XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Карп’юк М.В. НАПАД ЯК СПОСІБ ВЧИНЕННЯ РОЗБОЮ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

Карп'юк Мар'яна Василівна

викладач Львівського державного університету внутрішніх справ

НАПАД ЯК СПОСІБ ВЧИНЕННЯ РОЗБОЮ ЗА КРИМІНАЛЬНИМ ПРАВОМ УКРАЇНИ ТА РЕСПУБЛІКИ ПОЛЬЩА

  Найбільш небезпечними злочинами, що вчиняються проти власності, є дії насильницького характеру, зокрема розбої.

Під розбоєм українське законодавство визначає напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з насильством небезпечним для життя чи здоров'я особи, котра зазнала нападу, або погрозою застосування такого насильства (розбій). [1].

Слово «напад» безпосередньо вживається у тексті чинного Кримінального кодексу України у 8 статтях (ст. 36, ст. 187, ст. 257, ст. 260, ст. 261, ст. 392, ст. 420, ст. 444).

У п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику  у справах про злочини проти власності» від 6 листопада 2009 року №10, під нападом при розбої слід розуміти умисні  дії,  спрямовані  на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного  насильства,  зазначеного  в ч.1  ст.187 Кримінального кодексу України. [2].

У науці кримінального права існують суперечності щодо місця насильства під час нападу та їх співвідношення. Доказом цього є факт існування як прихильників які визнають тавтологією напад та насильство у формулюванні наведеному у ст. 187 Кримінального кодексу України, так і прихильників визнання нападу самостійною ознакою.

П.С. Матишевський зазначає, що хоча закон визначає розбій за допомогою вказівки на два роди дій, що обираються винним, - напад і насильство - сутність їх одна, оскільки це двоєдиний спосіб заволодінням майном, а тому навряд чи можна встановити, як це намагаються зробити окремі автори, чіткі юридичні критерії, що дозволяють розмежувати напад і насильство. [3, с. 95].

Л.Д. Гаухман виокремлює напад як обов'язкову ознаку об'єктивної сторони складу злочину розбою, а вказане насильство та погрозу - альтернативними ознаками. Тобто, об'єктивна сторона складу розбою наявна при поєднані нападу та насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, або нападу і погрози застосування такого насильства. [4, с. 208].

Визначаючи поняття нападу В.К. Грищук зазначає, що це є спосіб вчинення злочину, який становить собою несподіване, раптове, умисне, кримінально-протиправне, насильницьке посягання на об'єкт (об'єкти) кримінально правової охорони. [5, ст. 39-40].

Обов'язковою ознакою розбою є корисливий мотив нападу. Напад, учинений не з корисливих спонукань (за мотивом помсти, ревнощів чи хуліганських спонукань), не може кваліфікуватися як розбій. [6, с. 94].

Напад може бути не лише відкритим, що відрізняє його від крадіжки, але й таємним, що відрізняє його від грабежу.

Під розбоєм у Кримінальному кодексі Республіки Польща розуміється викрадення із застосуванням насильства або погрози негайного його застосування чи доведення людини до безпорадного стану.

У Кримінальному кодексі Республіки Польща відсутнє розмежування насильства, що є небезпечним або що не є небезпечним для життя чи здоров'я особи. Разом з тим, передбачається відповідальність (позбавлення волі строком до 10 років) за застосування насильства після вчинення викрадення з метою утримання вилученої речі відразу після скоєння злочину.

Злочин розбою, передбачений ст. 280 чинного Кримінального кодексу Республіки Польща, є аналогом злочину, описаного у ст. 210 Кримінального кодексу  Республіки Польща 1969 року. Цей тип злочину належить до групи майнових злочинів, ознакою яких є те, що виконавець скеровує свої дії не лише на майно, але й на особу потерпілого, щоб таким чином заволодіти її майном.

У чинному Кримінальному кодексі Республіки Польща внесено кілька змін до юридичного опису ознак злочину розбою у порівнянні до опису цього злочину Кримінального кодексу   Республіки Польща 1969 року. Ці зміни є різного характеру - від суто редакційних, до таких, що розширюють список ознак і впливають на інтерпретацію усіх злочинів цього типу. Слід відмітити зміни у першому посеред кваліфікаційних елементів цього типу злочинів. У ст. 280 § 1 чинного Кримінального кодексу  Республіки Польща замість формулювання «чинячи (...) напад на особу» (ст. 210 § 2 Кримінального кодексу  Республіки Польща 1969 року) з'являється формулювання «вдається до насильства щодо потерпілого». Таке визначення однозначно вказує на ознаки розбою, передбачені у ст. 259 Кримінального кодексу Республіки Польща 1932 року. Після більш як 60 років польське законодавство знову вдається до традиційного трактування кваліфікаційних ознак розбою, описуючи його як застосування насильства щодо особи потерпілого. [7, с. 61].

 У зв'язку з тим, що поняття «напад» було замінено поняттям «насильство», зазнав зміни і другий кваліфікаційний елемент злочину розбою. Тепер виконавець злочину відповідатиме за розбій, вчинивши погрозу негайного застосування насильства щодо потерпілого.

Варто підкреслити також, зміну нормативного контексту, в якому у Кримінального кодексу  Республіки Польща виступає злочин розбою. Чинний Кримінального кодексу  Республіки Польща  не передбачає злочину особливо зухвалої крадіжки. Наявність крадіжки такого виду у Кримінального кодексу  Республіки Польща 1969 року давало підстави до занадто вузького тлумачення злочину розбою, зокрема щодо такої його ознаки, як «напад», що в свою чергу призводило до звуження поняття розбою до особливо зухвалої крадіжки. У судовій практиці наголошувалося, що «не кожне насильство є нападом на особу, який є ознакою злочину, передбаченого ст. 210 Кримінального кодексу  Республіки Польща. Нападом на особу слід вважати лише такі види насильства, які завдають фізичних страждань потерпілій особі (нанесення ударів, поранення, вогнепальне поранення). Виокремлення розбою з-поміж злочинів цього виду особливо зухвалої крадіжки, спричинило потребу нової інтерпретації ознак цього злочину, внаслідок якої частина злочинів, які раніше на основі Кримінального кодексу  Республіки Польща 1969 року належали до виду особливо зухвалої крадіжки,  перейшли до категорії розбою. [7, с. 63].

Під поняттям «напад» щодо особи слід розуміти таку поведінку виконавця, який прагнучи заволодіти майном чи відбираючи його скеровує проти потерпілого такі дії, що завдають йому фізичних страждань, створюючи загрозу для його життя чи здоров'я. Порушення тілесної недоторканості може в окремих випадках бути інтерпретоване як застосування «нападу», але лише в тих випадках, коли воно становить загрозу для життя чи здоров'я потерпілого.

Застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я, при заволодінні не завжди може бути поєднаним з нападом. Наприклад, дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим або іншими особами і, продовженні винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, застосовуючи небезпечне насильство, слід кваліфікувати як розбій, хоча нападу як такого і не було. Також при застосуванні до потерпілого без його згоди наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння його майном належить розглядати як насильство.

Враховуючи такі ситуації, при яких не відбувається розбійного нападу, а також випадки застосування наркотичних засобів, психотропних, отруйних чи сильнодіючих речовин (газів) з метою заволодіння майном, кваліфікувати такі дії як напад, на нашу думку, некоректно. Під розбійним нападом слід розуміти дії, спрямовані на досягнення мети розкрадання, шляхом застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я потерпілого, або створення реальної загрози негайного застосування такого насильства. В зв'язку з тим, що Під «нападом» в кримінально-правовій науці розуміється «насильство над особою», і використання поняття «напад» при кваліфікації певних кримінально-правових ситуацій є некоректним.

Порівняння законодавчого формулювання понять у кримінальному праві України та Республіки Польща, зокрема у  насильницьких злочинах проти власності,  має не лише науково-пізнавальне значення та навчальне значення, а й  практичне значення. Воно дозволяє виявити як спільні підходи до вирішення цих проблем так і наявні особливості у Республіці Польща, яка є членом Європейського Союзу і привела своє законодавство відповідно до його законодавства.

Література:

•1.     Кримінальний кодекс України 2001 року [Електронний ресурс]. Режим

доступу:http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010700-09&c=1http://zakon.nau.ua/doc/?uid=1011.18.75&nobreak=1

•2.     Про судову практику у справах про злочини проти власності: постанова

Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 р. №10. [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=v0010700-09&c=1

3. Матышевский П.С. Преступления против собственности и смежные с ними преступления. - К.:Юринком, 1996. - 240с.

4. Гаухман Л.Д. Квалификация преступлений: закон, теория, практика. -М.: АО «Центр ЮрИнфоР», 2001. 316 с.

5. Грищук В.К. Напад у кримінальному праві // Юридична енциклопедія: В 6 т.  Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю.С. Шемшученко (відп. ред.) та ін. - К.: "Укр. енцикл.", 1998. -  Т. 4: Н - П. - 2002. - 768 с.: іл.

6.Селецький С.І. Кримінальне право України. Особлива частина. Навчальний посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2008. - 496 с.

7.Grzegorz Bogdan, Kazimierz Buchała, Zbigniew Ćwiąkalski i inni, Kodeks karny. Część szczególna. Komentarz do art. 278-363 Kodeksu karnego, pod redakcją Andrzeja Zolla, Zakamycze: Kantor 1999, - 978 s. St. 61


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>