членів суспільства тобто реалізацію соціально-дидактичних стратегій, тоді як у процесах реформування віддзеркалюється тактика вдосконалення процесу навчання математики, яка спрямовує на оволодіння програмними математичними знаннями, уміннями і навичками;
•· змістова. Усвідомлене засвоєння предметних знань на тлі розвитку математичного мислення; орієнтація на процес засвоєння математичних знань у математичній діяльності відповідає процесам модернізації, а орієнтація на результат навчання математики відповідно до вимог стандартів - реформування;
•· процесуальна. Математичний розвиток, формування активної творчої особистості, яка володіє узагальненими способами розв'язування математичних завдань та основами математичної культури узгоджуються з процесами модернізації. Оволодіння традиційними способами виконання математичних завдань на репродуктивному рівні, при якому розвиток математичного мислення виступає побічним продуктом математичної діяльності можна схарактеризувати як реформістські;
•· контрольно-оцінна. Розвиток процесів рефлексувального самоаналізу та самооцінки, критичного мислення відповідають цілям модернізації.
Аналіз засвідчує суттєві відмінності щодо математичної діяльності за усіма її складниками. Модернізації передбачає створення простору особистісних навчальних досягнень, формування особистісних ціннісних та цільових життєвостверджувальних позицій вихованців, тоді як реформування - упровадження певних теоретичних, методичних нововведень, ефективність використання яких не апробована експериментальним шляхом.
Серед освітніх перспектив розвитку МПО назвемо підходи: філософсько-методологічний, інтуїтивно-практичний, когнітивний, інформаційно-логічний.
Філософсько-методологічний. Основним питанням філософії освіти залишається питання розуміння та використання цінностей освіти взагалі та цінностей, які містить навчальні предмети та можливості їх інтеграції. У розвитку ПМО необхідно сформувати, показати особистості «образ світу», сформувати первинний світогляд та навчити здійснювати конкретизацію широкого погляду на світ. Навчити дитину бачити окремі сторони буття або навчити диференціювати цілісний світ, виділяючи у ньому окремі сторони, є початком ПМО та запорукою усвідомленого засвоєння природничих і математичних знань. Цей підхід, при якому передбачається розроблення теоретичних основ розвитку ПМО, тобто педагогічної теорії, дозволила б визначити обсяг ПМО в межах загальноосвітньої та вищої освіти та обґрунтувати застосування засобів і методів навчання з гарантованими результатами. Реалізація підходу гарантує вихованцям засвоєння ПМО як культурного досвіду людства.
Інтуїтивно-практичний - підхід, відповідно до якого ПМО будується на емпіричному досвіді та з опорою на практичний досвід вчених, працівників освіти. Він зорієнтований на засвоєння учнями сукупності математичних, природничих та інформаційних понять, законів і переслідує практичну мету: формувати екологічну свідомість, навчити виконувати математичні операції, розв'язувати інформаційні завдання тощо.
Когнітивний - підхід, який передбачає моделювання дидактичних ситуацій, в яких оптимізується розумова діяльність вихованців, розвиток процесів мислення та інтелектуальних операцій. Кінцева мета - формування у вихованців мислення з новими інтегративними характеристиками.
Інформаційно-логічний - це такий підхід, у якому мислення та формування функцій навчання розглядається з позицій інформатики, тобто як форми та методи роботи з навчальною інформацією, у тому числі природознавчою та математичною. Вивчення її особливостей з позицій кодування, переробки, зберігання, декодування. Сюди відносимо і роботу з ПК, особливості навчального діалогу „суб'єкт навчання - комп'ютер".
