XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

канд.пед.наук Жосан О.Е. НАУКОВА РОЗРОБКА ТЕОРІЇ ПІДРУЧНИКА В 60–70-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

Канд. пед. наук Жосан Олександр Едуардович,

Кіровоградський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського

НАУКОВА РОЗРОБКА ТЕОРІЇ ПІДРУЧНИКА В 60-70-Х РОКАХ ХХ СТОЛІТТЯ

У кінці 50-х - середины 60-х років ХХ століття в педагогічній науці СРСР склалася потужна наукова школа, що системно й всебічно досліджувала проблеми підручникотворення, яку називають радянською школою підручникознавства. Починаючи з середини 1960-х років, у СРСР, за даними досліджень [2; 5],  проводились  широкомасштабні  теоретичні й практичні дослідження шкільного підручника та впровадження у шкільну практику експериментальних і пробних підручників. У той час було чітко окреслено основні проблеми теорії підручникотворення:

- підручник як цілісна педагогічна система, що функціонує в адекватній книжковій або іншій формі;

-      підручник як важливий засіб уявлень про змістову сутність предмета, що відповідає сучасному розвитку наукових уявлень;

-      підручник як віддзеркалення соціального запиту суспільства та ідеалів суспільства;

-     підручник як засіб формування в учнів умінь оцінювання явищ та самоаналізу [Система навчального книговидання в Україні: можливості змін : матер. для обговор. на конф. [5, с. 4].                   

Крім того, глибоко досліджувалися: структура підручника, єдність тексту та ілюстративного матеріалу, зв'язки елементів, які віддзеркалюють навчально-виховний процес, емоційно-ціннісні компоненти та ідейна спрямованість усіх елементів структури. Були визначені такі основні функції підручника, як репродуктивна, дослідницька, креативна, емоційно-ціннісна, інформаційна, трансформуюча, систематизуюча, самоконтролю, самоосвіти, інтегруюча, координуюча та виховна. Були також розроблені критерії оцінювання підручників з урахуванням реалізації дидактичних функцій підручника [5, с. 4].

Важливим кроком на шляху до розв'язання проблем якості навчальної літератури стало створення у 1969 році при видавництві «Просвещение» спеціальної групи науковців і практиків з проблем шкільного підручника, яку очолив В.Бейлінсон. За ініціативою цієї групи у 1974 році було започатковано видання щорічника «Проблемы школьного учебника» (у 1991 році вийшов № 20). Там протягом багатьох років читачі знайомились із найрізноманітнішими досягненнями шкільного підручникотворення практично в усіх напрямках шкільної освіти;  викладались цікаві і повчальні думки щодо проблем навчальної книги: її історії, теорії, досягнень та ін. Розглядались авторами статей здобутки навчальної книжки за кордонами СРСР, хоча й певною мірою з позицій критики різних аспектів підручників «капіталістичного світу» [4].

Помітно активізувався науковий пошук у цьому напрямку на початку 80-х років­ ХХ століття. Теорія шкільного підручника, а відповідно і проблема його аналізу знайшли подальший розвиток у фундаментальних працях В.Г. Бейлінсона, В.П. Беспалька, Д.Д. Зуєва [2, с. 73-74].

Серед позитивних здобутків учених у 60-80-х роках можна виокремити: вимоги до дидактичного апарату, різноманітні зв'язки з іншими навчальними предметами, активізація пізнавальної діяльності учнів; саме в ці роки було науково обґрунтовано теорію підручника для середньої школи, який будується за певними принципами як за змістом, так і за структурою, вимогами до мови, художнього оформлення, поліграфічного виконання та гігієни видання.

На необхідності наукової розробки теорії підручника наголошували ще К.Ушинський, В.Даль, М.Корф, Г.Ващенко та інші видатні педагоги. На фінішну пряму така робота вийшла у середині 70-х років, коли на рівнях Академії наук та Академії педагогічних наук почалося обговорення проблем підручникотворення. Значний внесок у цю справу зробив академік А.Колмогоров, автор відомого підручника з геометрії для середньої школи, який у наукових публікаціях та методичних розробках доводив необхідність всебічного аналізу і врахування в процесі підручникотворення усіх педагогічних, психологічних та технологічних проблем. Він зазначав, що підручник - не менше складна річ, ніж новий тип літака [3].

В.Беспалько в своїй праці «Теорія підручника» розкрив сутність педагогічної системи та її відображення у сучасному підручникотворенні, шляхи подолання випадковості під час моделювання підручника. Ґрунтовними є дослідження автора щодо класифікації підручників і способи вивчення потенціалу підручника, спрямованість підручника на певні організаційні форми навчання [1].

Дослідженнями процесуального аспекту підручникотворення займався М.Тупальський. Створенням підручників та їх вдосконаленням, - наголошував він, - займаються фактично всі викладачі вузів, працівники видавництв навчальної літератури, співробітники міністерств і відомств, у віданні яких перебувають вищі навчальні заклади. Створення підручників стало свого роду професією. Однак ця діяльність, на відміну від багатьох інших професій, поки не має свого узагальненого досвіду, своєї науки, певних правил дій. Авторська діяльність цього роду, розвиваючись вшир і вглиб, за свій порівняно довгий історичний шлях не змогла виробити навіть самих загальних рекомендацій, не кажучи вже про їх системі. Таке відставання особливо помітно в порівнянні з художньою літературою, автори якої мають не тільки теорією, а й масою методичних розробок, мають можливість підвищувати свою майстерність у відповідних навчальних закладах, а також на факультетах підвищення кваліфікації. Для творців підручників немає ні відповідних навчальних закладів, ні відповідних пільг, або керівництв. Між тим, робота зі створення підручника трудомістка і складна.

Дві фрази - «Підручник лежить на парті» і «Автор продовжує роботу над підручником» - викликають, на думку М.Тупальського, два абсолютно різних уявлення про підручник. У першому - це так званий книгопідручник. У другому мається на увазі твір навчальної літератури. У першому випадку - акцент на матеріальному носії підручника, книзі, у другому - на його сутності, на його функції і структуру, форму та зміст. З нашої точки зору, підручник - це провідний жанр навчальної літератури, предметним змістом якого є основи певної навчальної дисципліни як наукової системи, викладені у відповідності із заданим типом навчання.

Якщо дивитися на підручник крізь призму книги, то, природно, можна побачити тільки той тип твору, який характерний для книжкового видання. Але підручник як жанр виходить у світ, видається або публікується не тільки у вигляді книги. Поряд з книгопідручниками в даний час існують кіно-, фоно-, радіо-, відео-, теле-і, як основний і вихідний вид видання, аутопідручники, тобто підручники, що публікуються засобами мовлення самого автора. Необхідно пам'ятати, що в основі будь-якого виду видання лежить тип літературного твору, тип підручника як жанру. У зв'язку з цим за словом «підручник» він пропонував залишити тип твору, а при найменуванні виданого підручника слід було б зазначати вид видання. Наприклад: книгопідручник, аутопідручник, кінопідручник і т. д. Це мало б привести до певної ясності не тільки теоретиків, але й практиків, позбавить їх від ймовірних непорозумінь.

Крім того, М.Тупальський зауважував, що підручник як жанр навчальної літератури являє собою єдине ціле. Але щоб зрозуміти внутрішню сутність, це ціле необхідно розкласти на частини і пред'явити до них певні вимоги. Керуючись цими вимогами, автори зможуть створювати повноцінні підручники [6, с. 84-85; 8, с. 140-141.].

На необхідності дослідження книгознавчих аспектів підручникотворення акцентував увагу В.Ривчін. Художникам книги добре відомо, що один і той самий текст, один і той самий список ілюстрацій може стати вихідним матеріалом для створення підручників, сильно відрізняються один від одного. Прикладів такого роду у вітчизняній практиці безліч. Необхідність вивчення принципів конструювання підручника є очевидною. Він підкреслював, що підручник існує невідривно від своєї книжкової форми, яка впливає на всі його особливості, і в коло інтересів дослідників підручника повинні бути включені і ці проблеми, без їх вирішення створити досконаліші підручники не можна. З прикрістю учений констатував, що кількість досліджень дидактів і психологів, пов'язаних з книжковою формою, тоді була мізерною. Це викликало в нього певне здивування, тому що більш важливого «устаткування», необхідного для забезпечення навчального процесу, на його думку, немає [6, с. 90-93 ].

На необхідності активізації процесів читання підручника та удосконалення для цього спільної роботи автора підручника, педагога-практіка и видавництва наголошував С.Баскаков. Сучасний підручник з фундаментальної дисципліни, на його думку, є результатом багаторічної роботи автора і, як правило, несе на собі відбиток тієї чи іншої наукової школи. Характерні риси підручника - багата фактографічна насиченість і висока достовірність викладених положень. Не раз висловлювалися думки про те, що книга, присвячена новітнім проблемам техніки, встигає застаріти у багатьох своїх суттєвих деталях за час проходження видавничого циклу. Однак практика показує, що хороший підручник володіє завидним довголіттям. Виконавши свою основну функціональну роль первинного джерела інформації, підручник ще довгий час з успіхом служить як авторитетний науково-технічний довідник.

Підручник повинен насамперед формувати свідомість читача в напрямку передової лінії науково-технічного пошуку. Затримка в темпі надходження новітньої інформації на сторінки підручників повинна зводитися до мінімуму. Як один із шляхів вирішення цієї проблеми виступає деяке змикання жанрових особливостей навчальної та монографічної літератури. Цей процес існує давно, причому частіше наукова монографія запозичує специфічні риси підручника, наприклад розвинений методичний апарат. Отже, настав час і підручнику ширше запозичувати позитивні риси монографії - прагнення всебічного висвітлення ключових питань, більш детальне, ніж це прийнято в підручниках, подання джерел. При всьому цьому підручник все ж таки повинен залишатися підручником - засобом для систематизованого розгортання перед читачем структури як накопиченого, так і що стає знання.

Далеко не все зроблено в напрямку пошуку шляхів активізації процесу читання підручника. Дуже багато що тут залежить від спільної творчої роботи авторів і видавців, які ще до створення тексту рукопису, на ранніх етапах проектування, мають поставити за мету випуск підручника, в якому за рахунок засобів сучасної поліграфії реалізовувалася б така структура семантичного поля на розвороті книги, яка давала б можливість не тільки оптимального підпорядкування текстової та графічної інформації, але і дозволяла б активно управляти процесом читання. Основна увага, на думку вченого,  була приділена динаміці введення в обіг нових для читача наукових понять з урахуванням ступеня їх об'єктивної важливості. Крім того, специфічний характер верстки тексту дозволив включити сюди систематичну групу зорових покажчиків, що рекомендують читачеві перевірити глибину засвоєння матеріалу шляхом вирішення спеціальних завдань різної складності [7, с. 79-81.].

Редакція журналу «Питання психології» в травні 1983 року провела засідання «круглого столу», в якому взяли участь представники шкіл, вузів, міністерств, відомств, наукових установ. Всі присутні - від заступника міністра освіти до вчителів - висловили своє кваліфіковане судження з питань створення, оформлення та використання підручників. Відбувся обмін думками. Ряд питань залишилися дискусійними, серед них - питання подальшого вдосконалення структури підручника, критерії ступеня складності підручників, процес підготовки підручників, роль психолога в цьому процесі та ін. А.Матюшкін, головний редактор журналу, зазначив, що проблеми створення та використання підручника є комплексними для сучасної науки та педагогічної практики. Це означає насамперед досягнення відповідності змісту підручників рівню розвитку сучасної науки. У більшості випадків автори підручників - провідні її представники, що забезпечує високий теоретичний рівень змісту підручників. Але при створенні підручників дуже важливо спиратися також на досягнення таких наук, як психологія і дидактика. Як відомо, кращі підручники створені колективами, в які входять вчені та практики - методисти і вчителі [6, с. 77-78.].

Отже, в кінці 70-х - на початку 80-х років ХХ століття в радянській науці почало формуватися розуміння підручникознавства як комплексної наукової дисципліни, яка має певний міждисциплінарний характер. Крім дидактичних і книгознавчих аспектів учені багато уваги стали приділяти проблемам психолого-педагогічного забезпечення процесів підручникотворення.

Література:

•1.     Беспалько В. П. Теория учебника: Дидактический аспект. - М. : Педагогика, 1988. - 160 с.

•2.     Кодлюк Я. П. Аналіз і оцінювання шкільних підручників. Дидактичний аспект / Я. П. Кодлюк // Підручник ХХІ століття. - 2003. - № 1-4. - С. 72-79.

•3.     Колмогоров А.Н. Некоторые соображения о структуре учебников математики / А.Н.Колмогоров // Проблемы школьного учебника. - 1975. - Вып. 3. - С. 14-18.

•4.     Оліфіренко В.В. Підручник з уркаїнської літератури: історія і теорія : [монографія] / В.В.Оліфіренко. - Донецьк : Східний вид-чий дім, 2003. - 324 с.

•5.     Система навчального книговидання в Україні: можливості змін : матер. для обговор. на конф. [«Діалог про підручник: час говорити, час діяти»], (Київ, 10.12.2007 р.)  / упоряд. : Г. В. Касьянов, С. Ф. Клепко, Т. Б. Харламова. - К. : Громадські платформи освітньої реформи в Україні, 2007. - 29 с.

•6.     Психолого-педагогические проблемы создания и использования учебника : круглый стол. Ч. 1 / редкол. // Вопросы психологии. - 1983. -  № 4. - С. 77-95.

•7.     Психолого-педагогические проблемы создания и использования учебника : круглый стол. Ч. 2 / редкол. // Вопросы психологии. - 1983. -  № 5. - № 5. - С. 66-86.

•8.     Тупальский Н.И. Учебник как объект педагогических исследований / Н.И.Тупальский // Сов. педагогика. - 1982. - № 5. - С. 140-141.

Е-mail: sasha1@host.kr.ua


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>