канд.педагог.наук, Некрутенко О.Б. СПІЛЬНЕ В ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ О. НІЛЛА ТА М. МОНТЕССОРІ
Доцент, кандидат педагогічних наук, Некрутенко О.Б.
Луганський національний університет імені Тараса Шевченка
СПІЛЬНЕ В ПЕДАГОГІЧНИХ КОНЦЕПЦІЯХ О. НІЛЛА ТА М. МОНТЕССОРІ
Одним з яскравих представників вільного виховання є О. Нілл (A. Neill) (1883 - 1973) - британський педагог, письменник, психолог, засновник та директор школи Саммерхілл.
О. Ніллові була близькою педагогічна концепція відомого італійського педагога, лікаря й дефектолога Марії Монтессорі (1870 - 1952), яка практично втілила свою систему в дошкільних дитячих закладах - „Будинках дитини".
О. Нілл, як і М. Монтессорі, вважав основою педагогічної системи принцип свободи. Але М. Монтессорі розуміла його не лише з філософських і педагогічних позицій, але й з біологічних. Тому свободу у вихованні італійський педагог розглядав як створення сприятливого середовища в школі, яке сприяє психічному й фізіологічному розвиткові дітей. Виходячи з цього, М. Монтессорі підкреслювала, що в процесі виховання необхідно відмовитися від впливу й цілеспрямованого формування характеру дитини й дати їй можливість бути самою собою, дати їй спокій, покладаючись на її власні потреби й інтереси, не заважати у виборі якогось заняття. О. Нілл, поділяючи погляди М. Монтессорі, писав з цього приводу: „Ми взялися створити школу, у якій дітям надавалась би свобода бути самими собою. Для цього ми повинні були відмовитися від усякої дисципліни, усякого управління, усякого навіювання, усяких моральних повчань, усякого релігійного наставництва" [1, с. 12]. О. Нілл вважав, що абсолютна свобода суперечить сучасному світові з огляду на те, що „ніхто не може бути вільним від суспільства, тому що необхідно поважати права інших" [1, с. 265]. Для нього велике значення мала особиста внутрішня свобода, у якій дитина живе власним життям, де вона позбавлена страху, ненависті, пригнічення з боку дорослих.
О. Нілл підтримував ідею М. Монтессорі про недопустимість насилля й жорсткого втручання дорослих у розвиток дитини, тому, що „втручання й керівництво з боку дорослих перетворюють дітей на роботів" [3, с. 14].
Британський педагог, як і М. Монтессорі, був принциповим противником авторитарного виховання. На його думку, традиційна система освіти пристосовує дитину до школи, тоді як школа повинна підходити дітям, а не навпаки.
Багато в чому збігалися погляди О. Нілла і М. Монтессорі при розгляді проблеми дисципліни й самодисципліни. Вони розглядали дисципліну як внутрішню активність, регульовану самою дитиною, а не як зовнішній примус вихователя. У зв'язку з цим завданням вихователя було створення таких умов, які допомагають реалізації природної основи дитини й сприяють її самовихованню й саморозвиткові. На думку О. Нілла, діти, виховані в дусі неправильної дисципліни, не наважуються бути самими собою, стають рабами встановлених правил і манер, невпевненими в собі, відчувають свою неповноцінність і як наслідок отримують невроз, який „розпочинається з батьківського насадження дисципліни, прямо протилежного батьківській любові. Людство не може бути добрим, якщо підходити до нього з ненавистю, покаранням і пригніченням" [3, с. 70].
О. Нілл, як і М. Монтессорі, негативно ставився до заохочень і покарань, вважаючи їх неприйнятними в умовах свободи, оскільки вони підривають моральність дитини більш тонко. Нагороди й покарання примушують дитину проявляти зусилля й спрямовані на те, щоб примусити її чимось цікавитися.
Обидва педагоги вважали, що заохочувати й карати дитина повинна себе сама, аналізуючи власну поведінку в соціумі. Так, у „Будинках дитини" нагородою вважали похвалу вихователя, а покаранням - відсажування дитини за окремий стіл для того, щоб вона могла усвідомити свій вчинок. При цьому її всі жаліли й до неї „ставились як до хворої й безпомічної" [2, с. 28], оскільки вона не могла спілкуватися з дитячим колективом.
Аналогічні виховні методи використовували в Саммерхіллі. У цій школі, якщо хтось з дітей часто порушував її закони, дитяче самоврядування застосовувало систему заходів впливу шляхом голосування на шкільних зборах. Зазвичай, караючи дитину, її позбавляють кишенькових грошей на тиждень або забороняють їй сходити в кіно, театр та ін. При цьому вихованець не відчуває неприязні й образи до влади своїх товаришів, оскільки для нього важлива громадська думка дітей і він „не стане роками жити в нелюбові й суворій критиці" [1, с. 50].
О. Нілл був згоден з девізом педагогічної системи М. Монтессорі: „Очікуй і спостерігай", сутність якого виражалася в необхідності всебічного вивчення особистості вихованця. М. Монтессорі вивчала дитину, спостерігаючи за нею, вона назвала цей метод „контролюючим спостереженням", а у світовій практиці він став відомий як „метод Монтессорі". О. Нілл, як й італійський педагог, протягом тривалого часу терпляче вивчав розвиток та індивідуальні особливості дітей у своїй школі на основі спостереження, як педагог-експериментатор. Тому він був переконаний в тому, що вільна школа є своєрідною лабораторією для психологічного вивчення вихованців, у якій педагог і шкільний колектив можуть правильно реагувати на окремі випадки асоціальної поведінки дітей і коригувати її.
Таким чином, британський педагог приймав основні педагогічні принципи М. Монтессорі, які ґрунтувалися на свободі, індивідуальності, інтересі, самостійності і сприяли розвиткові внутрішніх задатків та потенційних можливостей дитини.
Література:
1. Нилл А. Саммерхилл: Воспитание свободой / А.Нилл : Пер. с англ. - М. : Педагогика - Пресс, 2000. - 296 с.
2. Сухотина Т.Л. Мария Монтессори и свободное воспитание / Т.Л.Сухотина // Свободное воспитание. - 1912 - 1913. - № 7. - С. 1 - 28.
3. Neill A.S. Summerhill: A Radical Approach to Child Rearing / A.S.Neill. - New York : Hart Publishing Company, 1960. - 392 p.
