к.е.н., Пушак Я.Я. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
К.е.н. Пушак Ярослав Ярославович
Національний університет «Львівська політехніка»
ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ АГРАРНОЇ СФЕРИ РЕГІОНУ В КОНТЕКСТІ ФОРМУВАННЯ ЙОГО ПРОДОВОЛЬЧОЇ БЕЗПЕКИ
Посилення ролі держави в забезпеченні умов розвитку аграрної сфери є одним із пріоритетних напрямів розвитку національної економіки. Адже, за своєю суттю аграрна економіка є соціально орієнтованою ринковою економікою, окрім цього, стабілізація й пожвавлення її розвитку дозволять забезпечити Україні продовольчу безпеку й знизити темпи росту зовнішнього боргу [2]. Необхідно відзначити, що пожвавлення сільського господарства наблизить вихід із загальноекономічної кризи. Не слід забувати й про особливу роль, яку аграрна економіка відіграє в економічному й соціальному житті країни й регіонів.
Інституційне регулювання на регіональному рівні слід розуміти як законодавчо-правову й організаційно-економічну систему заходів державних інститутів, що забезпечує рівномірний розвиток, а також рівноважне й стабільне функціонування економіки й соціальної сфери регіону. Його метою є усунення диспропорцій у розвитку територій, що спрощено відображає призначення інституційного регулювання у вирішенні складних проблем, що постають [1]. Основною метою інституційного регулювання економіки виступає економічна й соціальна стабільність, забезпечення стійкого росту економіки, економічної самодостатності й продовольчої безпеки регіону. Разом з тим, держава повинна не сприяти усуненню диспропорцій, а забезпечувати раціональне й справедливе розміщення виробництва, рівномірний розвиток територій, не допускаючи диспропорцій у рівні їх економічного й соціального розвитку [3].
Одним з найскладніших є питання про розмежування компетенцій, повноважень і функцій між державними й регіональними органами влади, від яких залежить ефективність усього механізму системи. Не існує нормативно-правових актів, що чітко регламентують коло обов'язків і масштаб економічних функцій державних та регіональних органів влади. Основними функціями інституційного регулювання сільського господарства на сучасному етапі є: підтримка цін і доходів товаровиробників; коректування попиту та пропозиції; проведення галузевих та соціально-економічних структурних зрушень; стимулювання розвитку науково-технічного прогресу; забезпечення потреб держави відносно продовольства тощо.
Виконання цих функцій досягається за допомогою різних інструментів, основними з яких є: квотування територій; квотування виробництва й збуту; платежі в розрахунку на одиницю площі й голову худоби; державні закупівлі, продаж і зберігання; гарантовані ціни понад ринкові; пільгове кредитування; пільгове оподатковування; пайове субсидіювання інвестицій та ін.
На регіональному рівні корективи в процес управління аграрною сферою вносять відповідні структурні підрозділи обласних державних адміністрацій. Задля виконання державного замовлення, посилення продовольчої безпеки регіону та стимулювання місцевих сільськогосподарських виробників регіональні органи влади здійснюють:
- реалізацію на території області єдиної державної політики в сфері продовольчої безпеки з урахуванням місцевих умов;
- формування та реалізацію власних цільових програм з продовольчої безпеки за напрямами, що не входять до державної цільової програми;
- організацію контролю за якістю харчових продуктів, матеріалів і виробів, що виготовляються і перебувають в обігу на території регіону;
- розробку проекту обласного продовольчого замовлення області на наступний рік з урахуванням пропозицій органів місцевого самоврядування;
- залучення до виконання державних замовлень, що фінансуються за рахунок коштів обласного бюджету, насамперед місцевих сільгоспвиробників;
- організацію збору та аналіз даних про продовольче забезпечення населення, а також підготовку прогнозів щодо динаміки розвитку на регіональному ринку продовольства;
- розробку рекомендацій для державних органів влади вищого рівня щодо впровадження законодавчих норм та економічних стимулів, спрямованих на заміщення імпортованої сільськогосподарської продукції та продуктів харчування на вітчизняні.
Щодо органів місцевого самоврядування, то задля підвищення продовольчої безпеки на території відповідного муніципального утворення, вони повинні надавати підтримку сільгоспвиробникам і підприємствам харчової та переробної промисловості в організації виробництва і збуту виробленої ними продукції, брати участь у прийнятті рішень про розміщення об'єктів виробництва продовольства та ін.
Регіональні органи влади задля моніторингу стану та тенденцій розвитку у сфері продовольчої безпеки можуть і повинні формувати: статистичні дані про стан виробництва продуктів харчування, їх постачання та споживання; регіональні баланси необхідного і фактичного рівня виробництва продовольства.
В сучасних трансформаційних умовах формування й функціонування аграрної сфери ускладнюється внаслідок послаблення рівня державного регулювання й посилення самостійності регіонів. Різноманітні економічні та соціальні умови розвитку регіонів призвели до появи нових аспектів регулювання продовольчого ринку країни, які вимагають теоретичного й практичного вирішення.
Література:
1. Болдуєв М. В. Державне регулювання регіонального агропромислового комплексу: монографія / М. В. Болдуєв. - Запоріжжя КПУ. - 2009. - 304 с.
2. Самойлов А. А. Забезпечення продовольчої безпеки як одна з умов стійкого економічного розвитку / А. А. Самойлов // Фінанси і кредит. - 2003. - №15. - С. 72-73.
3. Шмельов Г. І. Продовольча безпека: шляхи досягнення / Г. І. Шмельов // Проблеми прогнозування. - 1999. - № 1. - С. 27-40.
