XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кашина О.О., Киричук А.С. ПРАКТИКА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В УКРАЇНІ

студентка Кашина Ольга Олександрівна

Рецензент: доцент кафедри психології, соціології та права Киричук Анжела Станіславівна

Вінницький  торгівельно-економічний інститут КНТЕУ

ПРАКТИКА ПРИВАТИЗАЦІЇ ЗЕМЕЛЬНИХ ДІЛЯНОК В УКРАЇНІ

В зв'язку з тим що Україна тривалий час знаходилась у складі СРСР, мала командно-адміністративний устрій, весь земельний фонд знаходився в державній власності. Із встановленням незалежності у 1991 році, земельне законодавство зазнало низку реформ. На території України почалось впровадження ринкової економіки, необхідною умовою для існування якої, є приватна власність.

Приватизація - це процес відчуження майна державних підприємств, житлового і земельного фонду, що знаходяться в державній власності, на користь фізичних і юридчних осіб, які можуть бути покупцями згідно законодавства про приватизацію. Активне розгортання приватизаційних процесів, одночасно з недосконалістю земельного  законодавства, суперечливістю реформ, спричинили значні перешкоди для нормального функціонування земельних відносин в Україні.

Метою цієї статті є з'ясування умов приватизації земельних ділянок. Аналіз фактичного стану забезпечення прав власників землі та оцінка практичного впровадження земельної реформи в Україні.

Правовою базою земельних відносин в Україні є:

Конституція України, ст.14 якої визначає землю основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою  виключно відповідно до закону. Важливим нормативно-правовим актом, що визначає правові та організаційні основи діяльності у сфері землеустрою є закон України « Про землеустрій». Його дія спрямована  на  регулювання відносин, які виникають у суб'єктів із забезпечення сталого розвитку землекористування. Найбільш повно регламентує усі відносини в державі щодо земельних ресурсів Земельний кодекс України. Він складається з 10 розділів, 37 глав. В Земельному кодексі визначено поняття права на землю, підстави набуття, реалізації та гарантії прав на землю, питання охорони земель та управління в галузі використання і охорони земель, а також відповідальності за порушення земельного законодавства. Порядок розробки технічної документації регулює Постанова  Кабінету міністрів України №677 «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 року. 5 серпня 2009 року було прийнято Постанову Кабінету міністрів України №844 про заборону стягнення з громадян України плати за оформлення та видачу державних актів на право власності на земельні ділянки.

Питанням земельної реформи та регламентації відносин, пов'язаних із землекористуванням та правом власності на землю присвячені праці   Саблука П.Т., Юрчишина В.В., Молдаван Л.В., Зіновчука В.В., Гладія М.В..

Після здобуття Україною незалежності, розпочався процес роздержавлення економіки. Для прискорення розвитку ринку землі в 2001 році було запрошено до співпраці Агенство з міжнародного розвитку компанію «Кемонікс», яка наддала інформаційну допомогу в приватизації земель, як сільськогосподарського, так і несільськогосподарського призначення.

Сучасне законодавство надає право громадянам України набувати права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі земель державної власності, приватизації земельних ділянок, що були раніше їм надані у користування. Іноземні громадяни та особи без громадянства можуть набувати права власності на земельні ділянки у разі придбання за договором купівлі-продажу, дарування, обміну земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти нерухомого майна, що належать їм на праві власності, та прийняття спадщини [6]. Рішення про передачу землі у приватне користування приймається органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування відповідо до їх повноважень (ст.25 Земельного кодексу).

Земельним законодавством України (ст.84) обумовлено перелік земель державної власності, що за будь-яких умов не можуть передаватися у приватну власність (землі під залізницями, автомобільними дорогами, об'єктами повітряного і трубопровідного транспорту; землі атомної енергетики та космічної системи; землі під об'єктами природно-заповідного фонду та історико-культурними об'єктами, що мають національне та загальнодержавне значення; земельні ділянки, що закріплені за вищими навчальними закладами державної форми власності і т.д.).

Земельні ділянки, що перебувають у державній власності, передаються державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям у постійне користування без встановленого терміну. Право власності та постійного користування земельною ділянкою виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності або право користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право власності та право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами затвердженого зразка.

Земельний кодекс України визначає максимальні норми безоплатної приватизації. Площа ділянки, приватизованої громадянином, може бути дещо менше, ніж площа, визначена Кодексом. Право на безоплатну приватизацію може бути використано громадянином лише один раз по кожному з шести видів використання ділянок (ділянка для будівництва, ділянку для ведення особистого селянського господарства (до 2 га), ділянку для ведення фермерського господарства, ділянку для ведення садівництва (до 0,12 га), ділянку для індивідуального дачного будівництва (до 0,10 га), ділянку для будівництва індивідуальних гаражів (не більше 0,01 га)). При цьому площа ділянки, яку приватизував громадянин, не має значення. Закон знає лише одне виключення: громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 гектара, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 Земельного кодексу України для ведення особистого селянського господарства.

Порядок проведення безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами зазначено в ст. 118 Земельного кодексу України. В чинному законодавстві не встановлені строки протягом яких буде проводитись безоплатна приватизація землі. Отже, поки Конституція України гарантує право на землю, а Земельний кодекс України регламентує процедуру безоплатної приватизації, і поки в Україні наявні землі, які можуть передаватися у власність громадян, безоплатна приватизація триватиме.

Безоплатна приватизація земельної ділянки може проводитись у разі, якщо земельна ділянка перебуває у користуванні громадянина, отримана в наслідок приватизації державних і комунальних підприємств, установ та організацій, в наслідок одержання землі із державної власності в рамках безоплатної приватизації визначеної Кодексом (ст. 116). Також статтею 119 передбачена можливість приватизувати земельні ділянки на підставі набувальної давності. Тобто, особи, які відкрито, добросовісно і безперервно використовували ділянку протягом 15 років, можуть звернутися до місцевої ради або державної адміністрації із клопотанням про її приватизацію. Набувальна давність може бути використана лише в тому випадку, якщо ще хтось претендує на ділянку.

Кабінетом Міністрів 5 серпня 2009 року було прийнято Постанову "Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році", якою заборонено стягнення з громадян плати за оформлення та видачу державних актів до кінця року. Приватизація має здіснюватись на підставі документів та технічних матеріалів, у яких вказано розташування земельної ділянки та її розмір. З клопотаннями про приватизацію необхідно звертатись до міської, селищної, районної або сільської ради. В клопотанні має бути зазначене цільове призначення ділянки та її орієнтовний розмір. Відповідно певний орган самоврядування у місячний термін розглядає клопотання і надає право, певним організаціям на розробку приватизаційного проекту. Також місячний строк надається для розроблення проекту земле устрою, в якому має бути обов'язково зазначене місце розташування об'єкта, згідно вимог закону.  Цей проект виготовляється на замовлення громадян, він має відповідати Постанові кабінету міністрів № 667 від 26 травня 2004 р. Проект має складатись з завдання на виконання робіт, пояснювальної записки, графічних матеріалів (план території  у  масштабі, креслення перенесення меж земельної ділянки в натуру (на місцевість) та межі земельних ділянок). Створення даного проекту є платним і займає термін більш ніж один місяць. Після отримання проекту він надається органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування де має відбутись його погодження, чи повернення замовнику у разі відмови. Підставою для відмови може слугувати лише не відповідність вимогам законів та нормативно-правових актів. З моменту погодження проекту, щодо земельної ділянки в двотижневий термін  відповідні виконавчі органи приймають рішення про затвердження проекту землеустрою та надання землі у власність. Відмова від розгляду або передачі в приватну власність можуть бути оскаржені у суді.

Проте чинне законодавство має ряд прогалин: немає чітко визначених прав і обов'язків суб'єктів приватизаційних правовідносин, не встановлено санкції за не виконання зазначених строків розгляду  документів і прийняття відповідними органами рішення щодо передачі землі у приватну власність.

Слід врахувати те,  що безоплатність приватизації землі передбачає в основному, те що громадяни не сплачують за вартість землі. Тому в процесі приватизації можуть виникнути додаткові витрати, пов'язані з виготовлення технічної документації.

Земельна реформа і безоплатна приватизація землі в Україні співпали у часі. У січні 2005 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю», який обмежив вартість виготовлення державних актів про право власності на землю в процесі безоплатної приватизації сумою, в розмірі п'яти неоподаткованих мінімумів, але в дійсності сума ця перевищує зазначену вище [2]. Невідповідність полягає в тому, що сукупність робіт, яку доводиться виконати землевпоряднику, аби виготовити державний акт, є досить значною і має власну собівартість. Також необхідно оплатити зняття матеріалів кадастрової зйомки, здійснення якої становить 100-300 гривень, в залежності від конкретних умов.

 Необхідно виготовити проект земельної ділянки відповідно до вимог постанови Кабінету міністрів «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» [5]. Слід також слід прийняти до уваги, що землевпоряднику необхідно виготовити значний обсяг документації та виконати певний обсяг робіт, аби надрукувати державний акт.

У процесі приватизації  землі можна скористатись послугами  землевпорядної компанії. Це  полегшує процес приватизації, але потребує додаткової оплати. Щоб скористатись послугами необхідно підписати  відповідний  договір. Землевпорядна  компанія  самостійно готує документи, проводить узгодження  в  контролюючих  органах  і  через певний  час  видає  державний  акт  на землю. Проте зараз процедура видачі актів ускладнилася через те, що Держкомзем увів деякі зміни  щодо  заповнення  й  реєстрації  державних актів.  Раніше  будь-яке  землевпорядне  підприємство  будь-якої форми  власності  могло  самостійно заповнити  державний акт  і  передати  його в  місцеве  керування  Держкомзему й Центру державного земельного кадастру  (ЦГЗК),  де документ проходив перевірку й відбувалась його державна реєстрація.

Зараз, на підставі наказу Держкомзему №168 від 15 липня 2008 року "Про внесення змін  і доповнень в  інструкцію  про  порядок  складання, видачі,  реєстрації  й  зберігання  державних  актів на право  власності на земельну  ділянку,  право  постійного користування  земельною  ділянкою й  договорів  оренди  землі"  у  землевпорядних підприємств відбирається право  заповнювати  бланки  державних актів на землю. З 1 вересня 2008 року видавати приватизаційні акти можуть тільки  територіальні  відділення  ЦГЗК, які  не  справляються  з таким обсягом роботи.  Постановою Кабінету міністрів України регламентовано збільшення чисельності працівників Державного комітету із земельних ресурсів до 335 і підпорядкованих йому територіальних органів до 14374 одиниць, з метою забезпечення реалізації державної політики у сфері земельних відносин [4].

Строки одержання державного акту не передбачені  жодним  нормативно-правовим документом.  Цей процес може займати, як кілька  місяців,  так і  залежно  від різних  обставин (дефіцит  бланків, проблеми при складанні технічної документації (присвоєння кадастрового номеру, складання проекту земельної ділянки), так і нестача коштів для оформлення документації)  може  зайняти декілька років. 

З'ясувавши умови приватизації земельних ділянок в Україні встановлено перелік необхідної документації та визначено терміни впродовж, яких має здійснюватись приватизація земельної ділянки. Порівнявши нормативно-правову базу і її практичне впровадження визначили, що на практиці існують деякі не відповідності, їх можна уникнути, шляхом чіткого визначення прав та обов'язків і засобів впливу у разі їх не виконання.

Література:

•1.       Конституція України: закон від 28.06.1996 № 254 к/96-ВР/Відомості Верховної Ради України. - 2010.

•2.       Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю» / Відомості Верховної Ради України. - 2005. - N 10. - с.194.

•3.       Земельний кодекс України: закон України від 25 жовтня 2001р. № 2768-III /Відомості Верховної Ради України. - 2010.

•4.       Постанова кабінету міністрів від 5 серпня 2009р. № 844 «Про деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України у 2009 році».-Київ.

•5.       Постанова кабінету міністрів від 26 травня 2004р. № 677 «Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок». - Київ.

•6.       Паньків З.П. Земельні ресурси: Навч. посібн. / З.П. Паньків - Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2008. - 272 с.

e-mail: olkakashynia@mail.ru


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>