XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Катеринчук О.В. АУДІО-МОВНИЙ МЕТОД ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

асистент Катеринчук О.В.

Чернівецький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

АУДІО-МОВНИЙ МЕТОД ВИКЛАДАННЯ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ ПРОФЕСІЙНОГО СПРЯМУВАННЯ

     Аудіо-мовний метод, так само, як і прямий метод, має мету відмінну від мети граматично-перекладного методу. Аудіо-мовний метод був розроблений у США під час Другої світової війни. На той момент люди мали потребу у швидкому вивченні іноземних мов у військових потребах. На відміну від аудіо-мовного методу, граматично-перекладний метод (який широко використовувався на той час) не міг підготувати людей до всебічного використання іноземних мов. У той час, як спілкування на іноземній мові було необхідністю, розроблялися нові захоплюючі ідеї щодо вивчання мов, які виділялися з дисциплін теоретичної лінгвістики та психології поведінки.

     Кожна мова має власну унікальну систему. Ця система включає декілька різних рівнів: фонологічний, лексичний та синтаксичний. Кожен рівень має власні визначальні риси.

     Мова щоденного спілкування є основою аудіо-мовного методу. Рівень складності мовлення розробляється так, що початок вивчення студентами мови розпочинається з вивчення простих форм.

     Структура мови має перевагу перед усіма іншими областями. Програма є типово структурованою, із структурою для будь-якої визначеної одиниці, включеної у новий діалог. Словник також контекстуалізований у межах діалогу. Він, однак, є обмеженим з того часу, як акцент розміщений на застосуванні мовних зразків.

     Основні умови цього методу включають п'ять пунктів, щоб керувати викладачами у застосуванні результатів лінгвістичних досліджень щодо приготування навчальних матеріалів та методів навчання у класах:

•ü     Мова - це мовлення, не письмо.

•·        наголос на правильну вимову від самого початку;

•·        прослуховування та розмови перед читанням та письмом;

•·        реалістичні та ситуативні висловлювання від самого початку;

•·        спочатку усне опанування; читання та письмо, як закріплення; затримка у часі залежатиме від ситуації.

•ü     Мова - це набір звичок.

•·        заснований на припущенні, що вивчення мови - це звичний процес формування, тренування за зразком; запам'ятовування діалогів екстенсивно використовується.

•ü     Приділяти більше уваги усній мові, а не письмовій.

•·        повстання проти граматично-перекладацького методу;

•·        граматика для вчителя, а не учня;

•·        вивчати за допомогою виконання вправ та активної практики;

•·        спершу практика, правила застосовуються пізніше.

•ü     Мова - це те, на чому її носії говорять.

•·        наголос на розмовне багатство мови;

•·        літературна мова на значно пізнішому етапі;

•·        недовіра традиційній граматиці: функціональні стилі, які вивчаються так само, як і мовні відносини.

•ü     Мови є різні.

•·        недовіра універсальним правилам трансформаційної граматики;

•·        заохочення щодо порівняльного вивчення мови;

•·        переклад застосовується тоді, коли він є можливим або необхідним;

•·        переклад вважається пізнішим навиком з його власними методами.

     Методи: ситуативні діалоги, мова щоденного спілкування, акцентування на мовленні, наголос на запам'ятовування, рольові ігри, створення діалогів, хорове та індивідуальне повторення, читання та написання для кращого запам'ятовування та ін.

     Аудіо-мовний метод спонукає студентів використовувати іноземну мову комунікативним способом. Щоб це зробити, студенти повинні вивчати мову старанно, використовувати її автоматично, без довгих роздумів щодо використання певного слова або виразу. Вони досягають цього за допомогою формування нових звичок та перемогою над старими. Викладач подібний до диригента оркестру, який спрямовує та контролює мовну поведінку студентів. Він також відповідальний за забезпечення хорошої моделі для імітації. Студенти є імітаторами моделі викладача або аудіокасет, які він приносить, щоб здійснити презентацію матеріалу. Учні слідують наказам вчителя та відповідають акуратно та так швидко, як тільки можуть.

     Новий словниковий запас та структури презентуються за допомогою діалогів та текстів, імітації та повторення; тренування засноване на зразках, представлених у діалогах та текстах. Успішні відповіді учнів позитивно закріплюються. Граматика стимулюється за допомогою прикладів, чіткі граматичні правила не рекомендуються. Культурна інформація контекстуалізована у діалогах та текстах або представляється викладачем. Читання та письмова робота заснована на усній роботі, виконаній раніше.

     Основні резерви цього методу можуть вигідно бути підсумовані наступним чином: швидкість використання чотирьох навиків з початковим наголосом на слухання та мовлення; нормативна функція: розуміння культури через мову; хороша вимова, яка досягається через звукову дискримінацію та аудиторну практику; читання та письмо не ігноруються, але відкладаються, щоб бути використаними для закріплення; висока мотивація: учень досягає результатів від початку до кінця за допомогою практичного використання та активної участі.

     Проте, виникають певні запитання щодо ефективності та доцільності використання даного методу, наприклад, такі, як: - чи є безпечним покладатись тільки на індуктивні процеси ?; - як надолужити відставання у часі між усною та письмовою роботою ?; - чи може аудіо-мовний метод бути застосований щодо усіх студентів ?; - чи є правильним та природнім порядок презентації матеріалу ?; та багато інших запитань.

     На усі вище поставлені запитання можна дати наступні відповіді або способи їх вирішення: уникати нудних вправ, головне правило - різноманітність; практика повинна бути змістовною та мета вправи повинна бути поясненою та зрозумілою учневі; відставання у часі може варіюватися в залежності від ситуації (у деяких випадках усна та письмова робота виконуються одночасно); здібним студентам потрібно пояснити, що практика веде до досконалості та чіткості;  порядок презентації матеріалу повинен бути логічним та послідовним, здійснюватись за допомогою аналогій; студент повинен навчитись думати та при цьому використовувати книжки та словники;  без навчання вимові учень ніколи не навчиться добре читати.

     Досвід показав, що аудіо-мовний метод має значно кращі показники вивчення та засвоєння матеріалу у порівнянні із традиційними та консервативними методами. Виявляється, що опанування звукової системи мови є основою для ефективного читання та оцінення літератури. Одна із якостей, що робить літературні праці великими, це вибір слів та фраз, та одним з факторів, що управляють цим вибором є те, як вони звучать. Прочитати літературні твори без будь-якої ідеї щодо того, як вони звучали для автора, подібне до слухання музики людиною, що не чує, та милування різнобарвною картиною людиною, що не розрізняє кольорів.

Література:

•1.     Бордовська Н.В., Реан А.А. Педагогіка. Навчальний посібник для вузів. - СПб.: Дельта, 2000.-678с.

•2.     Вербицький А.А. Активне навчання у вищій школі: контекстний підхід. - К.: Просвіта, 2001.-538с.

E-mail: elenac2010@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>