к.е.н., Квасницька Р.С., Долобанько В.В. ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ БАНКІВ
к.е.н., доцент, Квасницька Р. С.
магістр, Долобанько В.В.
Хмельницький національний університет
ФОРМУВАННЯ ЕФЕКТИВНОЇ СИСТЕМИ СТРАТЕГІЧНОГО УПРАВЛІННЯ ІНВЕСТИЦІЙНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ БАНКІВ
В статті обґрунтована необхідність застосування стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків в сучасних умовах розвитку банківської діяльності.
Вступ. Сьогодні комерційні банки є одними з активніших учасників інвестиційного ринку [1]. У той же час, інвестиційна діяльність банків у всіх її формах не може зводитися до задоволення поточних інвестиційних потреб, які визначаються необхідністю заміни банківських активів або їх приросту у зв'язку зі змінами об'єму і структури інвестиційного ринку.
В таких умовах, все більше число вітчизняних банків усвідомлюють необхідність перспективного стратегічного управління інвестиційною діяльністю на основі наукової методики передбачення напрямів і форм, адаптації до загальних стратегічних цілей розвитку банку та умов зовнішнього інвестиційного середовища, що змінюється. Виходячи з цього, особливої актуальності сьогодні набуває вирішення проблем, пов'язаних з впровадженням комплексних механізмів стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків.
Аналіз останніх досліджень. Проблема практичного застосування стратегічного управління в інвестиційній діяльності банків розглядається як в закордонній, так і в вітчизняній економічній літературі, а саме в роботах: М. Хаттена, І. Ансоффа, Д. Шендела, Д. Арнольда, Д. Пірса, Б. Бізела, А. Томпсона, Дж. Стрікленда, Дж. Хіггенса, Р. Робінзона, А. Зуба, О. Любуня, Л. Шеховцева, О. Люкшинова, І. Ігнатьєва, В. Сімонова, О. Колодізєва, М. Кадирова, В. Варфоломєєва, С. Воробйова, І. Чмутова, І. Губарєва, В. Василенка, О. Гетьман, М. Мартиненка, Т. Ткаченка [3].
Разом з тим, як вітчизняні так і зарубіжні економісти не розглядають стратегічне управління інвестиційною діяльністю банків як комплексну систему прийняття виважених послідовних управлінських рішень, що можуть виступати як складові проведення ефективної інвестиційної політики банку.
Метою даної статі є визначення та аналіз основних складових, що формують комплексну систему стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків та проведення змістовного аналізу етапів стратегічного управління.
Виклад основного матеріалу. Ефективним інструментом перспективного управління інвестиційною діяльністю банків, направленим на реалізацію стратегічних цілей розвитку банку в умовах істотного коливання значень основних макроекономічних показників, розбалансованості системи державного регулювання ринкових процесів, суттєвої мінливості кон'юктури інвестиційного ринку і пов`язаною з цим невизначеністю, виступає формування та реалізація механізму стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків.
Інвестиційна діяльність банку - це здійснення банківських операцій з метою одержання прибутків від діяльності з цінними паперами, а також для забезпечення участі у статутному капіталі інших підприємств і контролю над їх власністю.
Виділяють два основних види банківських інвестиційних операцій на фондовому ринку:
- виконання угод купівлі-продажу цінних паперів від свого імені та за свій рахунок шляхом виставляння власних цін купівлі-продажу із зобов'язанням їх купівлі та (або) продажу за заявленими цінами;
- купівля цінних паперів з метою утримання їх у своєму розпорядженні строком більше ніж 1 рік.
Тому стратегічне управління інвестиційною діяльністю банків - це цілісний, взаємопов'язаний структурований комплекс (система) послідовних дій (виважених управлінських рішень) в умовах ресурсних обмежень, що направлені на формування та реалізацію стратегії здійснення ефективної інвестиційної діяльності банку, яка націлена на укріплення конкурентної позиції банку на інвестиційному ринку з урахуванням зміни його кон`юнктури [2].
Якщо розуміти стратегічне управління інвестиційною діяльністю банків як комплексну систему, то, відповідно, слід виділити певні її складові елементи (рисунок 1) [2].
Рисунок 1 - Основні складові комплексної системи стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків
Охарактеризуємо кожну складову комплексної системи стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків окремо.
1. Визначення завдань і функцій стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків.
Головною метою стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків є отримання максимального прибутку в перспективному періоді. Це вимагає розробки завдань стратегічного управління цією діяльністю, що забезпечують реалізацію головної мети, серед яких слід відзначити такі:
- забезпечення достатньої інвестиційної підтримки необхідних темпів розвитку банку;
- підтримання балансу прибутковості інвестиційної діяльності банку з урахуванням прийнятного ступеня ризику;
- забезпечення ліквідності інвестицій, можливостей швидкого реінвестування капіталу при змінах факторів зовнішнього середовища, а також внутрішніх умов інвестиційної діяльності;
- підтримання балансу між достатнім обсягом інвестиційних ресурсів, їх оптимальною структурою та прогнозованими обсягами інвестиційної діяльності;
- прискорення реалізації програм інвестиційного розвитку;
- визначення можливостей прискорення реалізації інвестиційних програм банку, оскільки це сприятиме прискоренню його розвитку, швидкому формуванню грошових потоків у вигляді прибутку від інвестицій, скороченню темпів використання кредитних ресурсів, зменшенню інвестиційних ризиків, пов`язаних із несприятливими змінами кон`юнктури інвестиційного ринку.
Реалізація головної мети і завдань стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків передбачає виконання певних функцій, які можна розділити на дві групи: загальні та специфічні.
До загальних функцій ми відносимо: розробку інвестиційної стратегії банку, організаційних структур забезпечення інвестиційної діяльності, інформаційних систем, сприяння забезпечення обґрунтування альтернативних варіантів інвестиційних рішень; аналіз, планування, контроль за реалізацією управлінських рішень в сфері інвестиційної діяльності. Специфічні функції стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків полягають у визначенні форм і обсягів інвестування, розробці реальних інвестиційних проектів, формування інвестиційної програми банку, оцінці окремих фінансових інструментів, формування та реструктуризації інвестиційного портфеля.
2. Формалізація стратегії забезпечення ефективної інвестиційної діяльності банку.
Стратегію у формалізованому вигляді можна представити як генеральний напрям (програму, план) інвестиційної діяльності банку, дотримання якого в довгостроковій перспективі повинно привести до досягнень інвестиційних цілей і отримання очікуваного ефекту. Процес розробки цього документу є найважливішою складовою частиною загальної системи стратегічного управління банку.
3. Стратегічний аналіз зовнішнього та внутрішнього середовища банку - це критеріальна передумова визначення складних причинно-наслідкових зв`язків між факторами зовнішнього та внутрішнього середовища банку, відбір найбільш важливих з них з погляду рівня та характеру впливу на можливості досягнення стратегічних цілей, оцінка поточного та прогнозованого стану обраних факторів, ідентифікація поточного і майбутнього стану факторів нестабільності зовнішнього середовища з метою раціонального використання своїх внутрішніх наявних можливостей. Стратегічний аналіз ґрунтується на методах PEST-аналізу, SWOT-аналізу, бенчмаркінгу та сценарного аналізу, а також на моделях стратегічного аналізу (матриці І. Ансоффа, портфельній матриці Бостонської консалтингової групи (ВСG), моделі консалтингової компанії «McKinsey and Companу», моделі М. Портера тощо). Стратегічний аналіз виявляє тісний взаємозв'язок між стратегічним вибором, який банк може зробити щодо небезпек інвестиційного ринку, можливостями конкурентного середовища та власними інвестиційними ресурсами, оперативними можливостями і минулими рішеннями, прийнятими для вибору майбутньої інвестиційної стратегії.
4. Стратегія визначення місця банку на інвестиційному ринку (позиціонування банку) передбачає проведення рейтингової оцінки інвестиційної діяльності кожного окремого банку та його надійності порівняно з іншими банками. Дослідження механізмів рейтингового аналізу банків свідчать про існування номерних, бальних, регресійних, індексних методів рейтингування, що на нашу думку, дає підстави говорити про необхідність і можливість створення уніфікованої моделі рейтингової оцінки інвестиційної діяльності банків України.
Процес стратегічного позиціонування банку на інвестиційному ринку передбачає визначення географічних розмірів сегменту ринку, у якому банк може ефективно конкурувати. Цей вибір обумовлений наявністю ресурсів і напрямками попередньої діяльності банку. З цього погляду регіональний банк може планувати стати міжрегіональним, а згодом - працюючим у національному масштабі, але перспектива набуття ним статусу міжнародної банківської інституції виглядає менш реально.
Визначивши таким чином цільовий ринок, можна виявити конкурентів, а також відповідні характеристики пропозиції на ньому. Отже, окремий банк може визначити власні конкурентні переваги чи недоліки і встановити, які саме сегменти ринку він буде обслуговувати тими чи іншими банківськими інвестиційними продуктами.
Далі банку необхідно визначити альтернативні напрями інвестиційної діяльності, завдяки яким стане можливою реалізація тієї чи іншої базової стратегії.
5. Стратегія забезпечення безпеки банку при проведенні інвестиційної діяльності розробляється на макро- та макрорівнях. На рівні банківської системи загалом НБУ має здійснювати певний підрозділ з метою зменшення фінансових та інвестиційних ризиків, в тому числі: створення єдиного реєстру потенційних позичальників, удосконалення та врегулювання нормативно-правової бази, організація служби інвестиційного моніторингу, посилення ролі контролюючих (ревізійних) органів у разі проведення значних за об'ємом інвестиційних операцій, методичне забезпечення прийняття рішень стосовно механізму проведення таких операцій.
На мікрорівні безпека банку може бути підвищена за рахунок розробки концепції безпеки, що розробляється кожним окремим банком. Дана концепція відображає основні загрози безпеці банку паралельно заходам щодо обмеження їх негативного впливу.
6. Стратегічне спрямування банку на взаємодію з іншими суб'єктами інвестиційного ринку. До інституційної середи інвестиційного ринку відносяться: інститути, які формують взаємодію між економічними агентами на інвестиційному ринку і уявляють собою сукупність законів, нормативних документів; неформальні правила у вигляді звичаїв, традицій, а також організації: банки; організатори торгівлі - біржі та торгівельні системи з цінних паперів, клірингові системи, страхові компанії, страхові фонди, що можуть здійснювати свою інвестиційну діяльність.
7. Стратегічне управління інвестиційними ризиками банку передбачає вибір стратегії управління ризиками інвестування і виділення пріоритетних напрямів роботи в межах системи стратегічного ризик-менеджменту в банку.
Даний процес повинен складатися з наступних етапів:
- постановка завдання та визначення принципів стратегічного управління інвестиційними ризиками, формування підрозділу по управлінню ризиками;
- визначення методичних підходів до здійснення стратегічного управління виявлених інвестиційних ризиків;
- вибір стратегії управління виявленими ризиками, виділення пріоритетних напрямів роботи, розробка плану робіт з управління інвестиційними ризиками.
8. Основним завданням стратегічного управління інвестиційними ресурсами банку є вибір стратегії, що дозволить оптимально використовувати наявні інвестиційні ресурси в умова обмеженості ресурсної бази банку. Вона дозволить реально оцінити інвестиційні можливості банку, забезпечити максимальне використання його внутрішнього інвестиційного потенціалу і можливість активного маневрування інвестиційними ресурсами.
9. Стратегічне управління інвестиційним портфелем банку включає процедури стратегічного планування, аналізу і регулювання складу портфеля, діяльність по його формуванню і підтримці з метою досягнення поставлених перед портфелем цілей при збереженні необхідного рівня його ліквідності і мінімізації витрат, пов'язаних з ним.
10. Стратегічне планування інвестиційної діяльності банку забезпечує основу для всіх управлінських рішень, функцій банку, мотивацій і контролю, які орієнтовані на розроблення стратегічних планів по забезпеченню розвитку банку необхідними інвестиційними ресурсами. Основними пріоритетами здійснення стратегічного планування є: аналіз та оцінка середовища, визначення рівня конкурентоспроможності, розробки місії, цілей, стратегії, формування стратегічних і поточних планових документів, організація їх виконання на основі адекватних механізмів обліку, контролю та аналізу банку.
11. Вагоме місце в системі стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків належить контролю за виконанням стратегії, основними принципами побудови якого є:
- направленість на реалізацію інвестиційної стратегії;
- своєчасність проведення контролю, що дозволяє усувати поточні відхилення до того, як вони можуть прийняти серйозний характер;
- гнучкість та простота побудови. Гнучкість пов`язана з необхідністю адаптації до нових видів, методів та технології здійснення інвестиційної діяльності. Простота зумовлює побудову контролю у відповідності з цілями, вимагає менших зусиль та інформації для його проведення [1].
Контроль за виконанням стратегії є постійним елементом стратегічного управління інвестиційною діяльністю банків і необхідною умовою самого існування стратегічного планування. Такий контроль здійснюється топ-менеджерами банку, групою стратегічного планування, координатором стратегічного планування, адміністративним управлінням і співробітниками, відповідальними за виконання заходів. Контроль за виконанням стратегії здійснюється, як правило, у двох напрямках - за термінами і за сутністю.
Щоб досягнути позитивних результатів, банк має проводити комплексну систему стратегічного управління інвестиційною діяльністю, дотримуючись таких принципів [4]:
- принцип інтегрованості - у відповідності до цього принципу стратегічне управління інвестиційною діяльністю банків повинно органічно інтегруватися до загальної системи управління банком, виступаючи однією із основних її функціональних підсистем, що забезпечує реалізацію як стратегічних, так і тактичних завдань;
- принцип системності - у відповідності до даного принципу при розробці інвестиційної стратегії банк розглядається як певна система, повністю відкрита для активної взаємодії із зовнішнім інвестиційним середовищем. Відкритість банку як соціально - економічної системи і його здібність до самоорганізації дозволяють забезпечувати якісно інший рівень формування його інвестиційної стратегії;
- принцип комплексності - згідно з даним принципом процес стратегічного управління інвестиційною діяльністю банку має представляти собою складний організаційно-управлінський комплекс зі своїми внутрішніми взаємозв`язками;
- принцип динамічності - цей принцип передбачає вчасну та чітку реакцію менеджерів інвестиційного відділу банку на зміну параметрів інвестиційної діяльності у внутрішньому та зовнішньому середовищі банку;
- принцип гнучкості - даний принцип передбачає, що розроблені етапи стратегічного управління інвестиційною діяльністю банку можуть бути скореговані, якщо виникнуть певні зміни у внутрішньому чи зовнішньому середовищі банку;
- принцип обґрунтованості - у відповідності до даного принципу стратегічне управління інвестиційною діяльністю банку має ґрунтуватися на урахуванні всіх лімітів фінансових ресурсів банку, на основі раціональних норм і нормативів, на використанні прогресивних методів їх розробки;
- принцип підпорядкованості - у відповідності до даного принципу розроблені плани (бюджети) та показники здійснення стратегічного управління інвестиційною діяльністю банку повинні охоплювати всі напрямки інвестиційної діяльності, а також інших сфер управління банку.
Отже, комплексна система управління інвестиційною діяльністю банку має ґрунтуватися на загально визначених та обґрунтованих принципах, та передбачає здійснення ефективної інвестиційної діяльності, яка принесе банку позитивний фінансовий результат та підвищить привабливість банку на ринку фінансових послуг.
Висновок. Отже, процес формування управління портфелем потребує зваженого підходу і дає найкращі результати завдяки ретельному аналізові потреб банку-інвестора, а також прийнятних для включення в портфель інвестиційних проектів. При формуванні портфеля слід зважати на такі умови: необхідний рівень поточного доходу, збереження і приріст капіталу, податкові аспекти, ризик тощо. Окрім загальних умов, кожен банк має власні специфічні умови до інвестиційних проектів, до яких можна віднести соціальний ефект від проекту, екологічну безпеку, науково-технічні характеристики тощо.
Література:
1. Пересада А. А. Управління банківськими інвестиціями : монографія / А. А. Пересада, Т. В. Майорова. - К. : КНЕУ, 2010. - 388 с.
2. Портфельне інвестування: навч. посібник / А. А. Пересада, О. Г. Шевченко, Ю. М. Коваленко, С. В. Урванцева. - К. : КНЕУ, 2004. - 408 с.
3. Енциклопедія банківської справи України / під ред. М. М. Ілляш; НБУ. - К., 2001. - 433 с.
4. Методичні рекомендації щодо організації та функціонування систем ризик-менеджменту в банках України : Постанова Правління НБУ № 361 від 02.08.2004 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.
