XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Казмірчук О.А. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ XIX-НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

Казмірчук О.А.,

викладач історії

Луцького педагогічного коледжу

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ОСНОВИ ЦЕРКОВНО-ІСТОРИЧНОГО КРАЄЗНАВСТВА НА ВОЛИНІ НАПРИКІНЦІ XIX-НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ

В умовах актуальності завдань охорони і дослідження історичних пам'яток набуває все більшого значення вивчення і використання досвіду ентузіастів пам'ятко-охоронної діяльності, зокрема відомих і маловідомих представників церковно-історичного краєзнавства на Волині. Цій проблемі присвячено ряд досліджень сучасних науковців, які розглядали її в територіальних межах певного регіону або загалом в Україні. Це, зокрема О.С. Гейда, І.А. Карсим, О.М. Кошель та ін. [1] Серед тих, хто звертався до висвітлення певних аспектів церковно-історичного краєзнавства у Волинській губернії - Л.В. Баженов, С.В. Гаврилюк, Р.Ю. Кондратюк, М.Ю. Костриця [2].

В даній статті ставиться завдання виділити основні організаційні етапи і основи церковно-історичного краєзнавства на Волині.

Початок організованій історико-краєзнавчій діяльності священиків поклало розпорядження Синоду від 1850 р., у якому православному духовенству ставилося завдання скласти історико-статистичний опис Волинської єпархії. Відбувається вироблення правил здійснення такого опису, складається і в процесі роботи уточнюється перелік позицій для характеристики того чи іншого об'єкту.

Активізація такої діяльності у Волинській губернії пов'язана з ім'ям очільника Волинської єпархії архієпископа Волинського і Житомирського Модеста, з ініціативи якого 1887 р. у м. Володимирі-Волинському було засновано Давньосховище старожитностей. Наступним його кроком стало заснування подібного закладу і в Житомирі (у 1891-1893 рр.). мета архієпископа: зберегти від подальшого псування і втрати цінні старовинні речі богослужбового призначення, які не мали належних умов для зберігання у храмах Волинської єпархії. Також архієпископ закликав робити речові пожертви у Давньосховище старожитностей, і в день його відкриття жертводавці передали цінні рукописні книги: Октоїх 1739 р., Євангеліє 1636 р., а також видання Острозької друкарні та ін. Тут, у Давньосховищі була влаштована виставка, на якій експонувалися автограф Богдана Хмельницького, Івана Мазепи, Кочубея, багато археологічних знахідок, значна частина з них - давньогрецького походження. Разом з Давньосховищем було відкрито і бібліотеку.

Невдовзі стала зрозумілою необхідність в опрацюванні і систематизації речей Давньосховища, виявилася потреба у задіянні широкого кола освічених і зацікавлених людей до цієї справи.

Тому з ініціативи викладача Волинського жіночого духовного училища Ореста Фотинського та за підтримки архієпископа Модеста засновується і з січня 1894 р. розпочинає свою діяльність Волинське церковно-археологічне товариство. Співзасновниками його стали 48 осіб, з них 42 - дійсних членів і членів-змагальників. До складу товариства увійшли високоповажні особи: окрім самого архієпископа Модеста, також митрополит Санкт-Петербурзький Палладій, єпископ Подільський Димитрій, єпископ Канівський Сильвестр, обер-прокурор Синоду К. Побєдоносцев, начальник краю граф А. Ігнатьєв, ректор Київської духовної академії та ін. Вони входили до числа почесних членів. Безумовно. Це надавало новоствореному товариству високого статусу і допомагало у налагодженні подальшої діяльності.

Волинське церковно-археологічне товариство керувалося у своїй роботі Статутом, який був затверджений Синодом 22 березня 1893 р. Керівним органом Товариства став Розпорядчий комітет, який очолив М. Барський. Давньосховищем опікувався О. Фотинський.

Активну участь у налагодженні діяльності Волинського церковно-археологічного товариства брав архієпископ Модест. Адже він мав уже значний досвід у церковно-історичному краєзнавстві: був засновником археологічного музею у м. Холмі і давньосховища у м. Нижньому Новгороді, входив до складу церковно-археологічного товариства при Київській духовній академії як дійсний член. Тому він давав поради і настанови щодо ґрунтовного і докладного опису приходу, храму, обрядів і звичаїв місцевого населення і т.д. Зокрема, у день заснування і початку діяльності Товариства він радив вияснити, «чи не збереглося в описах архівних або переказах народних, навіть народних піснях вказівок на місця битв православних з татарами, на місця поховань православних. Чи не збереглися на полях і курганах старовинні хрести особливої форми, - що вони означають і про що свідчать?» [3].

Звертав увагу архієпископ і на необхідність пояснення топонімів: «На Волині було багато місцевостей, цікавих за своїм історичним значенням. Так, для прикладу, між Кременцем і Почаєвом і донині існує гора, яка має назву „Божа гора". Чому вона так називається... Відомо, що на Волині було багато діячів на користь православ'я і давніх князів з роду Володимира, литовських та інших родів. Необхідно знати, де вони поховані і як відмічені місця їх поховань. Також необхідні відомості, де були стародавні кладовища, чи збереглися їх залишки?» [3]. Далі архієпископ підкреслював мету і значення цієї дослідницької роботи: «Відповіді - по можливості докладні і точні - на всі запропоновані питання необхідні для того: а) щоб пам'ятки давньої православної Волині увічнити якими-небудь знаками в храмах або поза ними; б) щоби зібрати, таким чином, матеріал, розробкою якого має зайнятися церковно-археологічне товариство, засноване у Житомирі. А тому пропоную Волинській духовній консисторії довести до відома усіх приходських священиків через благочинних потурбуватися ретельно зібрати необхідні відомості і направити їх мені для подальшого розпорядження. Крім того оголосити, що всі Волинські священики запрошуються бути член-кореспондентами заснованого в Житомирі церковно-археологічного товариства для вивчення Волинської церковної старовини та історії Волинської єпархії з найдавніших часів» [3].

Важливим якісним етапом у діяльності товариства стало видання «Волинського історико-археологічного збірника». 1896 р. вийшов його перший випуск, а 1900 р. - другий. У них вміщено ґрунтовні краєзнавчі дослідження.

Наступним етапом у формуванні організаційних основ церковно-історичного краєзнавства можна вважати затвердження нового Статуту Волинського церковно-археологічного товариства 9 лютого 1905 р. У ньому розширювалася діяльність його членів: надавалося право проводити археологічні дослідження (при умові одержання відповідного відкритого листа), передбачалася активніша публічна діяльність через влаштування виставок, публічних лекцій, ширшу видавничу роботу і т.д.

В подальшому описи пам'яток церковної старовини ставали все більш докладними.

На жаль, революційні події, зміна влади і політики щодо церкви і пам'яток, які пов'язані з її історією, призвели до занепаду церковно-історичного краєзнавства на багато наступних років.

Нині ми маємо змогу використати напрацювання ентузіастів краєзнавчого руху, маємо обов'язок відновити із забуття їх імена, врахувати досвід організації досліджень і збереження історичних пам'яток. 

Література:

•1.      Гейда О.С. Розвиток церковно-історичного краєзнавства на Чернігівщині у другій половині ХVІІІ - на початку ХХ ст. Автореф. дис. ... канд.. іст. наук. 07.00.01. - К., 2005.; Карсим І.А. Розвиток церковної археології та музейництва в Україні у другій половині ХІХ - на початку ХХ століття: дис. ... канд.. іст. наук. 07.00.01. - К., 2003.; Кошель О.М. Між церквою і наукою. Історичний нарис діяльності Подільського церковного історико-археологічного товариства (1865-1920). К., Кам'янець-Подільський, 1998.

•2.      Баженов Л.В. Аполлоній Сендульський - діяч українського національного відродження, видатний краєзнавець Волині // Духовне відродження культури України: традиції, сучасність. - Рівне, 1994. - С. 76-78.; Гаврилюк С.В. Історичні розвідки учасників музейного будівництва на Волині другої половини ХІХ - початку ХХ століття // Житомирщина на зламі тисячоліть. Наук. зб. «Велика Волинь». Т. 21. - Житомир, 2000. - С. 30-31.; Кондратюк Р.Ю. Священики-краєзнавці Волині // Житомирщина на зламі тисячоліть. Наук. зб. «Велика Волинь». Т. 21. - Житомир, 2000. - С. 32-33.; Костриця М.Ю. Товариство дослідників Волині: Історія, діяльність, постаті. - Житомир, 2008.

•3.      Высокопреосвящённый Модест, Архиепископ Волынский и Житомирский (по поводу пятидесятилетнего юбилея в священном сане) 1849 - 2 февраля 1899. Волынские епархиальные ведомости. - 1902. - № 5. Часть неоф.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>