XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н. Котько Н.М. РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ, ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

к.е.н. Котько Н.М.

Інститут землеробства і тваринництва західного регіону УААН

РОЗВИТОК СІЛЬСЬКИХ ТЕРИТОРІЙ: РЕГІОНАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ, ШЛЯХИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ

Дедалі активніше привернення уваги до проблем села і сільського розвитку [1-4] яскраво віддзеркалює як соціально-економічні і політичні  процеси, що відбуваються в українському суспільстві, так і породжені глобалізацією виклики, які наочно і рельєфно проявилися з поглибленням світової господарської кризи. За існуючих реалій  набуття статусу аграрного лідерства можливе лише завдяки здійсненню активної і прагматичної державної політики, яка б, забезпечуючи комплексність соціально-економічного розвитку територій,  ставила в центр своєї діяльності селянина.

Разом із тим, важливо, щоб за гучними заявами про необхідність втілення ідей  селянино-центризму та сталого сільського розвитку не згубилось розуміння істотних ключових аспектів проблеми. Так, основною функцією села завжди залишатиметься виробництво сільськогосподарської продукції. Тоді як  можливість дієвого виконання ним інших економічних і суспільно-соціальних функцій (виробництво несільськогосподарських товарів і послуг, надання рекреаційних послуг, збереження сільського способу життя і сільської культури тощо) залежатиме від того, наскільки ефективним буде розвиток базових сільськогосподарських галузей. Адже, скажімо, вивільнення трудових ресурсів із виробництва агропродукції, забезпечення диверсифікації занятості й продуктивного її характеру та зростання на цій основі доходів сільського населення можливі лише за умови нарощування ефективності агропродовольчого сектора. Наскільки істотною є дана проблема для західного регіону свідчить хоча б той факт, що від безпосередньої участі у веденні сільськогосподарського виробництва в тій чи іншій мірі залежать близько 75% економічно активних сільських мешканців, які проживають в областях, що входять до його складу. Бюджети ж переважної більшості сільських територіальних громад, у яких представлені інтереси, пересічно,  майже 40 відсотків населення регіону, упродовж останніх років залишаються дотаційними. За цих умов нереально вимагати від органів місцевого самоврядування належного виконання навіть "елементарних" безпосередньо самоврядних функцій, не кажучи вже про  делеговані їм державою повноваження із забезпечення розвитку дошкільної освіти, первинної медичної допомоги, первинних культурних закладів - клубів і бібліотек.

Подолання існуючого занепаду в соціальній сфері села реальне за умови забезпечення раціонального використання ресурсного потенціалу регіону. У даному відношенні пріоритетними є наступні завдання:

- формування крупнотоварного сегменту сільськогосподарського виробництва;

- розбудова інфраструктури аграрного ринку;

- ефективне і раціональне використання земельних ресурсів;

- створення умов для розвитку підприємництва на селі.

Визначальною проблемою, від вирішення якої залежить можливість досягнення динамічних зрушень в окреслених пріоритетних напрямках є перехід до крупнотоварного ведення сільськогосподарського виробництва. У середньому по західному регіоні частка агроформувань у виробленій всіма категоріями господарств валовій продукції галузі становить лише близько 17% (2008р.).  І наявне у виробництві співвідношення між низькотоварним і організованим сегментами аграрного сектора за один-два роки радикально не змінити. У даному контексті невиправданою ні з економічних, ні з соціальних міркувань буде позиція органів влади, яка залишатиме особисті селянські господарства поза сферою посильної державної підтримки.

Наскільки ефективним, за умови створення належних організаційно-економічних умов, може бути залучення дрібних товаровиробників до цивілізованих ринкових відносин наочно демонструє діяльність Аграрного Ресурсного Центру Ринку "Шувар". Саме з  врахуванням досвіду моделі функціонування цієї структури доцільно, на наш погляд, здійснювати сприяння розвитку мережі та інфраструктури регіонального аграрного ринку сільськогосподарської продукції. На наше глибоке переконання, тільки таким шляхом можна позбутися "вузьких" місць у розвитку АПК: усунути надмірну кількість посередницьких ланок у агропродовольчому ланцюгу та забезпечити зростання частки сільськогосподарських товаровиробників у кінцевій реалізаційній ціні; вивести з тіньового обігу капітали, які обертаються на стихійному ринку продовольства; розширити конкурентне середовище, що сприятиме урізноманітненню асортименту сільськогосподарської продукції, покращанню якісних її характеристик, формуванню гнучкої системи  ціноутворення.

Ведучи мову про необхідність зростання масштабів виробництва сільськогосподарської продукції, не допустимо оминати увагою діяльність в аграрній сфері потужних інтегрованих структур. Безумовно, прихід інвесторів у сільськогосподарське виробництво вкрай необхідний. Безперечним фактом є і те, що переважна більшість із них демонструє високу культуру землеробства і наочно ілюструє, наскільки щедро віддячує земля за грамотне й дбайливе господарське ставлення до неї. Разом із тим, за відсутності впливового державного механізму контролю за  раціональним використанням земель, збереженням її родючості, наслідки щодо перспективи забезпечення сталості агроекосистем можуть бути вкрай невтішні.

З цією проблемою тісно стикується проблема необхідності законодавчого врегулювання питання управління землями, які знаходяться за межами населених пунктів. Перебування цієї категорії земель у віданні  районних державних адміністрацій позбавляє сільські територіальні громади можливостей і важелів впливу на орендарів та залучення їх до участі в місцевих проектах розвитку соціальної сфери. Невідкладне вирішення даного блоку проблем є вкрай важливим як для забезпечення раціонального і цільового використання землі, так і в плані розвитку сільських територій. Адже лише маючи реальний вплив на ситуацію, місцеві громади зможуть ставити перед інвестором, який отримав землю, вимоги щодо створення робочих місць, розбудови соціальної інфраструктури, дотримання вимог екологічної безпеки. 

Безперечно, відчутних позитивних результатів від консолідації зусиль всіх причетних до вирішення долі села - державних органів влади і місцевого самоврядування, галузевих управлінських структур, наукових установ, сільськогосподарських товаровиробників і бізнесових кіл - можна досягнути тільки завдяки конкретним діям, їх послідовності та етапності, системному підходу у розв'язанні назрілих проблем сільського розвитку, відповідальності виконавців.

Література:

•1. Про затвердження Державної цільової програми розвитку              українського села на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 19 вересня 2007 р. N 1158 // Офіційний вісник України. -  2007. - № 73. - С. 7.

•2. Про Рекомендації парламентських слухань на тему:  "Сучасний стан та перспективи розвитку сільського
 господарства і харчової промисловості України" : Постанова Верховної Ради України від 6 квітня 2009 р. N 1240-VI // Голос України від 15.04.2009 - № 68.

•3. Про організацію та проведення Всеукраїнської наради з питань соціально-економічного розвитку сільських населених пунктів за участю сільських, селищних голів : Розпорядження Кабінету Міністрів України № 444-р від 28 квітня 2009 р.  [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=214283363&cat_id=213381593

•4.  Про затвердження Державної цільової економічної програми підтримки розвитку сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів на період до 2015 року : Постанова Кабінету Міністрів України від 3 червня 2009 р. N 557 // Офіційний вісник України. - 2009. - № 42. - C. 49.

e-mail: kotko_natalia@ukr.net

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>