Казмірчук О.А. АРХІЄПИСКОП ВОЛИНСЬКИЙ І ЖИТОМИРСЬКИЙ МОДЕСТ: ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЙНА РОЛЬ У НАЛАГОДЖЕННІ ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ XIX-НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Казмірчук О.А., викладач історії
Луцького педагогічного коледжу
АРХІЄПИСКОП ВОЛИНСЬКИЙ І ЖИТОМИРСЬКИЙ МОДЕСТ: ЙОГО ОРГАНІЗАЦІЙНА РОЛЬ У НАЛАГОДЖЕННІ ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ XIX-НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Серед багатьох постатей, які створювали і представляли культурне та духовне життя Волині у ХІХ - на початку ХХ століття особистість архієпископа Модеста займає важливе і особливе місце. Об'єктивне висвітлення значення внеску видатних осіб у розвиток краю є даниною вдячності і відновлення історичної пам'яті про них. Це завдання ніколи не втратить своєї важливості, завди цінним є історичний досвід включення у суспільно-корисну діяльність різних верств населення і роль еліти у цьому процесі. Особливо актуальним є це у зв'язку з побудовою громадянського суспільства в Україні.
Постать архієпископа Модеста і його діяльність постійно висвітлювалася на сторінках газети «Волынские епархиальные ведомости», коли він очолював Волино-Житомирську єпархію. У радянській період, у час системної атеїстичної пропаганди і наступу на Церкву, ім'я архієпископа Модеста було, по-суті, забуте. Лише з позбавленням ідеологічного підходу в оцінці історичних подій, процесів, постатей утверджується принцип об'єктивності історичних досліджень, зокрема у вивченні ролі Церкви, духовенства в культурному і духовному житті суспільства.
Цьому аспекту з 1990-х років приділяють увагу такі дослідники історії Волині як С.В. Герасимчук, С.І. Жилюк, Р.Ю. Кондратюк, М.Ю. Костриця, П.М. Манько, В.Є. Рожко [1]. Безпосередньо постаті архієпископа Волинського і Житомирського присвячена стаття М.Ю. Костриці і С.І. Жилюка [2]. У ній автори виділили основні біографічні віхи цієї відомої в історії духовного життя Волині людини, у вигляді коротких тез зробили огляд її діяльності. Однак, ця видатна особистість потребує докладнішого опису і аналізу діяльності, особливо періоду, пов'язаного з його духовним служінням на Волині у сані єпископа, архієпископа.
Народився архієпископ Модест (у миру Стрельбицький Данило Костянтинович) 17 грудня 1823 р. у селі Зиновинці Літинського повіту Подільської губернії у священицькій сім'ї. 1847 р. закінчив Кам'янець-Подільську духовну семінарію. З 1849 по 1853 р. навчався у Київській духовній академії і був призначений на службу у Слуцьке духовне училище, що у Мінській губернії. Згодом, 1858 р., його переведено на посаду ректора Києво-Подільського духовного училища. У 1868-1877 рр. - ректор Іркутської духовної семінарії і одночасно редактор «Иркутских епархиальных ведомостей». У наступні роки очолював Єкатеринбурзьку, Пермську, Холмсько-Варшавську, Нижньогородську єпархії. З 1889 р. єпископ Модест очолив Волино-Житомирську єпархію, змінивши на цій посаді свого попередника - архієпископа Палладія Ганкевича.
Інтерес до церковно-історичного краєзнавства єпископ Модест виявляв ще з часу свого служіння ректором Іркутської духовної семінарії, коли зібрав 9 рукописів, які стосувалися церковної історії, організував церковно-археологічне дослідження Сибіру. Будучи Єпископом Холмсько-Варшавським заснував археологічний музей у м. Холмі, а очолюючи Нижньогородську єпархію - давньосховище у м. Нижньому Новгороді. Єпископ Модест був дійсним членом церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії.
Прибувши згідно нового призначення на Волинь, єпископ Модест виявив, що у підпорядкованій йому єпархії збереглося багато церковно-історичних пам'яток, значна частина з яких знаходилася у ветхому стані. У першу чергу він приділив увагу ремонту і облаштуванню православних храмів. Так, у 1890-1891 рр. полагоджено Успенську Подільську церкву у Житомирі, побудовано окреме приміщення для церковно-приходської школи, зведено камінну каплицю, влаштовано приміщення для паломників, яких приходило доволі багато помолитися перед чудотворною іконою Божої матері Подільської, відновлено і облаштовано священне місце - місце обретіння цієї ікони.
1892 р. єпископ Модест був возведений у сан архієпископа. Вивчаючи стан храмів і забезпеченість їх необхідними предметами богослужіння, архієпископ звернув увагу на церковні і монастирські архіви, у яких знаходилося чимало цінних книг, документів, не забезпечених належними умовами зберігання. Тому він сформував спеціальну комісію, яка зайнялася написанням проекту статуту церковно-археологічного товариства з метою збереження давніх церковно-історичних пам'яток і їх подальшого наукового вивчення. Вироблений проект статуту товариства передбачав заснування одночасно давньосховища і єпархіальної бібліотеки в Житомирі, а також окремого відділення давньосховища при Почаївській Лаврі.
15 березня 1893 р. у відповідь на клопотання архієпископа Модеста Синод за погодженням з Міністром внутрішніх справ затвердив цей статут. Разом з тим, беручи до уваги, що у давньосховищі, згідно статуту Товариства, поступають предмети, освячені використанням при богослужінні в чаші, потири, Євангелія, напрестольні хрести, яких мирянам не дозволено торкатися, Святійший Синод зобов'язував:
«а) облаштувати прийнятні для зберігання речей вітрини з відповідними написами;
б) при огляді священних предметів не давати їх у руки мирян;
в) зберігання речей довірити особі священицького сану» [3].
Після затвердження статуту архієпископ Модест доручив архіваріусу Волинської Духовної Консисторії переглянути давній консисторський архів і відмітити наявні давні акти, грамоти, візити та іншого, що можна було б помістити у давньосховище. Також архієпископ затребував повернення документів, які були у попередні роки передані до Київського музею. Архієпископ Модест закликав приходських священиків повідомляти про наявні у них рукописи, стародруки, інші давні речі. Уже з 1893 р. за зверненням архієпископа багато духовних і світських осіб у вигляді пожертви почали передавати до давньосховища цінні в церковно-історичному значенні речі [4].
16 травня 1893 р. Волинь відзначала століття приєднання до Російської імперії. Саме до цієї дати архієпископ Модест приурочив офіційне відкриття Волинського єпархіального давньосховища, яке фактично уже існувало з початку 1893 р. на день офіційного відкриття серед найцінніших речей, пожертвуваних за попередні кілька місяців, зокрема знаходилися: рукописні книги - Октоїх 1739 р., Євангелії 1636 р. та інші, стародруки з Острозької друкарні 1594 р., старовинний трон князів Острозьких, бронзове зображення Василія Великого. У давньосховищі було організовано виставку, на якій демонструвалися автографи Богдана Хмельницького, Мазепи, Кочубея, речі з грецьких міст-держав Північного Причорномор'я та ін.
15 листопада 1893 р. архієпископ Модест спрямував Волинській духовній консисторії пропозицію «зобов'язати через благочинних усіх приходських священників зібрати необхідні відомості» про наявні у їхніх приходах пам'ятки давньої православної Волинської старовини, «крім того, оголосити, що всі Волинські священики запрошуються бути членами-кореспондентами заснованого у Житомирі церковно-археологічного товариства для вивчення Волинської церковної старовини та історії Волинської єпархії з найдавніших часів» [5].
Об'єктом особливої уваги архієпископа була Почаївська Успенська Лавра. Завдяки його ініціативі і керівництву було відремонтовано лаврські церкви і корпуси, постійно діяло і поповнювало свої фонди відділення Волинського Єпархіального давньосховища.
У січні 1894 р. з ініціативи архієпископа Модеста було відкрито Житомирське відділення православного Палестинського Товариства. На його відкритті було прочитано Указ Святійшого Синоду про заснування у Житомирі церковно-археологічного товариства з давньосховищем і бібліотекою. Присутнім була запропонована книга, у якій кожен міг себе записати у члени цього товариства.
Завдяки авторитету архієпископа Модеста, до складу церковно-археологічного товариства увійшло багато знатних людей: митрополит Санкт-Петербурзький Палладій, митрополит Київський Іоаникій, єпископ Подільський Димитрій, єпископ Канівський Сильвестр, обер-прокурор К. Побєдоносцев, його заступник В. Саблер, начальник краю граф А. Ігнатьєв, начальник Волинської губернії С. Суходольський, Київський віце-губернатор Д. Федоров, барон І. де Шодуар, генерал-лейтенант В. Панютін. Така підтримка, незважаючи на її певну формальність, сприяла хорошому початку важливої справи, служила показовим прикладом для залучення до складу товариства багатьох небайдужих людей, як духовних, так і світських осіб.
Архієпископ Модест зініціював цілий ряд експедицій по Волині. Під керівництвом В. Антоновича О. Фотинський і М. Трипольський дослідили монастирі Волині - Городищенський, Загоровський, Дерманський, Корецький, Любарський, Тригірський. Завдяки цій співпраці В. Антонович уклав археологічну карту Волинської губернії. Було подане клопотання про відновлення церкви св. Василя у Овручі.
1899 р. в університеті св. Володимира у Київі відбувся ХІ археологічний з'їзд. Архієпископ Модест організував участь у ньому членів Волинського церковно-археологічного товариства [6].
Архівні джерела засвідчують активну діяльність архієпископа Модеста. Зокрема, у фонді 1 Державного архіву Житомирської області (Волинська духовна консисторія) міститься багато повідомлень, спрямованих на його адресу від священиків Волинської єпархії про наявні у них церковно-історичні пам'ятки. У фонді 159 (Волинське церковно-археологічне товариство) містяться церковно-історичні описи храмів і приходів, а також літописи сіл Волині. Архієпископ Модест відслідковував ці матеріали, спонукав до їх опрацювання. Його велика заслуга - у сприянні видання «Волынского историко-археологического сборника (першого випуску 1896 р. і другого - 1900 р.)».
1900 р. архієпископ Модест став почесним членом щойно утвореного Товариства дослідників Волині. 13 квітня 1902 р. один із визначних організаторів церковно-історичного краєзнавства помер. Але, завдяки закладеним ним основам, діяльність Волинського церковно-археологічного товариства продовжувалась і надалі.
Література:
1. Гаврилюк С.В. Історичні розвідки учасників музейного будівництва на Волині другої половини ХІХ - початку ХХ століття // Житомирщина на зламі тисячоліть. Наук. зб. «Велика Волинь». Т. 21. - Житомир, 2000. - С. 30-31; Жилюк С.І. Костриця М.Ю. Монастирі Волині. - Житомир, 1993; Кондратюк Р.Ю. Священики-краєзнавці Волині // Житомирщина на зламі тисячоліть. Наук. зб. «Велика Волинь». Т. 21. - Житомир, 2000. - С. 32-33; Манько М.П. До біографії Миколи Теодоровича // Бердичівщина: поступ у третє тисячоліття. Наук. зб. «Велика Волинь». Т. 22. - Житомир, 2001. - С. 29-32; Рожко В.Є. Архієпископ Варлаам Исишацький - організатор українського церковного життя кінця ХVІІІ - початку ХІХ століття. Там само. - с. 36-41.
2.Костриця М.Ю., Жилюк С.І. Архієпископ Модест Стрельбицький - випускник Кам'янець-Подільської духовної семінарії // Поділля і Волинь у контексті українського національного відродження. - Хмельницький, 1995. - С. 276-278.
3.Волынские епархиальные ведомости. - 1893. - № 34. Часть офиц.
4.Волынские епархиальные ведомости. - 1893. - № 29, 30, 31, 32, 35. Часть неофиц.
5. Волынские епархиальные ведомости. - 1893. - № 34. Часть офиц.
6.Дахненко Л.О. 100 років Волинському єпархіальному давньосховищу (1893-1919 р.) // Тези наукової конференції до 100- річчя Волинського єпархіального давньосховища. - Житомир, 1993. - С. 3-6.
