Кандидат економічних наук Коваленко О.Ю.

Чорноморський державний університет імені Петра Могили, м. Миколаїв

РОЗПОДІЛ РОДИННОГО НАЦІОНАЛЬНОГО ДОХОДУ В УКРАЇНІ

Особливістю родинного розподілу національного доходу в Україні є той факт, що спостерігається тенденція до зменшення частки заробітної плати у структурі сукупних доходів населення до рівня 40,85% (табл. 1, 2) при тому, що у розвинутих країнах цей показник становить близько 60-70%. Це означає, що праця як джерело доходу у нашому суспільстві поступово втрачає свій пріоритет. Одночасно зростає частка соціальних допомог та інших одержаних поточних трансфертів. Соціальні допомоги є одним з основних видів поточних трансфертів, які домашні господарства одержують у грошовій формі для забезпечення потреб, що виникли у зв'язку з певними подіями або обставинами (наприклад, хворобою, безробіттям, виходом на пенсію, житловими умовами, одержанням освіти або сімейними обставинами). Інші поточні трансферти включають страхові платежі, перекази, штрафи, членські внески у громадські організації тощо.

Таблиця 1

Доходи населення, млн. грн.

Складено за даними: http://www.bank.gov.ua/Statist/macro.htm

Як справедливо зазначає С.М. Панчишин, така ситуація в країні "...може підживлювати психологію утриманства". І навпаки "частка заробітної плати у доходах населення відіграє важливу роль у трудовій мотивації" [2, c. 87]. Наявність такої проблеми підтверджує розрахунок коефіцієнту лінійної кореляції, значення якого на рівні 0,96 свідчить про щільний взаємозв'язок між вищезазначеними двома показниками.

Таблиця 2

Доходи населення, у % до підсумку

Складено за даними: http://www.bank.gov.ua/Statist/macro.htm

Частка прибутку та змішаного доходу, який одержується фізичними особами у результаті виробничої діяльності за виключенням витрат, пов'язаних із її здійсненням, коливається за аналізований період у межах 14,4-15,5%. У чинному законодавстві визначено, що змішаний доход - це доход некорпоративних підприємств (сектор домашніх господарств), де члени домашнього господарства можуть здійснювати неоплачувані трудові витрати, до складу яких входять винагороди за роботу і котрі неможливо відокремити від доходу (прибутку) власника або підприємця [1]. До таких некорпоративних підприємств належать особисті підсобні господарства, фермерські господарства, кафе, ресторани, магазини, перукарні. В таких підприємствах дохід має назву змішаного, тому, що створюється факторами виробництва безпосередньо у процесі виробництва і розподілити його на окремі елементи первинних доходів (заробітну плату, прибуток і ін.) неможливо.

На сучасному етапі розвитку України існування підприємств неформального сектора економіки обумовлюється її кризовими явищами, наслідками яких є складні умови для підприємницької діяльності, безробіття, бідність, слабка мотивація до праці у зв'язку з низькою її оплатою. Розвиток так званої "домашньої" економіки має як позитивні, так і негативні сторони. До позитивних відноситься формування системи самозайнятості та незалежності цього сектору економіки від держави. До негативних - недовіра до держави та її інститутів, зниження авторитету органів влади. Тому, щоб визначити, наскільки позитивним або негативним є для України поширення підприємств неформального сектору, потрібно розглянути досвід інших країн. Сьогодні частка самозайнятих в розвинених країнах становить близько 12-13% всіх несільськогосподарських працівників. Станом на 2009 р. найменша кількість самозайнятих у Норвегії (5,6%), Люксембурзі (5,8%), США (6,8%), Данії (6,9%), Франції (7,1%), а найбільша - в Мексиці (25,3 %), Греції (24,8%), Італії (24,2%), Кореї (23,9%), Туреччині (23,2%) [3]. В Україні самозайняті (включаючи роботодавців та безкоштовно працюючих членів сім'ї) складають 8,2% всіх несільськогосподарських працівників [1], що дозволяє стверджувати про необхідність подальшого розвитку неформального сектора економіки.

Доход від власності у структурі доходів населення є незначним, хоча і зріс за аналізований період з 2,94% до 3,88%. Доход від власності - це первинний доход, який одержують власники фінансових активів і матеріальних невироблених активів (землі, майнових прав і т.д.) від надання їх у користування іншим інституційним одиницям. Він включає: дивіденди, відсотки від акцій, внесків та договорів оренди земельних ділянок та майна; доходи населення від власності на землю; проценти за вкладами, отримані від банків фізичними особами. Доходи від власності працівників підприємств має бути допоміжною формою доходу до їхнього основного доходу в формі заробітної плати. Поява так званих рантьє, джерело існування яких є дивіденди на акції, відсотки на цінні папери та ренти загрожує державі створенням особливого прошарку населення, які не беруть участі у суспільному виробництві.

Офіційні дані свідчать, що загальна сума витрат та заощаджень населення щорічно зростала з 472061 до 894286 млн. грн. за рахунок заощаджень [1]. Якщо заощадження зростали стрімкими темпами з 96,8% у 2006 р. до 154,5% у 2009 р., то витрати при цьому зменшувалися з 127,4% до 102,6%. Це означає, що нація стала більш економною і прагне до нагромадження фінансових активів у вигляді заощаджень у вкладах, в іноземній валюті тощо (у 2009 р. вони збільшилися порівняно з минулим роком у 3,5 разів). Не фінансові активи, навпаки, зменшилися у 8,3 рази.

Зростання доходів населення у 2009 р. на 48645 млн. грн., яке відбулося за рахунок зростання соціальних виплат, збільшення рівня мінімальної заробітної плати є свідченням зростання рівня добробуту населення. Проте ситуація може бути підставою для оптимістичних прогнозів економічного зростання лише у випадку зростання доходів за рахунок збільшення оплати праці. У протилежному випадку слід очікувати зростання державного дефіциту. Так держбюджет України на 2011 р. затверджений із доходами на рівні 281,465 млрд. гривень та видатками на рівні 321,921 млрд. гривень, а граничний дефіцит держбюджету України у 2011 р. встановлений на рівні 38,843 млрд. гривень [1].

Наслідками бюджетного дефіциту є обмеження грошової пропозиції центральним банком зростанням процентних ставок. Це призводить до зменшення інвестицій у приватному секторі і скороченню споживчих витрат. При цьому держава фінансує бюджетний дефіцит за допомогою випуску державних цінних паперів на відкритому ринку країни, що збільшує попит на гроші. Таке збільшення попиту та зменшення пропозиції стимулює швидке зростання процентних ставок, що сприятиме надалі падінню доходів населення. Це означає, що тільки підвищення економічної активності населення сприятиме збільшенню доходів державного бюджету, подоланню наслідків бюджетного дефіциту, зростанню добробуту та зміцненню конкурентоспроможності економіки України.

Література:

•1.   Панчишин С.М. Макроекономіка: Навчальний посібник / С.М. Панчишин. - К: 2005: Вид-во "Либідь". - С. 87.

•2.   Офіційний сайт Національного банку України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.bank.gov.ua/

•3.   Юхименко П.І., Кармазін В.І. Самозайнятість в інформаційній економіці [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.btsau.kiev.ua/files/list/edition/ed_jyoxcjbsxm.pdf

e-mail: shamaty@mail.ru

Залиште коментар!