XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Капітан О.І. РОЛЬ ПЕДАГОГА У ФОРМУВАННІ СВІДОМОЇ ДИСЦИПЛІНИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ УСТАНОВ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ

Капітан Олеся Ігорівна,

аспірант Волинського національного університету ім. Лесі Українки

РОЛЬ ПЕДАГОГА У ФОРМУВАННІ СВІДОМОЇ ДИСЦИПЛІНИ МОЛОДШИХ ШКОЛЯРІВ ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ УСТАНОВ ІНТЕРНАТНОГО ТИПУ

Варто пам'ятати, що дитина

недисциплінована та зла тому, що страждає.

Я.Корчак

Постановка проблеми. Демократизація шкільного середовища істотно вплинула на поведінку учнів. Школярі стали більш активні, самостійні та ініціативні, вільні у вираженні своєї думки, у вчинках і аж ніяк не схильні до безумовного дотримання дисциплінарних правил. Вищевказані обставини викликали серйозну стурбованість педагогів загальноосвітніх шкіл-інтернатів, які розуміють, що позитивні зміни, тим не менш, можуть викликати суттєві труднощі в навчальній діяльності, знизити її результативність і негативно вплинути на рівень вихованості дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківської опіки.

Перехід дітей-сиріт до шкільного віку супроводжується появою у їх житті учителів. Роль педагога у формуванні особистості домашньої дитини і дитини-сироти дуже відрізняється. Для домашньої дитини школа досить успішно виконує навчальну функцію, органічно доповнюючи її побутовою. Дитині, що виховується поза сім'єю, одних знань шкільних предметів недостатньо для успішного «життя» [3, 4].

У цих умовах особливу значимість здобуває статус і роль вчителя-професіонала, який осмислює проблеми дисципліни у педагогічній науці та практиці, вибирає оптимальну стратегію і тактику роботи з недисциплінованими дітьми-сиротами, реагує на зміну їх поведінки в складній ситуації, враховує психологічні особливості молодших школярів у навчально-виховному процесі, тобто шукає ефективні засоби вирішення актуальних завдань сучасної освіти.

Аналіз останніх досліджень і публікацій, в яких започатковано розв'язання даної проблеми і на які спирається автор, виділення раніше невирішених частин загальної проблеми, котрим присвячується означена стаття. Варто зазначити, що проблема дисциплінованості особистості та способів її дисциплінування була досить вагомим об'єктом вивчення класичної педагогіки (Я.Коменський, Д.Локк, Л.Песталоцці та інші), предметам посиленої уваги педагогічної громадськості у вітчизняній педагогічній думці (О.Духнович, М.Корф, С.Миропольський, М.Пирогов та інші) та радянської педагогіки (П.Блонський, А.Макаренко, І.Соколянський, В.Сухомлинський, С.Шацький та інші). Питання дисципліни учнів і сьогодні в центрі педагогічних пошуків та дискусій (О.Корнєв, С.Коротаєва, І.Котляр, І.Ненько, С.Шмуклер та інші), проте воно не тільки не вирішене, але й набуло загострення на сучасному етапі  - вирішується в школі досить суперечливо.

У пошуках оптимальних шляхів наукового розв'язання означеної проблеми, на наш погляд, варто визначити, яку роль відіграє педагог у формуванні свідомої дисципліни дітей-сиріт молодшого шкільного віку.

Виклад основного матеріалу. Перед початком своєї самостійної роботи молодий учитель відчуває чимало хвилювань. Найбільше його турбує, чи зможе він домогтися гарної дисципліни учнів, так необхідної для успішного навчання.

 Безумовно, з надходженням дитини-сироти в школу-інтернат змінюється характер її життя. Зміст нової для неї діяльності вимагає організованості, самодисципліни, посидючості і слухняності. Як же виховати свідому дисципліну у дітей даної категорії?

Як свідчать результати аналізу практики навчання і виховання в початковій школі, кожен педагог у процесі тривалої повсякденної роботи з дітьми-сиротами виробляє і поступово вдосконалює свою систему формування свідомої дисципліни. Але при всій своєрідності дана система ґрунтується на деяких загальних положеннях, що випливають із сутності свідомої дисципліни. Ці засади мають бути добре засвоєні вчителем.

Перш за все, необхідно осмислити, що дисципліна - якісна характеристика порядку, організованості в будь-якій спільності, сфері життєдіяльності людей, яка відображає відповідальність їх поведінки нормам права, моралі, які склалися в суспільстві. А шкільна дисципліна - це прийнятий порядок життя навчального закладу, дотримання учнями правил взаємодії з учителями й товаришами; поведінка, яка не зачіпає права інших і забезпечує успішне здійснення освітньо-виховних завдань [2, 14].

 Також педагог повинен пам'ятати, що він зможе добитися успіху у формуванні свідомої дисципліни учнів, якщо до деталей продумає організацію своєї діяльності, окремих учнів, груп і класу в цілому. Учителеві важливо зрозуміти свою роль та рівень власної активності у роботі. Оскільки його поведінка, зовнішній вигляд, тон і звернення до інших педагогів, учнів мають велике значення, адже хорошої поведінки діти молодшого шкільного віку не тільки вчаться, а й запозичають її.

Часто за однакових умов в одному класі в різних учителів дисципліна різна. Це свідчить проте, що багато залежить від рівня професіоналізму, майстерності, комплексу особистісних якостей педагога.

Вивчення широкої шкільної практики показало, що основними недоліками організації уроків у початкових класах загальноосвітніх установах інтернатного типу є: а) слабка зайнятість усіх учнів навчально-пізнавальною діяльністю в цілому на уроці і окремих його етапах (це проявляється в тому, що робота школярів конкретно невизначена: не поставлені завдання, не вказано, чим, як і чому повинні займатися учні); б) нераціональна зайнятість дітей на уроці навчально-пізнавальною діяльністю (недоліки такої організації полягають у тому, що хоча всі учні на уроці беруть участь у навчальній роботі, навчальні завдання за своєю складністю не враховують реальні можливості школярів). У результаті сама організація навчального процесу на уроці закладає передумови до низької навчальної продуктивності школярів і створює у них незадоволеність своєю працею, породжує недисциплінованість.

Так, раціонально використаний час на уроці, застосування різноманітних форм і методів, активний діалог, диференційовані завдання не залишають прогалин, які зазвичай заповнюють відволікання дітей і, як наслідок, порушення дисципліни [1, 15].

Крім того, вчитель початкових класів, формуючи свідому дисципліну вихованців, повинен досконало володіти знаннями про специфіку учнівського колективу школи-інтернату, суть психологічних і вікових особливостей дитини-сироти та дитини, позбавленої батьківського піклування, молодшого шкільного віку, її поведінкових проблем.

Вивчення та аналіз науково-методичної та психолого-педагогічної літератури показав, що у молодшому шкільному віці центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). Протягом цього віку молодший школяр вчиться керувати своєю поведінкою відповідно до загальноприйнятих норм і правил, адже вимоги до нього з перших днів перебування у школі передбачають досить високий рівень діяльності. Однак діти-сироти молодшого шкільного віку нерідко неспроможні усвідомлено управляти своїми вчинками і емоційним станом, нездатні долати свої аморальні бажання і поводитися відповідно до норм. Специфікою їхньої поведінки є те, що почуття і емоції переважають над розумом. Процес виховання школярів у цьому віці є найбільш складним, тому що цей вік характеризується інтенсивними змінами в анатомо-фізіологічному, психічному і розумовому розвитку дитини, які тягнуть за собою зміни в її поведінці.

Спостереження за вихованцями загальноосвітніх шкіл-інтернатів виявило, що нагромаджений досвід правильної поведінки молодших школярів ще дуже бідний, діти часто можуть бути нечемними лише тому, що не знають того, коли, де і як потрібно себе поводити. Тому робота школи, вчителя з формування свідомої дисципліни повинна бути спрямована на вивчення дітьми-сиротами правил для учнів, неухильне їх виконання,  роз'яснення школярам необхідності дотримання дисципліни в інтересах самої особистості, колективу і суспільства. Але дисципліна особистості не може розглядатися тільки як підпорядкування, вона повинна розглядатися в контексті її свободи, як суб'єктивна здатність особистості до самоорганізації, досягнення власних цілей історично виробленим способом. Здатність дитини вибирати свою лінію поведінки в різних обставинах є  передумовою відповідальності за свої вчинки. Володіючи самодисципліною, учень захищає себе від випадкових зовнішніх обставин, збільшуючи тим самим ступінь власної свободи.

Висновки. Працюючи над даною темою, я встановила, що педагогічна діяльність з формування свідомої дисципліни дітей, запущених у виховному відношенні, представляє великі труднощі, вимагає часу, сил, наполегливості і терпіння. Але результат зазвичай цілком виправдовує витрачений час і сили. При цьому завжди треба пам'ятати: легше попередити виникнення негативних звичок та проявів школярів, аніж потім ліквідовувати вже укорінені, коригуючи особистість. І якщо ми зуміємо правильно поставити навчально-виховну роботу з дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківської опіки, з перших днів їх перебування в загальноосвітній школі-інтернаті та нейтралізувати негативний вплив сім'ї, то не буде ні важких учнів, ні невдач, ні провалів у благородній справі формування особистості людини.

Література:

 1. Антипова О. Поради вчителю щодо підтримки дисципліни в класі // Психолог. - 2003. - № 37 (85). - С.15-16.

2. Сідляр Т. Психолог про шкільну дисципліну // Психолог. - 2006. - № 36 (228). - С.14-17.

3. Соціальна та психологічна адаптація дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, до умов інтернатного закладу: Науково-методичний посібник // За ред. Н.І.Клокар, Л.А.Пєтушкової. - Біла Церква: КОІПОПК, 2007. - 96 с.

 

E-mail: oo.i.kapitan@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>