XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н., проф., Проскура В.Ф. КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Проскура В.Ф. , к.е.н., проф.

Мукачівський державний університет

  КОНЦЕПЦІЇ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ І ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ

Економічний розвиток є багатофакторним процесом, який відображає як еволюційну, так і революційну зміну господарського механізму. Навіть в умовах еволюційних змін розвиток відбувається нерівномірно і відповідно до циклів ділової активності включає періоди зростання та спаду. Як складова економічного розвитку економічне зростання є найважливішою характеристикою суспільного виробництва для будь-яких господарських систем. Дослідження основних закономірностей економічного зростання знайшли своє вираження в моделях, які стали віддзеркаленням різних концептуальних поглядів на проблему розвитку.

Неокласичні моделі головну увагу приділяють формуванню макроекономічної виробничої функції. На цій основі аналізуються фактори та результати зростання, обумовлені традиційними цінностями ринкового господарства: приватною власністю, конкуренцією, ефективністю використання ресурсів, помірним втручанням держави в господарські процеси (модель Солоу, модель Кобба-Дугласа та ін.) [1; 2].

Кейнсіанські моделі значну увагу приділяють факторам, орієнтованим на визначення параметрів макроекономічного розвитку в умовах активного державного впливу на ринок (моделі Харрода-Домара тощо) [3].

Динамічні моделі міжгалузевого балансу призначені для одержання докладного опису якісного і кількісного значення багатьох елементів економічного зростання, а також виявлення найбільш „дефіцитних" галузей, які вимагають активного втручання держави для підтримки економічного зростання [4, С. 113].

В останнє десятиріччя було опубліковано декілька якісно нових теоретичних моделей, у яких обґрунтовувалася ендогенна природа технологічних змін, які зумовлювали економічне зростання. Принципова особливість нових моделей полягає в тому, що в них виробнича функція містить у тій або іншій формі нову змінну - людський капітал, що характеризує обсяг наукових знань і практичного досвіду, накопиченого в процесі навчання та безпосередній виробничій діяльності [5].

На основі узагальнення відомих в усьому світі стратегій розвитку підприємництва було виділено так звані базисні стратегії, які відображають різні підходи до розвитку регіону і пов'язані зі зміною стану асортиментів виробленої підприємствами регіону продукції, ринків її збуту, галузевих і технологічних особливостей виробництва та ін. [6, С. 220].

До першої групи базисних стратегій відносяться стратегії концентрованого зростання, основними з яких є: стратегія посилення позиції на існуючому ринку без зміни асортиментів продукції; стратегія пошуку нових ринків для наявних асортиментів продукції; стратегія розвитку нових продуктів. Друга група поєднує стратегії інтегрованого зростання: стратегія зворотної вертикальної інтеграції; стратегія попередньої інтеграції. Третю групу складають стратегії диверсифікації: стратегія внутрішньої диверсифікації;стратегія горизонтальної диверсифікації; стратегія конгломеративної диверсифікації.

Для забезпечення стійкого функціонування економіки регіону, в першу чергу, необхідно оптимально формувати та комбінувати ресурси, оскільки це дає певні конкурентні переваги в сфері виробництва. У той же час, комбінація ресурсів, їхні пропорції повинні визначатися ринковими факторами.

З позиції економічної безпеки необхідність комбінації ресурсного й ринкового підходів пояснюється тим, що, з одного боку, потреба в ресурсах є, у певній мірі, похідною від ринкового стану підприємств регіону, а з іншого боку - ресурсний потенціал обумовлює успішне функціонування підприємств регіону в умовах ринку. Дійсно, кожне підприємство має у своєму розпорядженні різноманітні ресурси та може комбінувати ними у відповідності зі своїми можливостями. Якщо підприємство здійснює вибір і комбінацію ресурсів краще, оригінальніше, швидше конкурентів, то йому гарантований успіх на ринку.

Однак механічне перенесення зазначених вище концепцій стратегічного розвитку й забезпечення економічної безпеки на виробничі формування аграрного сектора України та її регіонів неможливе через низку факторів: по-перше, вони не враховують специфіки сільськогосподарського виробництва; по-друге, вони орієнтовані на великі виробничі одиниці з високим ступенем концентрації капіталу й спроможні до активної діяльності на фінансових ринках; по-третє, розглянуті вище концепції практично не розкривають особливостей стратегічної позиції підприємств в умовах дефіциту фінансових ресурсів; по-четверте, вони адаптовані до макроекономічних умов країн з розвиненою економікою, яка відрізняється від вітчизняної системи державного регулювання ринку.

Література:

•1. Solow R. A Contribution to the Theory of Economic Growth // Quarterly Journal of Economics. 1956. Vol. 70, No 1. P. 65 - 94;

•2. Наконечний С.І., Терещенко Т.О., Романюк Т.П. Економетрія: Навчальний посібник. - К.: КНЕУ, 1998. - 351 с.

•3. Костромской, М.В. Оценка эффективности модели Харрода-Домара при разработке инвестиционной политики государства /М.В.Костромской // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України. - 2009. - Вип. 27. - С. 106-115.

•4.  Карпец Э.П., Лавров Л.Г. Оптимизационная эконометрическая модель межотраслевого баланса // Теорія оптимальних рішень. Збірник наукових праць. - ІК НАНУ, 2005. - № 4. - С. 110-118.

•5. Електронний ресурс : [Режим доступу] http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Evkpi/2009/86.pdf

•6. Круглянко А. Принципи побудови стратегії розвитку підприємництва в регіоні // Регіональна економіка. - 2003. - №1. - С. 220-222.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>