Картава Ю.К. ЛІНГВІСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА
Картава Ю. К. Асистент кафедри української та російської філології
Євпаторійського інституту соціальних наук КГУ
ЛІНГВІСТИЧНА КОМПЕТЕНТНІСТЬ ЯК ВАЖЛИВА СКЛАДОВА ПРОФЕСІОНАЛІЗМУ ВЧИТЕЛЯ-ФІЛОЛОГА
Сучасний етап історичного розвитку країни характеризується глобальними кризовими та трансформаційними процесами в усіх галузях життєдіяльності людини. Економічні, політичні і соціокультурні інноваційні перетворення обумовлюють необхідність модернізації системи професійної педагогічної освіти.
Необхідність вирішення завдань, поставлених перед навчальними закладами на сучасному етапі розвитку суспільства, створює актуальну проблему розвитку у вчителя-філолога професійної компетентності, від рівня якої залежить якість освіти школярів. Професійна підготовка вчителя розглядається як процес виховання особистості, яка усвідомлює своє місце в соціумі, здатна до саморозвитку, самовдосконалення та творчої діяльності. Це передбачає новий підхід до формування професійної компетентності, яка є основою професіоналізму вчителя-словесника.
Проблема професійної компетентності у вітчизняній та світовій психолого-педагогічній літературі розглядається у різних аспектах. Дослідженню цієї проблеми присвячені праці таких українських науковців, як Н. М. Бібік, М. В. Елькін, В. В. Крижко, О. І. Локшина, В. Л. Луговий, О. В. Овчарук, Л. І. Паращенко, О. І. Пометун, О. Я. Савченко, Л. І. Шевчук та інші, а також російських: В. І. Байденко, Ю. В. Варданян, І. О. Зимня, Г. І. Ібрагімов, В. В. Краєвський, Ю. Г. Татур, А. В. Хуторський, С. Є. Шишов.
Метою нашого дослідження є визначення сутності поняття ,,лінгвістична компетентність вчителя української мови та літератури" та обґрунтування її ролі у процесі формування професійної компетентності вчителя.
Важливого значення з огляду на Європейську інтеграцію освіти України набувають питання професійної підготовки спеціаліста. Сучасному українському суспільству необхідні компетентні фахівці, які не лише володіють професійними знаннями, уміннями і навичками, але й здатні приймати відповідальні рішення в ситуаціях вибору, відрізняються мобільністю, конструктивністю, умінням реалізувати свої креативні здібності та мають творчий стиль мислення.
Професійна компетентність вчителя-філолога, на думку І. В. Трешиної, реалізується як синтез, нероздільна єдність змістовного та структурного компонентів, які проявляються через професійно-лінгвістичну, соціальну, компенсаторну компетентності та особистісні риси. Професійно-лінгвістична компетентність охоплює психолого-педагогічну, частину якої становить методична й філологічна компетентності. До складу філологічної компетентності відносять лінгвістичну, соціокультурну і загальногуманітарну компетенції [3; 297]. Філологічна компетентність визначається як вузькоспеціальна професійна компетентність, яку необхідно формувати у вчителя-мовника, зважаючи на визначення і конкретизацію української мови та літератури.
В умовах гуманізації освіти значної уваги потребує розробка таких прийомів мовної роботи, які сприятимуть становленню компетентних учителів-словесників. Важливу роль у вирішенні цього завдання відіграє процес формування лінгвістичної компетентності, який є невід'ємною складовою професійної діяльності вчителя-філолога. Обізнаність вчителя української мови та літератури з новітніми технологіями, методиками викладання філологічних предметів, його практичний досвід і творчість, ділове співробітництво сприяють не лише формуванню і розвитку учнівської лінгвістичної компетентності, а й вдосконаленню та підвищенню мовної і мовленнєвої культури вчителя.
Лінгвістична компетентність представляє собою систему внутрішньо засвоєних знань (правил) функціонування української мови і проявляється у їх використанні в мовленнєво-мисленнєвій діяльності. На заняттях з української мови таку діяльність забезпечує аналіз специфіки синтаксичних конструкцій, класифікаційних ознак лексичних одиниць, мовностильових особливостей творчого почерку майстрів слова тощо. Це підвищує мовний рівень учнів загальноосвітніх шкіл, логічно підводить їх до самостійного пошуку цікавого мовно-літературного матеріалу, вчить робити відповідні лінгвістичні висновки, розвиває їхній інтелект, сприяє свідомому засвоєнню матеріалу.
Лінгвістична компетентність-філолога означає володіння знаннями з мови як суспільного феномена і знакової системи, її розвиток, будову та функціонування; застосування української мови на основі літературних норм; збагачення лексичного запасу; формування здібностей щодо аналізу мовних фактів з фонетики, лексикології, фразеології, морфології, синтаксису, стилістики; осмислення зв'язків між різними лінгвістичними науками.
Отже, в основі професійної компетентності вчителя-філолога знаходяться її найважливіші складові: знання, дії та професійна етика. Придбання та розвиток професійних знань - це процес, який триває протягом усієї професійної кар'єри. Формування лінгвістичної компетентності означає засвоєння знань з мови як знакової системи, оволодіння літературною українською мовою, невпинне поповнення особистої лексики, формування здібностей оцінювати мовні факти.
Література:
•1. Бермус А. Проблемы и перспективы реализации компетентностного подхода в образовании / А. Бермус // Интернет-журнал ,,Эйдос". - 2003.
•2. Бухлова Н. Багаторівнева система підготовки вчителів гуманітарних дисциплін до формування самоосвітньої компетентності учнів у процесі післядипломної освіти / Н. Бухлова //Директор школи, ліцею, гімназії. - 2009. - № 6. - С. 84-89.
•3. Трешина И. Социокультурный компонент профессионально-лингвистической компетенции учителя / И. Трешина // Россия и Запад: диалог культур. Вып.12. - М.: МГУ, 2004. - С. 296-304.
e-mail: julia.kartavaya@yandex.ru
