XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кара Т. М. ДО ПИТАННЯ ПРО ВІДТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ АЛЮЗІЇ В АУДІОВІЗУАЛЬНОМУ ПЕРЕКЛАДІ

Кара Тетяна Михайлівна

Херсонський державний університет

ДО ПИТАННЯ ПРО ВІДТВОРЕННЯ КУЛЬТУРНОЇ АЛЮЗІЇ В АУДІОВІЗУАЛЬНОМУ ПЕРЕКЛАДІ

         Аудіовізуальний переклад постає у сучасних перекладацьких штудіях різновидом перекладу з усталеними особливостями. Кінопереклад (зазначимо, що поряд із терміном «аудіовізуальний переклад» співіснують такі визначення як «синхронізація відеотексту» - за І. Алєксєєвою, «переклад в кіно» - за В. Горшковою, «кіновідеопереклад») імплантує фільм в інше культурно-історичне середовище. Художній твір, створений режисером на основі культури, безпосереднім носієм якої він є, змінює адресата.

         Тому цілком логічно, що одним із найважливіших питань, що виникають при вивченні проблеми перекладу фільмів є поєднання адекватно відтвореної, зрозумілої для іншомовного реципієнта інформації зі збереженням режисерського бачення світу, особливостей індивідуально-авторської мови, що втілилися у структурі кінотексту  в цілому, у архітектурі  кожного художнього образу, мовленні дійових осіб.

         Між тим, художній фільм, як мистецький витвір, є інтертекстуальним цілим. Він містить численну кількість історичних, культурних, соціальних, політичних алюзій і метафор, що зрозумілі адресату (глядачу) оригінальної версії і не сприйматимуться глядачами, для яких фільм буде перекладено.

         Категорія інтертекстуальності в цілому та поняття алюзії зокрема ґрунтовно освітлені у науковому доробку як зарубіжних, так і вітчизняних науковців (Р. Брауер, У. Торнтон, Дж. Лонкранц, М. Тухарелі, І. Арнольд,          І. Христенко). Особливої актуальності перекладацький ракурс алюзій, цитування та ремінісценцій набуває через те, що «... передбачає не лише вивчення прецедентності оригінального твору, але й ступеню та шляхів відтворення інтертекстуальної структури оригіналу у перекладі. На особливу увагу при цьому заслуговує взаємодія автора та перекладача, які у більшості випадків мають відмінні культурологічні та соціолінгвістичні позиції»             [6, с.151].

         Алюзія як компонент інтертекстуальності постає у якості знака ситуаційної моделі, з якою шляхом асоціацій співвідноситься текст, що вміщує алюзію [7].

         Питання визначення терміну «алюзія» залишається досить дискусійним. Стосовно класифікації алюзій можна виокремити наступні критерії: а) джерело алюзії (історичні, біблійні та інші алюзії); б) ступінь відомості алюзивного факту; в) наявність або відсутність національного забарвлення.

         О. М. Копильна, узагальнюючи фактори, що впливають на вибір засобів перекладу алюзій, розглядає загальновідомі алюзії та алюзії обмеженої відомості [4]. При цьому дослідниця акцентує увагу на труднощах при відтворенні саме культурних, історичних та літературних алюзій.

Перекладач, відтворюючи алюзивні власні назви, оперує наступними прийомами: відтворення шляхом повного відповідника (можливе через транскодування, традиційну передачу власної назви та семантичне калькування); відтворення частковим відповідником (можливе шляхом здійснення перейменування, вживання розширеного структурного варіанту онімів та скороченого структурного варіанту онімів); уточнювальний переклад; використання прийомів компенсації (пояснювальний переклад, переклад аналогом, переклад гіперонімом та перифрастичний переклад) та безпосереднє вилучення власної назви.

Відтворення ж алюзивних висловів уможливлюється використанням засобів, що включають: цитатний переклад, семантико-стилістичний переклад, графічне маркування алюзії, компенсаційні прийоми (уточнювальний, пояснювальний переклади, генералізацію, аналог та перифрастичний переклад) та вилучення алюзії [4].

         Розглядаючи особливості (засоби та прийоми) відтворення культурних алюзій на матеріалі російських перекладів англомовного трилера А. Паркера «Серце янгола», можна стверджувати: більшість виокремлених алюзій становлять відсилання до масової американської культури середини минулого століття (події, зображені у фільмі, розгортаються у Нью-Йорку та Новому Орлеані, у 1955 році).

У досліджуваному матеріалі  були виокремлені алюзивні власні назви та алюзивні вислови. Матеріалом дослідження слугували скрипт фільму «Серце янгола», російські неліцензовані субтитри (непрофесійний переклад) та радянська дубльована версія (автор літературного перекладу Яніна Кострічкіна, переклад здійснений на кіностудії ім. М. Горького у 1990 році).

Аналіз трьох варіантів перекладів довів, що найчастіше перекладачами при передачі алюзивних власних назв вживалися прийоми компенсації (переклад аналогом, перифрастичний переклад) або ж застосовувалося вилучення власної назви. Наприклад: головний герой фільму, приватний детектив, на прохання поліцейських (що допитують його з приводу вбивства) вказати номер телефону та адресу адвоката, звертається до одного з полісменів зі словами: «Ask Tess Trueheart over there, it's in the book», вказуючи на його напарника. Жіноче ім'я Тесс Трухарт - відсилання до серії американських коміксів про детектива Діка Трейсі. Дік Трейсі - надзвичайно популярний у американській маскультурі персонаж, вигаданий Честером Гулдом. Вперше історія в картинках про детектива Трейсі була опублікована у «Детройт Міррор», у жовтні 1931 р. Комікс видавався аж до 1977 року. Ім'я Тесс Трухарт - ім'я дружини детектива Діка Трейсі. Таким чином, вживана на алюзія на відомих вигаданих персонажів  має служити для глядача знаком ситуативної моделі: «кримінальна справа, відомий детектив». Крім того, ситуація набуває іронічного забарвлення: головний герой порівнює двох полісменів з сімейною парою, натякаючи на жіночність одного з них. Зазначена алюзивна власна назва була відтворена у російських перекладах наступним чином: «Номер телефона и адрес тебе скажет доктор Ватсон, там, в записной книжке» (перший варіант субтитрів). У даному варіанті перекладу збережено натяк на «відомого детектива». В іншому ж випадку власна назва взагалі вилучена: «Спроси у друга своего, они в записной книжке, которую он листает» (другий варіант субтитрів).

Таким чином, культурна алюзія маркувалася шляхом згадування імен персонажів масової культури. Інтертекстуальний зв'язок встановлювався з метою ідентифікації одного з героїв з типовою фігурою, надання йому визначальної характеристики. Водночас актуалізувався елемент іронії. Окрім алюзій на масову американську культуру (так званих інтермедіальних алюзій) у тексті (скрипті) фільму було ідентифіковано відсилання до творчості Г. У. Лонгфелло, Р. Кіплінга, посилання на біблійні тексти та ін.

Серед основних шляхів передачі алюзій у досліджуваних перекладах були визначені переважаючими прийоми компенсації та прийом вилучення (зокрема, у літературному перекладі Яніни Кострічкіної домінує вилучення як алюзивних власних назв, так і алюзивних висловів).

Отже, характер трансформації алюзивного потенціалу художнього фільму у проаналізованих перекладах визначається як професійним рівнем перекладачів, так і вимогами, що обумовлюються безпосередньо різновидами аудіовізуального перекладу (виникнення просторово-часових обмежень у субтитруванні та врахування специфіки процесу дублювання).

Перспективним є подальше дослідження відтворення інтертекстуальної структури художніх фільмів у різних видах аудіовізуального перекладу.

Література:

1. Арнольд И. В. Семантика, стилистика, интертекстуальность: Сборник статей / И. А. Арнольд. - Науч. редактор П. Е. Бухаркин. - СПб: СПбГУ, 1999. - 444 с.

2. Горшкова В. Е. Перевод в кино / В. Е. Горшкова. - Иркутск: МИГЛУ, 2006. - 278 с.

3. Дронова Е. М. Проблемы перевода стилистического приема аллюзий в англо-ироландской литературе первуй половины ХХ века / Е. М. Дронова // Вестник ВГУ, Серия «Лингвистика и межкультурная коммуникация», 2004, № 1. - С. 83-86

4. Копильна О. М. Відтворення авторської алюзії в художньому перекладі (на матеріалі українських перекладів англомовної прози ХХ століття): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. філол. наук: спец. 10.02.16 - перекладознавство. [Електронний ресурс]. / О. М. Копильна. - Київський національний університет імені Тараса Шевченка. - Київ, 2007. - Режим доступу: http://avtoreferat.net/content/view/11450/66/

5. Овсянникова Е. В. Интертекстуальность как переводческая проблема    (к столетию великой книги) / Е. В. Овсянникова // Культура народов Причерноморья. - № 168. Том 2. Симферополь: Межвузовский центр «Крым», 2009. -  С. 143 - 146.

6. Сидоренко С. І. Відтворення інтертекстуальності роману Ш. Бронте «Джейн Ейр» в українському перекладі / С. І. Сидоренко // Вісник ЛНУ імені Тараса Шевченка № 13 (200), Ч. І, 2010. - С. 150-156.

7. Христенко И. С. К истории термина "аллюзия" / И. С. Христенко  // Вестник Моск. ун-та. Серия 9. Филология. 1992. Вып. 6. - № 4, С. 38-44.

8. Angel Heart Script - Dialogue Transcript [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.script-o-rama.com/movie_scripts/a/angel-heart-script-transcript-rourke.html


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>