XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Капітан О.І. ОРГАНІЗАЦІЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООВСІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

Капітан Оксана Ігорівна,

аспірант Волинського національного університету ім. Лесі Українки

ОРГАНІЗАЦІЯ ДИФЕРЕНЦІЙОВАНОГО НАВЧАННЯ УЧНІВ ПОЧАТКОВИХ КЛАСІВ ЗАГАЛЬНООВСІТНІХ ШКІЛ-ІНТЕРНАТІВ

Не силуйте душу людини, уважно придивляйтесь

 до законів природного розвитку кожної дитини,

до її особливостей, прагнень, потреб.

В.О.Сухомлинський

Постановка проблеми. Вивчення та аналіз науково-методичної та психолого-педагогічної літератури показує, що сучасна концепція середньої освіти спрямовується на забезпечення всебічного розвитку особистості, рішуче відмовляється від традиційних способів отримання знань, забезпечуючи різноманіття технологій навчання та здобуття освіти залежно від можливостей та інтересів учнів. Чи не з найдавніших часів зацікавленість суспільства у створенні оптимальних умов для виявлення задатків і максимального розвитку здібностей дітей, розквіту їх індивідуальності з урахуванням вікових особливостей, призводить до необхідності застосування диференційованого навчання.

Загальноосвітня школа сьогодні не в змозі добре навчити всіх школярів. Недоліки у навчально-виховному процесі виявляються вже в початкових класах - виникають прогалини в знаннях молодших школярів, які практично неможливо ліквідувати в середній ланці. І як наслідок, учні втрачають інтерес до навчання, почувають себе в школі вкрай незатишно. Уникнути цього дозволить, як уже зазначалося, масове впровадження і активна реалізація технології диференційованого навчання.

У сучасних умовах повсюдного функціонування загальноосвітніх шкіл інтернатного типу проблема диференційованого навчання ще більше актуалізується. Оскільки виникає суперечність між установленим навчальним процесом шкіл-інтернатів та різним рівнем розвитку дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки, відмінностями їх індивідуальних можливостей, здібностей і бажань. Це протиріччя спонукало до вибору теми і обумовило мету.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення раніше невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Як висвітлено в педагогічній літературі і показує практика, організація диференційованого навчання в сучасній школі в нинішніх умовах має багато напрямків, що вимагають серйозного дослідження. Хоча дана технологія в історії народної освіти - справа не нова. Ще античні мислителі (Демокріт, Сократ, Аристотель) помітили залежність ефективності навчання від індивідуальних особливостей розвитку дитини. Починаючи з Нових часів, дана проблема була досить вагомим предметом дослідження Я.Коменського, Д.Локка, А.Дістервега; у класичній вітчизняній педагогіці це питання вивчали К.Ушинський, М.Пирогов та інші; у радянській - А.Макаренко, В.Сухомлинський, Г.Костюк, С.Рубінштейн.

Творчі пошуки сучасних науковців: О.Савченко, П.Сікорського, С.Логачевської, та ін., вчителів-новаторів уже створили значний пласт інновацій, які збагатили практику роботи школи і теоретичну основу диференційованого навчання. Однак питання щодо використання технології диференційованого навчання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської турботи, молодшого шкільного віку у загальноосвітніх школах-інтернатах висвітлене лише частково.

Виклад основного матеріалу. Узагальнення досягнень вітчизняної і зарубіжної дидактики щодо визначення суті диференційованого навчання дає змогу стверджувати, що з позиції психології, це урахування різних індивідуальних особливостей дітей і створення відповідних сталих (або тимчасових) типологічних груп учнів для окремого навчання; з позиції педагогічного підходу, це система впливу на школярів, яка максимально відповідає їх нахилам і можливостям; з позиції дидактико-методичного підходу, це диференціація змісту навчального матеріалу, методів і форм навчання.

Отже, навчально-виховний процес, якому властивий поділ учнів на типологічні групи, має назву диференційованого, а навчання в його умовах називають диференційованим навчанням [2, 210].

Враховуючи вищесказане і визначення багатьох науковців (О. Савченко, С. Логачевської,  Н. Шахмаєва, І. Бутузова, П. Сікорського) даного поняття, можна зробити висновок, що диференційоване навчання - це спеціально організована пізнавальна діяльність, яка, враховуючи індивідуальні відмінності, спрямована на оптимальний інтелектуальний розвиток кожного учня й передбачає структурування змісту навчального матеріалу, добір форм, прийомів і методів навчання до типологічних особливостей дітей.

Аналізуючи психолого-педагогічні та наукові джерела і дисертаційні дослідження, ми дійшли висновку, що диференційована організація навчальної діяльності з одного боку враховує рівень розумового розвитку, психологічні особливості учнів, абстрактно-логічний тип мислення, з іншого боку - до уваги приймається індивідуальні запити особистості, її можливості та інтереси в конкретній освітній галузі. При цьому педагог повинен пам'ятати, що кожна дитина не­повторна, вона має свій індивідуальний спосіб навчання. Завдання вчителя полягає в тому, щоб, вивчивши ці особливості та орієнтуючись на загальні завдання формування особистості дитини, які випливають із Концепції загальної середньої освіти та Державного стандарту початкової загальної освіти, а також спираючись на конкретні програми навчання і виховання, створити для кожного учня оптимально сприятливі умови для його всебічного розвитку.

Узагальнення власних напрацювань і досвіду інших дає змогу виділити сукупність педагогічних умов, за яких диференційоване навчання молодших школярів загальноосвітніх установ інтернатного типу для дітей-сиріт стає продуктивним:

- урахування загальної готовності дітей до навчальної діяльності,

- уміння передбачати труднощі, з якими найчастіше зустрічаються молодші школярі, і аналізувати навчальний матеріал;

- формування мотивації успішності навчання через активне стимулювання учня до освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати вихованцям загальноосвітніх закладів інтернатного типу можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

- глибоке вивчення індивідуальних особливостей учнів і виділення типологічних груп;

- організація навчального процесу, кваліфікований підбір педагогом змісту, методів і форм (специфіка навчально-виховної роботи у загальноосвітніх установ інтернатного типу для дітей-сиріт  дає можливість вчителю скоротити час на перевірку домашнього завдання на уроці, бо за це відповідає педагог-вихователь, а акцентувати увагу на вивченні нового матеріалу);

- здійснення оперативного зворотного зв'язку, створення такої атмосфери на уроці (взаємовідносин вчителя й учня), яка б формувала ініціативу і розкутість;

- варіювання методами контролю, корекції та оцінювання навчальних досягнень молодших школярів.

Беручи це до уваги, необхідно чітко уявляти, що вихованці загальноосвітніх шкіл-інтернатів становлять дуже специфічну категорію учнів. Аналіз контингенту таких дітей показав, що молодші школярі мають різні відхилення у психічному, розумовому, моральному розвитку, у яких неоднозначне та складне ставлення до школи та навчального процесу. Це переважно діти, які в силу різних обставин, до влаштування до цих закладів були позбавлені нормальних умов життя. Учні починають вивчення шкільної програми з різними вихідними передумовами, і така глибока диференційованість у готовності до шкільного старту обумовлює не менш суттєву різницю і в результатах навчання. Цілеспрямована диференційована робота пом'якшує вади домашнього виховання, вона особливо необхідна тим дітям-сиротам, які  жили в неблагополучних родинах. У цьому сенсі основне завдання диференційованої організації навчальної діяльності - розкрити індивідуальність, допомогти їй розвинутися, устоятися, проявитися, знайти вибірковість і стійкість до соціальних впливів. Диференційоване навчання зводиться до виявлення і до максимального розвитку задатків і здібностей кожного учня. Істотно важливо, що, загальний рівень освіти в середній школі повинен бути однаковий для всіх.

Однак дитина-сирота як носій власного (суб'єктивного) досвіду унікальна. Тому з самого початку навчання в школі-інтернаті необхідно створити для кожної не ізольоване, а більш різнобічне шкільне середовище, що дає можливість проявити себе. І тільки, коли ця можливість буде професійно виявлена педагогом, можна рекомендувати найбільш сприятливі для розвитку учнів диференційовані форми навчання, які в початкових класах полягають в тому, щоб побачити не лише недоліки підготовки дитини до школи, але й особливості його психофізіологічного розвитку та будують процес засвоєння знань, виходячи з цих можливостей і особливостей.

Отже, зважаючи на специфіку навчально-виховної аудиторії, підхід до роботи педагога школи-інтернату повинен бути персоніфіковано-орієнтованим, психологічно-чутливим, емоційно-виваженим у поєднанні з високим рівнем знань, умінням донести і передати знання об'єктам навчального процесу [1, 18].

Висновки. Таким чином, основний вектор перебудови сучасної загальноосвітньої школи-інтернату для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, - і у відповідності з об'єктивними вимогами суспільства, і відповідно до логіки еволюції школи як соціального інституту - пов'язаний з орієнтацією на гармонійний розвиток і навчання молодших школярів з урахуванням їх індивідуально-психологічних ресурсів. Кожна дитина-сирота повинна мати гарантії того, що вона займе гідне, з точки зору своїх особистісних прав, місце в процесі шкільної освіти.

Література:

1. Вихованці інтернатів про себе і своє життя   / [О.М. Балакірєва (кер. авт. кол.), О. О. Яременко, Н. П. Дудар та ін.]. - К.: Український і-т соціальних досліджень, 2000. - Кн.1. - 134 с. - (Сер. «На порозі самостійного життя».).

2. Енциклопедія освіти / Акад.. пед. наук України; головний ред. В.Г.Кремень. - К.: Юніком Інтер, 2008. - 1040с.

E-mail: oo.i.kapitan@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>