к.е.н., Давлетханова О.Х.

Уманський національний університет садівництва

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ЕКОНОМІЧНИЙ МЕХАНІЗМ ПІДВИЩЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ
АГРОПРОМИСЛОВИХ ФОРМУВАНЬ

В умовах посилення конкуренції як на зовнішньому, так і на внутрішньому ринках продукції агропромислового комплексу, а також на ринках праці та капіталу економічним пріоритетом для агропромислових формувань стає підвищення їхньої конкурентоспроможності.

Агропромисловим формуванням є сукупність технологічно, економічно і організаційно пов'язаних сільськогосподарських і промислових підприємств та організацій, що здійснюють виробництво, зберігання, переробку і доведення до споживача продуктів із сільськогосподарської сировини. Агропромислові формування відрізняються різноманітністю форм: а) за характером діяльності (агропромислові - виробництво, промислова переробка; агропромислово-торгові - виробництво, промислова переробка, збут; науково-виробничо-агропромислові - наука, виробництво, промислова переробка; тощо); б) за галузевим складом (галузеві, міжгалузеві).

Конкурентоспроможність агропромислового формування характеризується: 1) здатністю задовольняти зростаючий сукупний попит на відповідну продукцію і підтримувати експорт, перемагаючи у конкурентній боротьбі; 2) відносною продуктивністю ресурсів (в першу чергу робочої сили і капіталу). Тобто, конкурентоспроможність агропромислового формування визначається тим, наскільки воно може в умовах вільної і чесної конкуренції виробляти продукцію, що відповідає запитам внутрішнього і зовнішнього ринків, одночасно забезпечуючи придатну ціну товару. Основними факторами конкурентоспроможності агропромислового формування є: 1) собівартість продукції; 2) якість продукції; 3) агресивність маркетингу.

Собівартість продукції - вартісна оцінка ефективності використання ресурсів (земельних, матеріально-технічних, трудових, основних фондів, енергії тощо) в процесі виробництва продукції. Отже, задача управління конкурентоспроможністю - зниження собівартості. Напрямами зниження собівартості продукції агропромислового формування є:

Якість продукції - економічна категорія, що відображає сукупність властивостей продукції, які обумовлюють її придатність задовольняти потреби споживача. Отже, задача управління конкурентоспроможністю - підвищення якості. Напрями підвищення якості продукції агропромислового формування:

Маркетинг - комплексна система організації виробництва і збуту, орієнтована на можливо більш повне задоволення швидко мінливих і все більш різноманітних потреб споживача і отримання на цій основі стійкого прибутку та конкурентних переваг. При всьому різноманітті впливу маркетингу на конкурентоспроможність агропромислового формування головними напрямами є:

Конкурентоспроможність агропромислового формування проявляється у таких складових: 1) якість економічного середовища (фактори виробництва, що безпосередньо впливають на продуктивність та інноваційність при конкуренції підприємств); 2) стан розвитку агропромислового формування (потужність формування і зовнішні фактори, що впливають на підприємства); 3) ефективне управління діяльністю формування. При цьому слід зауважити, що незалежно від сприятливості середовища або потужності формування саме підприємства відповідальні за досягнення необхідного рівня конкурентоспроможності.

В умовах глобалізації економіки постає проблема знаходження нових форм організації бізнесу. Моделлю, що дозволяє оптимізувати наявні виробничі, економічні та соціальні ресурси з метою підвищення конкурентоспроможності агропромислового формування, є кластерна модель виробництва і реалізації продукції АПК, яка дозволяє не лише розв'язати одну або кілька проблем продовольчої безпеки країни, а й бути джерелом розвитку та забезпечення конкурентоспроможності кожного учасника агропромислового кластера, регіону, національної економіки в цілому.

Під агропромисловою кластеризацією розуміють концентрацію та спеціалізацію агропромислового виробництва з формуванням на обмеженій території замкнутих продуктових ланцюгів "виробництво - зберігання - переробка - реалізація сільськогосподарської продукції" на засадах інтеграції для одержання учасниками кластерів конкурентоспроможної продукції та підвищення їхньої прибутковості. Кластер може включати велику і малу кількість організацій, а також великі та малі підприємства у різному співвідношенні. Відмінною рисою кластера є цільова підприємницька діяльність. Водночас, в межах кластера об'єднуються не лише виробничий, а й інноваційний бізнес, комплексне управління якістю продукції, сервісне обслуговування. Визначальним при цьому є прямі зв'язки, що формуються для спільної діяльності з виробництва конкурентоспроможного продукту.