XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н. Лагодієнко В.В. ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ СВІТОВОГО ДОСВІДУ В РЕГУЛЮВАННІ АГРОПРОМИСЛОВОГО ВИРОБНИЦТВА.

Рубрика: Економіка

к.е.н., Лагодієнко В.В.

ІРД НАН України (м.Львів)

Особливості використання світового досвіду в регулюванні агропромислового виробництва

Регулювання агропромислового виробництва - це закономірний процес у будь-якій державі світу, навіть у розвинених країнах. У багатьох країнах агропромислове виробництво розглядається як загальнодержавна галузь, покликана забезпечити продовольчу безпеку країни. Крім того, аграрне виробництво завжди супроводжується економічним ризиком, тому що воно є високо індивідуалізованим і суттєво залежить від багатьох факторів, як природних, так і економічних, зокрема ринкової кон'юнктури. Тому держава завжди повинна нести витрати на цю галузь економіки з метою зниження потенційної нестабільності виробництва, особливо у сільському господарстві.

Масштаби перетворень, їх інтенсивність та  вплив на економіку, конкретні форми і методи багато в чому різняться між собою, тому що різними були вихідні умови. Серед них можна виділити такі: роль сільського господарства в національній економіці; рівень технологічного розвитку цієї галузі; наявність (відсутність) різних типів господарських структур та їх співвідношення; наявність (відсутність) можливостей для існування приватних господарських структур в умовах старої системи; психологія селян, яка склалася за роки спільного господарювання.

Ефективність реформ у країнах Центральної та Східної Європи була високою завдяки регулятивній політиці держави, яка спрямовувалась на впровадження приватної власності, різноманіття організаційно-правових форм ведення господарства, раціональне поєднання інтересів великих та малих господарств, що було характерним для країн Центральної та Східної Європи. Разом з тим, у цих країнах, навіть після реформування в АПК, держава не втрачала свій вплив на цю галузь.

В розвинених країнах також проводиться активна державна  та регіональна політика щодо регулювання агропромислового виробництва. Основним завданням державного регулювання є забезпечення необхідного рівня капіталу й отримання доходу в аграрному секторі виробництва. Найпоширенішими засобами та важелями підтримки є такі: пільги на оподаткування, надання банківських кредитів під низькі відсотки, дотації, субсидії, регулювання цін, протекціонізм вітчизняного товаровиробництва. Перехід на виробництво екологічно чистої продукції стимулюється наданням фермерам субсидій, розмір яких залежить від виду продукції.

Широко поширена практика, особливо у розвинених країнах, регулювання цін на сільськогосподарську продукцію та матеріально-технічне забезпечення АПК. Особливо такі заходи поширені в країнах Європейського Союзу, а також в Австрії та Фінляндії, де застосовуються гарантовані державою ціни внутрішнього ринку і механізм державних закупівель сільськогосподарської продукції.

Окрім цього в окремих країнах існує підтримка у капітальному будівництві в аграрному секторі. Так, у Данії сільськогосподарським товаровиробникам надається допомога при проведенні дренажних та зрошувальних робіт, впровадженні енерго- та ресурсозберігаючих систем.

Ще одним фактором розвитку агропромислового виробництва за кордоном виступає податкова політика. В кожній країні є специфіка такої політики, але для більшості розвинутих країн характерне створення податкового клімату, який сприяє розширеному відтворенню аграрних формувань.

Одним з важливих напрямів регулювання є також політика протекціонізму - захист потенційно конкурентоспроможної продукції та продовольства вітчизняного виробництва. Сільськогосподарську продукцію та вироблені з неї продовольчі товари, які в достатній кількості можуть виготовляти вітчизняні виробники, слід імпортувати в обмежених обсягах, визначених відповідними квотами, ліцензуванням, розмірами ввізного мита зі створенням належного контролю за дотриманням цих правил.

На сучасному етапі розвитку, враховуючи світовий досвід регулювання агропромислового виробництва, державі слід здійснити комплекс заходів стосовно підтримки новостворених агроформувань, стимулювати виробництво екологічно чистої продукції, проводити податкову політику для розширеного відтворення підприємств аграрного сектору України.

Література:

•1.     Онищенко О., Спунер Н., Осташко Т. Сільське господарство в країнах з перехідною реформою: структурна реформа // Економіка України. - 1996. - № 3. - С. 74-80.

•2.     Клочко В. Приватизаційні процеси в АПК постсоціалістичних країн // Економіка України. - 1998. - № 10. - С. 77-82.

•3.     Гайдуцький П., Юрчишин В. Досвід реформування сільського господарства у Східній Німеччині та можливості його використання в Україні // Економіка України. - 1994. - № 12. - С. 39-42.

•4.     Серков А.Ф.. Состояние и направления развития аграрного сектора экономики России // Економіка АПК. - 2001. - № 4. - С. 37-39

•5.     Сельское продовольственое хозяйство в Польше. -Варшава, 2000. - 80 с.

•6.     Бурдейний І.М. З досвіду державного регулювання сільськогосподарського виробництва зарубіжних країн // Економіка АПК. - 2001. - № 4. - С. 126-129

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>