XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

К.е.н. Мельник Л.О., Скрипнік О.С. ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ.

Рубрика: Економіка

К.е.н. Мельник Л.О., Скрипнік О.С.

Харківський державний університет харчування та торгівлі

ОСОБЛИВОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ІНОЗЕМНОГО КАПІТАЛУ В БАНКІВСЬКОМУ СЕКТОРІ УКРАЇНИ

Ha початку XXI ст. частка іноземних операцій у провідних банках світу складає більше 30% від загального обсягу їхньої діяль­ності та сукупного прибутку. Географічна експансія і консолідація банків вий­шла далеко за межі окремих країн. Провідні банки світу перетворюються на потужні універсальні фінансові конгломерати, які ведуть боротьбу за клієнтів по всьому світу. Останніми роками в Україні теж розширюється присутність банків з іноземним капіталом на вітчизняному фінансовому ринку. Відсутність в Ук­раїні власних потужних ТНК і ТНБ значно послаблює її позиції па міжнарод­ній фінансовій арені та обмежує конкурентоспроможність всієї економіки.

Фундаментальні теоретичні основи трансна­ціоналізації банківського капіталу були визначені зарубіжними вченими М. Беретом, Е. Брігхемом, Н. Бріммером, Й. Гідді, М. Леві, М. Потером, П. Роузом, У. Шарпом. Загальні питання впливу транснаціональних процесів на розвиток фінансового ринку в Україні висвітле­ні в працях вітчизняних вчених О. Білоруса, Д. Лук'яненка, Ю. Макогона, Н. Шелудька, В. Новицького, Є. Панченка, З. Луцишин та інших.

Наукові дискусії, які розгорнулися з приводу оцінки передумов та наслідків проникнення іноземного капіталу в банківський сектор України потребують проведення подальшого аналізу в цій сфері.

Метою роботи є аналіз сучасних тенденцій доступу іноземного капіталу на фінансовий ринок України та розробка пропозицій щодо підвищення конкурентоспроможності вітчизняних банків.

Останнім часом на ринок України проникнення західного фінансового капіталу здійснюється через купівлю акцій, поглинання (придбання) міс­цевих банків і перетворення їх на дочірні фінансові установи або створення небанківських структур. Для цього є об'єктивні передумови - привабливий рі­вень дохідності в банківському секторі України, макроекономічна та структур­на розбалансованість економіки, відсутність достатньої кількості надійних фі­нансових посередників.

Серед найбільших міжнародних банків, які працюють в Україні шляхом створення дочірнього банку або часткової участі в капіталі вітчизня­них банків можна віднести «Reiffeisenbank», «Calyon Bank», «ING Bank», «Citigroup», «HVB Bank» та інші. Іноземні банки також ведуть переговори з провідними вітчизняними банками щодо можливості їх придбання.

Так, у серпні 2005 р. було укладено договір про купівлю українського бан­ку «Аваль» австрійською групою «Raiffeisen International». Керівництво цієї групи планує завершити процес злиття банку «Аваль» та її дочірнього банку «Райффайзенбанк» (Україна) до кінця 2008 року [2, с. 137].

Переговори з продажу іноземним інвесторам ведуть й інші системні бан­ки України - «Укрсоцбанк» та «Укрсиббанк». На думку експертів найбільші шанси придбати «Укрсоцбанк» має російська група «Альфа», яка вже має в Ук­раїні дочірній банк «Альфа-банк» (Україна), а «Укрсиббанк» - французький банк «Societe Generale». Про бажання придбати український «Ощадбанк» ого­лосило керівництво австрійського «Erste Bank AG». Зацікавленість у виході на український ринок шляхом придбання фінансових структур висловили також італійський «Banka Intesa SpA» та турецький «Finansbank Group» [3, с. 19].

Купівля вищезазначених системних банків України іноземними інвесто­рами може призвести до різкого підвищення долі іноземного капіталу в бан­ківській системі України. За таких умов іноземні банки контро­люватимуть близько 23-27% ринку.  

Придбання та поглинання іноземними установами провідних вітчизняних банків залучає їх до загальносвітових процесів транснаціоналізації, але водночас це зменшує перспективи створення на їх базі крупних міжна­родних банків та певною мірою послаблює позиції всіх вітчизняних банків на національному фінансовому ринку. З іншого боку, входження іноземного ка­піталу до великих системних банків сприятиме прояву наступних процесів:

1) стимулюванню розвитку місцевих ринків капіталів, що дуже актуально для Ук­раїни, оскільки набір фінансових інструментів дуже обмежений (кредити, де­позити, рідше лізинг, факторинг). Провідні іноземні банки, як прави­ло, мають реальні конкурентні переваги у здійсненні операцій по злиттю (по­глинанню) компаній, торгівлі деривативами, організації випусків облігацій. Попит на подібні спеціалізовані послуги в Україні зростатиме, що позитивно вплине на динаміку розвитку сегментів фінансового ринку України (особливо фондового);

2) зменшенню дохідності і маржі місцевих банків та підвищення ефективності банківської системи в цілому. Іноземні банки, які розгортають свою діяльність на ринках, що формуються, як правило, виявляються більш гнучкими з точки зору оптимізації витрат і забез­печують вищу прибутковість капіталу та активів. У такій ситуації місцеві бан­ки змушені або адекватно відповідати зниження витрат, або бути витіснени­ми з ринку;

3) підвищенню рівня корпоративного управління, що сприятиме зниженню частки недохідних активів та покращенню якості активів;

4) посиленню конкуренції на ринку довгострокового кредитування, й підвищенню на ньому ролі іноземних банків.

Однак відсутність в Україні власних ТНБ може поставити її у залежність від іноземних фінансових установ, які визначатимуть напрямки та динаміку розвитку фінансових процесів в Україні. У зв'язку з цим основними складовими процесу підвищення конкурентоспроможності банківської діяльності вітчизняних банків мають стати:

-  концентрація та централізація банківського капіталу, підвищення рівня їх капіталізації;

-  технічне оновлення та перебудова організаційної структури управління зорієнтованої на міжнародний бізнес;

- створення закордонної мережі банківських підрозділів. Однією з альтернатив транснаціоналізації є створення альянсів з розвиненими ТНБ світу, наприклад, міжнародних банківських кон­сорціумів (спеціалізованих і загального характеру);

-  розвиток і посилання позицій фінансово-промислових груп за участю національних банків;

-  підвищення частки міжнародних операцій в сукупній діяльності, вихід на міжнародні фінансові ринки тощо [2, с. 138].

Розвиток мережі закордонних підрозділів, підвищення технічних та комунікаційних можливостей вітчизняних банків нададуть їм змогу не тільки фінансувати міжнародну торгівлю, проводити масштабні операції з валютою та кредитними угодами, а й виступати в ролі банків-лідерів міжнародних кон­сорціумів, організовувати фінансування великих капіталомістких проектів, і     надавати високоспеціалізовані фінансові послуги.

Література:

1. Дробязко А.А. Банки Украины. Обобщенный портрет по результатам первого полугодия 2005 года // Финансовые риски. - 2005. - №2. - С. 83-103.

2. Кириченко М.М. Процеси транснаціоналізації банківської діяльності та перспективи їхнього розвитку в Україні // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 1. - С. 132-139.

3.  Словесная экспансия // Инвестгазета. - 2005. - №29(506). - С 19.

4. Шелудько Н.М. Сучасні тенденції фінансової глобалізації та їх вплив на розвиток банківського сектору України // Актуальні проблеми економіки. - 2006. - № 2. - С. 85-92.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>