XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н. Ільків Л.А. ВПЛИВ СВІТОВОГО ДОСВІДУ НА СТАН ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

к.е.н., Ільків Лілія Анатоліївна

Національний університет біоресурсів і природокористування України (м.Київ)

ВПЛИВ СВІТОВОГО ДОСВІДУ НА СТАН ЕКОЛОГІЧНОГО ОПОДАТКУВАННЯ В УКРАЇНІ

Основним завданням економіки природокористування на сучасному етапі є розробка дієвого економічного механізму, фінансово-економічних заходів, податків, які б зробили невигідним для об'єднань, підприємств і організацій неекономне витрачання природних ресурсів та пошкодження навколишнього природного середовища.

Фінансово-економічні методи регулювання в ринкових умовах значно ефективніші від прямого адміністративного регулювання. Система адміністративних обмежень і заборон, суперечливе накладання часто формальних штрафів за порушення чинного законодавства виявляється неефективним.

Головним фінансово-економічним важелем має стати обов'язковий достатньо великий екологічний податок за використання і пошкодження основних видів природних ресурсів - води, повітря, ґрунту, надр, рослинного й тваринного світу.

Цілком закономірно, що введення екологічного податку за використання та пошкодження природних ресурсів призведе до певного підвищення вартості продукції. Однак, воно буде компенсуватись підвищенням якості навколишнього природного середовища та ліквідацією шкідливого для здоров'я людини хімічного забруднення продуктів харчування й інших небезпечних змін стану довкілля [1].

Головною особливістю податкового механізму природокористування є те, що кошти, які збираються таким чином, надходять, як правило, на бюджетні рахунки відповідного рівня (державного чи місцевого) і використовуються на фінансування екологічних проблем, що мають загальне для даного рівня значення. Податки екологічної спрямованості стягуються або окремо (по спеціальних статтях), або в складі інших податків. У здійсненні екологічної політики важливу роль відіграють також акцизи, митні платежі. Систему екологічного оподаткування в Україні практично виконує система зборів за користування природними ресурсами та за забруднення навколишнього середовища.

До країн, які досягли найбільших успіхів у розвитку екологічної системи оподаткування, належать Норвегія, Швеція, Фінляндія, Данія, Нідерланди та США.

Ефективність екологічного податку залежить від можливості визначити задовільну базу для платежів. Основні проблеми з визначенням об'єктів оподаткування пов'язані з податками на ресурси та кінцеву продукцію і схожі з податками на продаж та акцизи. Визначення бази екологічних податків на викиди, скиди чи розміщення твердих відходів піднімає взагалі проблеми їх вимірювання та моніторингу [2]. Одна з характерних ознак у випадку із податками на скиди - це те, що речовини, які не мають внутрішньої вартості оподатковуються. Якщо об'єктом оподаткування є ресурси чи кінцеві продукти, то існує певна кількість об'єктів оподаткування. Товари можуть оподатковуватись під час виробництва та продажу. Крім того, більшість готової продукції та ресурсів мають визначені стандарти Й економічні інструменти їх вимірювання. Скиди та викиди набагато складніше визначати, оскільки важливим є не стільки обсяг викидів (скидів), скільки їх складові (забруднювачі). Таким чином, визначення бази оподаткування викидів та скидів повинно включати обумовлений певний набір процедур вимірювання І стандартів, які б гарантували однозначність та справедливість застосування податку.

Екологічне оподаткування взагалі вважається механізмом протидії конкуренції на міжнародних ринках, механізмом, який зменшує конкурентоспроможність держави через витрати на екологічні заходи.

Міжнародний досвід застосування екологічних податків доводить, що вони мають обмежене застосування в економічно розвинених країнах для їх орієнтації на стимулювання зниження забруднення, оскільки вони віддають перевагу ринковим стимулам, тому ефект від застосування екологічних податків у різних країнах різний.

Більш високі рівні оподаткування потребують складної податкової структури та відповідних адміністративних механізмів. Низькі рівні надають можливість застосовувати прості процедури для оподаткування.

Для вирішення екологічних проблем, які тісно пов'язані зі споживацьким попитом на певні продукти або товари, застосовуються екологічні податки на продукти [3].

Податок на продукт - це податок, яким обкладається продукція, котра в один з періодів життєвого циклу забруднює навколишнє природне середовище. Цей податок піднімає ціни таким чином, що вони краще починають відображати загальні витрати, пов'язані з виробництвом, споживанням та утилізацією продукту. Податки на продукцію забезпечують екологізацію попиту. Такі податки, наприклад, введені в Угорщині (податок на пальне, покришки, холодильники, акумулятори, пакувальні матеріали).

Податок на продукт запроваджується з метою збільшення фінансових ресурсів, що необхідні для зменшення екологічної шкоди, спричиненої певним продуктом, який оподатковується і є шкідливим для навколишнього середовища в один з періодів свого життєвого циклу. Але поряд з цим необхідно також забезпечити стимули для зменшення екологічної шкоди, без яких еколого-економічна доцільність впровадження податку на продукт не є безумовною [4].

Набутий в світовій практиці досвід і напрями природоохоронної політики показують, що при вирішенні питань щодо удосконалення природокористування в нашій державі прогресивною формою регулювання може бути єдина система оподаткування і платежів. В цьому плані необхідно провести податкову реформу, суть якої полягає в поступовому переході від існуючого штрафування до прямого природо-ресурсного оподаткування.

До того ж, перспективним є застосування системи податкових пільг та податкових норм, яка існує в зарубіжних країнах стосовно стимулювання випуску екологічно чистої, безпечної продукції. Щодо виробництва екологічно небезпечної продукції і товарів, то на них також можуть бути встановлені податкові обмеження.

Отже, при обґрунтуванні розміру екологічного податку потрібний новий соціально-екологічний підхід, який одночасно враховував би соціальні, економічні й екологічні вимоги. Проте, головним критерієм при встановленні екологічного податку повинно бути співвідношення потреб для суспільства відповідного природного ресурсу і можливостей природи щодо задоволення в цьому ресурсі (тобто оцінка попиту й пропозиції). Оскільки попит і пропозиція природних ресурсів на різних ділянках Земної кулі неоднакові, то екологічний податок повинен бути територіально диференційованим з урахуванням неоднорідності природного середовища і антропогенного впливу на нього.

Література:

•1.     Василенко О.Г. Податкові платежі в системі природокористування // Економіка АПК. - 2004. - № 12. - С. 86 - 90.

•2.     Зятковська Л. І. Ефективність екологічного оподаткування і стимулювання екологічної безпеки в умовах трансформації економіки у ринкову // Зб. наук. пр. - Вип.. 13. - Тернопіль: "Економічна думка" ТАНГ, 2004 р. - С. 118 - 124.

•3.     Веклич О.О. Екологічне оподаткування в Україні: реалії та напрями вдосконалення з урахуванням світового досвіду: Наук. видання. - К.: Інститут економіки НАН України, 2001. - 47 с.

•4.     Кашенко О.Л. Фінанси природокористування. - Суми: «Університетська книга», 2000. - 421 с.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>