XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

К.е.н. Овєчкіна О.А. ПОКАЗНИКИ ОЦІНКИ НАУКОВОЇ СКЛАДОВОЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОГО ПОТЕНЦІАЛУ ВІТЧИЗНЯНОЇ ЕКОНОМІКИ: НЕГАТИВНІ ТА ПОЗИТИВНІ ЗМІНИ.

К.е.н. Овєчкіна Олена Андріївна

Технологічний інститут СНУ ім. В. Даля (м. Сєвєродонецьк)

Показники оцінки наукової складової інтелектуального потенціалу вітчизняної економіки: негативні та позитивні зміни

В складі інноваційного потенціалу будь-якої системи можна виділити певний комплекс ресурсних елементів (трудовий, інформаційний, техніко-технологічний, матеріальноресурсний, фінансовий та інвестиційний потенціали), що під час своєї взаємодії утворюють інтегральні складові другого та третього рівнів (потенціал матеріальних активів, інтелектуальний, інвестиційно-фінансовий та науково-технічний потенціали) [1, с. 675-676].

Як відзначають вітчизняні дослідники [2, с. 7-11; 3, с. 51], вирішальним фактором інноваційного розвитку країни у сучасних умовах є її інтелектуальний потенціал. Розвинені держави намагаються створити такі умови, що сприяють притоку до них інтелектуальних ресурсів і запобігають "витоку умів". На думку вітчизняних дослідників [2, с. 7-11; 4, с. 4; 5, с. 23], одним з найголовніших чинників, що гальмують інноваційний розвиток національної економіки, є відтік кадрів з наукової сфери. За статистичними даними, чисельність виконавців наукових (і науково-технічних) робіт та дослідників в національній економіці з розрахунку на 10000 осіб зайнятого населення за останні сім років скоротилися з 78 до 63 та з 44 до 39 осіб відповідно (зменшившись на 19% та 11%) [6, с. 188]. Водночас, у 2000-2006 рр. загальна чисельність працівників основної діяльності у вітчизняних наукових організаціях зменшилася з 188,0 тис. до 160,8 тис. осіб, причому визначена негативні зміни торкнулися й найбільш кваліфікованих фахівців, які мають науковий ступінь кандидата або доктора наук - їх чисельність за зазначений період також знизилася (відносне зменшення склало 3,2%) [6, с. 32].

Слід зауважити, що, крім зменшення чисельності наукових працівників вищої кваліфікації, відбувається їх старіння: якщо у 2000 р. середній вік кандидатів наук в Україні складав 48 років, то у 2006 - 52 роки. Для докторів наук середній вік зріс з 59 до 62 років (розраховано за даними [6, с. 60-61, 72-73; 7, с. 55, 58]). В той же час світовий досвід свідчить про те, що найбільш вагомі досягнення в науці здійснюються у віці 27-40 років [8, с. 165]. Склад дослідників означеного віку представлений в табл. 1 (розраховано на підставі [6, с. 48-49, 60-61, 70-71]).

Таблиця 1

Розподіл дослідників 27-40 років за науковими ступенями у 2006 р.

Показник В Україні У Донецькому регіоні
Разом У тому числі віком до 40 років Разом У тому числі віком до 40 років
чисельність, осіб частка, % чисельність, осіб частка, %
Загальна чисельність дослідників, у тому числі 80557 25727 31,9 7929 2735 34,5
Кандидатів наук:            
чисельність, осіб 16918 3124 18,5 849 125 14,7
Частка, % 21,0 12,1 х 10,7 4,6 Х
Докторів наук:            
чисельність, осіб 4260 55 1,3 168 1 0,6
Частка, % 5,3 0,2 х 2,1 0,04 Х

Згідно даних табл. 1, більша частка молодих дослідників у Донецькому регіоні порівняно з загальноукраїнським рівнем не супроводжується підвищенням частки найбільш перспективної вікової групи наукових кадрів. За наведеними розрахунками, частка дослідників віком до 40 років у Донецькому регіоні перевищує загальноукраїнський рівень, але осіб з науковими ступенями серед них значно менше. Так, у Донецькій та Луганській областях відсоток молодих кандидатів наук сягає 14,7% від їх загальної чисельності, а молодих докторів наук - 0,6%. Для більш повної оцінки складу вчених віком до 40 років, на нашу думку, доцільно розрахувати показник перспективності вікового складу дослідників (ПВС) за наступною формулою:

image00229.png         (1)

де і - категорія дослідників за науковим ступенем (1 - ті, що мають науковий ступінь кандидата наук, 2 - зі ступенем доктора наук); αі - коефіцієнт значущості наукового ступеню; dНСі - частка (від одиниці) певної категорії у загальній чисельності дослідників віком до 40 років; dВСі - частка (від одиниці) дослідників віком до 40 років у загальній чисельності даної категорії.

Зважаючи на те, що наукова перспективність дослідників зі ступенем доктора наук вища за перспективність кандидата наук, то можна визначити коефіцієнти значущості наукового ступеню: для осіб зі ступенем кандидата наук цей коефіцієнт дорівнюватиме 0,33, для осіб - докторів наук - складатиме 0,67. Отже, розрахунок показника наукової перспективності вікового складу дослідників показав, що в України у 2006 р. він дорівнював 0,053, а в Донецькому регіоні - 0,028; це свідчить про те, що наукова перспективність регіональних дослідників, зважаючи на вік та досягнутий ступінь, майже вдвічі нижча за загальнонаціональний рівень. Поглиблене дослідження динаміки показника перспективності вікового складу дослідників представлене у табл. 2 (розраховано за даними [6, с. 46-49, 58-61, 70-73; 9, с. 46-47, 50-51, 54-55; 10, с. 46-49, 58-61, 70-73]).

Таблиця 2

Зміна показників перспективності вікового складу дослідників за роками
(Україна та Донецький регіон)

Показник В Україні В Донецькому регіоні
2002 2003 2004 2005 2006 2002 2003 2004 2005 2006
Частка (%) дослідників віком до 40 років серед                    
- докторів наук 1,45 1,60 1,29 1,20 1,29 1,29 1,32 1,30 0,63 0,60
- кандидатів наук 17,04 17,23 17,63 19,89 18,47 12,19 13,91 13,58 14,72 14,72
Частка (%) серед дослідників віком до 40 років осіб, що мають науковий ступінь:                    
- доктора наук 0,24 0,27 0,21 0,19 0,21 0,07 0,08 0,07 0,04 0,04
- кандидата наук 11,81 12,08 11,81 13,32 12,14 3,90 4,81 4,47 4,48 4,57
Коефіцієнт значущості наукового ступеню                    
- доктора наук 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67
- кандидата наук 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33
Показник перспективності вікового складу дослідників 0,051 0,052 0,052 0,057 0,053 0,025 0,029 0,028 0,028 0,028

Аналіз даних табл. 2 показав, що за минулі роки перспективність вікового складу дослідників як України в цілому, так і Донецького регіону зросла під впливом одночасного збільшення кількості молодих вчених серед кандидатів наук та частки кандидатів наук серед молодих дослідників. Стримуючими факторами зростання даного коефіцієнту є старіння наявних докторів наук та недостатність притоку молодих кадрів. За останні роки значна чисельність науковців вищої кваліфікації була витіснена із сфери наукової діяльності [2, с. 7-11; 5, с. 23], при цьому лише невелика частка кандидатів та докторів наук, які залишилися в економіці, займаються безпосередньо науковими дослідженнями і розробками. Показником, що певним чином характеризує втрати інтелектуального потенціалу в результаті "відпливу умів" з наукової сфери, може стати коефіцієнт розсіювання трудового потенціалу вищої кваліфікації, що визначається за формулою:

image00310.png (2)

де НRі - чисельність фахівців відповідного наукового ступеню, які не займаються науковими дослідженнями; OFFi - чисельність наукових кадрів вищої кваліфікації, які виїхали за кордон; Nі - загальна чисельність кандидатів (і=1) або докторів (і=2) наук.

Динаміка коефіцієнту розсіювання наукового трудового потенціалу у Донецькому регіоні та в Україні наведена у табл. 3 (розраховано за даними [6, с. 58-61, 70-73, 87-88, 90-91; 9, с. 50-51, 54-55, 65-66, 68-69; 10, с. 58-61, 70-73, 86-90; 11, с. 41, 44; 12, с. 38, 41; 13, с. 16]).

Таблиця 3

Зміна коефіцієнту розсіювання трудового потенціалу вищої кваліфікації наукової сфери за роками (Донецький регіон та Україна в цілому)

  Показник В Україні В Донецькому регіоні
  2002 2003 2004 2005 2006 2002 2003 2004 2005 2006
  1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11
  Загальна чисельність зайнятих в економіці:                    
  - докторів наук 11008 11259 11573 12014 12488 810 826 851 907 944
  - кандидатів наук 62673 64372 65839 68291 71893 5780 5875 5966 6121 6499
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11  
Чисельність спеціалістів, що не займаються науковими дослідженнями, маючи ступінь:                      
- доктора наук 7011 7258 7463 7837 8228 655 675 697 749 776  
- кандидата наук 45591 47708 48921 51073 54975 4853 4955 5075 5272 5650  
Чисельність осіб що виїхали за кордон, маючи ступінь:                      
- доктора наук 27 13 13 8 6 1 2 2 1 0  
- кандидата наук 128 79 74 45 37 7 7 6 3 0  
Коефіцієнт значущості наукового ступеню                      
- доктора наук 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67 0,67  
- кандидата наук 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33 0,33  
Коефіцієнт розсіювання трудового потенціалу вищої кваліфікації 0,669 0,678 0,679 0,685 0,695 0,820 0,828 0,831 0,839 0,838  

Як видно з результатів розрахунків, що представлені в табл. 3, розсіювання наукових кадрів у Донецькому регіоні на 20,6% вище, ніж в Україні в цілому, причому і регіональний і національний показники мають тенденцію до зростання, яка свідчить про послаблення, передусім, трудової складової інтелектуального потенціалу та зниження його інформаційних можливостей, отже, робить неможливим прискорене формування інноваційно-інформаційного простору в Україні. Збільшення показника розсіювання трудового потенціалу вищої кваліфікації загострює проблему збереження інтелектуального потенціалу країни та обумовлює необхідність розробки і впровадження заходів щодо залучення молоді до наукової діяльності, підвищення привабливості і престижності інтелектуальної праці в країні. Ці заходи, на наш погляд, мають здійснюватися в процесі вирішення більш загальної проблеми створення комплексу економічних, політичних, соціально-правових та інших умов для прискореного переходу на інноваційний шлях розвитку всіх сфер і підсистем вітчизняної економіки.

Література:

1. Овєчкіна О.А., Іванова К.В. Формування статичної й динамічної структури складових інноваційного потенціалу регіональних економічних систем // Економіка: проблеми теорії та практики: Збірник наукових праць. - Випуск 225: В 3 т. - Т. ІІІ. - Дніпропетровськ: ДНУ, 2007. - С. 671-682.

2. Маліцький Б.А. Науково-технологічний потенціал України: сучасний стан та перспективи розвитку // Наука та наукознавство. - 2005. - №3. - С. 4-19.

3. Дюндін В. Методичні проблеми формування моделі оптимізації розвитку інтелектуального потенціалу // Економіст. - 2006. - №11. - С. 51-53.

4. Чечетов М. Инновационная составляющая рыночной трансформации // Экономика Украины. - 2004. - № 11 - С. 4-14.

5. Яцків Я.С. Науково-технологічна сфера України: загальностатистичні дані та спроба передбачення // Наука та наукознавство. - 2005. - №3. - С. 19-27.

6. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К. 2007. - 360 с.

7. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К. 2001. - 290 с.

8. Ходикіна В.В. Національний потенціал реалізації стратегії інноваційного розвитку України // Матеріали Міжнародної конференції "Розвиток наукових досліджень '2005". - 2005. - С. 164-168.

9. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К. 2003. - 340 с.

10. Наукова та інноваційна діяльність в Україні. Стат. зб./ Держкомстат. - К. 2005. - 360 с.

11. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області. Статистичний збірник. - Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. - 2007. - 222 с.

12. Наукова та інноваційна діяльність у Донецькій області. Статистичний збірник. - Донецьк: Головне управління статистики у Донецькій області. - 2005. - 188 с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>