канд.пед.наук, Ромащенко І.В. ПРОФЕСІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
кандидат пед. наук, доцент кафедри іноземних мов,
декан факультету довузівської підготовки,
Ромащенко Інна Володимирівна,
Академія муніципального управління, м. Київ.
ПРОФЕСІЙНЕ СПІЛКУВАННЯ ЯК СТРАТЕГІЧНИЙ НАПРЯМ РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТИ В УКРАЇНІ
В умовах глибоких політичних, економічних та соціокультурних змін, реформування системи освіти України відповідно до потреб інтеграції у світовий освітній простір, приєднання до Болонського процесу, культура професійного мислення і спілкування викладача, його особистісний розвиток набувають особливого значення .
Успішна реалізація поставлених завдань перед будь-яким освітнім закладом можлива лише за умови високого рівня постановки навчального процесу та високого професіоналізму педагогічних кадрів.
Професійне спілкування - це володіння мовними засобами, дотримання мовленнєвих норм, уміння будувати тексти, уникати мовних штампів, володіння мовним етикетом, доцільне використання професійної лексики, здійснювати постійний аналіз ефективності професійної комунікації.
В мові людини віддзеркалюється її освіченість, бо мова - це й характер мислення, й здатність діяти, створювати щось нове. О. Потебня наголошував: «Мова є засіб не виражати готову думку, а створювати її [4].
Таким чином, комунікативна компетентність майбутнього викладача розуміється як інтегральна якість особистості, яка синтезує в собі загальну культуру спілкування та її специфічні прояви в професійній діяльності. Адже саме засоби живого переконливого слова забезпечують формування творчої особистості учня чи студента.
На розвиток комунікативної компетенції мають бути орієнтовані всі форми навчальної роботи у вищій школі (лекції, практичні, індивідуальні, семінарські заняття тощо), оскільки комунікативні вміння й навички реалізуються під час кожного виду мовленнєвої діяльності (аудіювання, читання, говоріння, письма) [2
В.Черевко, трактує «комунікативну компетентність» як інтегральну якість особистості, що синтезує в собі загальну культуру спілкування та її специфічні прояви в професійній діяльності [6].
На переконання І. Воробйової, головна ідея комунікативного навчання - це спрямованість навчального процесу на формування та розвиток практичних умінь володіння мовою як засобом спілкування у відповідних життєвих ситуаціях, у залежності від мети спілкування [3,5].
До комунікативних якостей викладача більшість науковців включають: емпатію і професійну рефлексію (А.Деркач); вміння вислухати (Т.Воропаєва); тактовність ( М. Єрастов); справедливість, пильність, чуйність (В. Сластьонін ); гнучкість і делікатність, спрямованість на відкрите й активне спілкування, здатність швидко встановлювати контакт ( М.Галагузова); соціальну сміливість (В. Келасьєв), комунікабельність, толерантінсть (В. Кан-Калік).
Формування культури професійного спілкування можливе за умови надання значної уваги мовному і мовленнєвому аспектам навчального процесу, розвитку умінь і навичок аргументації, переконання студентів в тому, що культура професійного спілкування - це невідємний фактор їхньої майбутньої успішності у професійній діяльності. Тому надзвичайно важливо приділяти достатню увагу формуванню функціональної грамотності, виробленню навичок побудови логічного висловлювання, закріпленню стійких навичок функціонально-правильного професійно-орієнтованого усного і писемного мовлення, постійної потреби в інтелектуальній взаємодії з питань пошуків розв'язання проблемних ситуацій у навчальному процесі, створенню ситуацій успіху й емоційної підтримки, ствердженню гуманістичних цінностей. А це забезпечується підбором та постійним використанням відповідних емоційно забарвлених навчальних матеріалів, які б сприяли осмисленню моральних категорій, визначенню духовних пріоритетів, гуманному ставленню до співрозмовника( колеги по роботі, ділового партнера), прояву небайдужості. до подій, суспільного життя. Втілення в реальний навчальний процес зазначених нами підходів можливе лише за умови сприйняття викладачем своєї професійної діяльності як партнерської діяльності, реальної допомоги студентам у особистісному становленні і розвитку, тобто, за умови професійно-педагогічної спрямованості педагога, який не забуває, що: « Тільки в спілкуванні, у взаємодії людини з людиною розвивається «людина в людині» як для інших так, і для себе самого» [1].
Культура професійного спілкування забезпечує оптимальну соціалізацію студентської молоді в інформаційну добу, сприяє активному засвоєнню ними соціальних норм, цінностей, що поширюються інформаційними комунікаціями, перетворюючи їх на відповідну систему соціальних установок, ціннісних орієнтацій, забезпечують гармонійне входження молоді до реального активного суспільного життя.
Література:
1.Біляєв О. Концепція мовної освіти в Україні / О Біляєв, М. Вашуленко, В. Плахотник . // Рідна школа. - 1994.- №9. - с.71 - 73.
2.Босак Н.Ф. Формування комунікативної компетенції майбутніх словесників у циклі фахових дисциплін //: [зб. наук. праць] Педагогічні науки. Випуск 39 / Н.Ф. Босак, О.А. Копусь. - Херсон: Видавництво ХДУ, 2005.- с.193 - 196.
3.Воробйова І.А. Формування соціокультурної компетенції учнів старшої школи засобами іноземної мови: автореф. дис. на здобуття наук. ступ. канд. пед. наук: 13.00.04 / «Теорія і методика професійної освіти» / І. А. Воробйова / Інститут педагогіки АПН України - К., 2003. - 20 с.
4.Потебня А.А. Мисль и язик. Х., 1913, 154 с.
5..Словник-довідник з української лінгводидактики: навч. посібник / за ред. М. Пентилюк. - К.: Ленвіт, 2003. - 149 с.
6.Черевко В.П. Формування комунікативної компетентності майбутнього менеджера у процесі професійної підготовки: Дис. ...канд. психол. наук: 19.00.07 / В.П. Черевко. - К., 2001. - 247 с.
