XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н.. Разборська О.О., Нечепорук С.П. ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ОПЕРАЦІЙ З НИМИ

К.е.н.. Разборська О.О., Нечепорук С.П.

Вінницький торговельно-економічний інститут КНТЕУ

ОРГАНІЗАЦІЙНО-ПРАВОВІ АСПЕКТИ ФІНАНСОВОГО КОНТРОЛЮ МАТЕРІАЛЬНИХ РЕСУРСІВ ТА ОПЕРАЦІЙ З НИМИ

Головною передумовою успішного здійснення виробничого процесу підприємства та його безперервності функціонування є ефективно налагоджена система фінансового контролю за наявністю, раціональним використанням та оптимізацією рівня матеріальних ресурсів, які необхідні для здійснення всіх стадій кругообігу засобів у операційній діяльності, а також інших видів діяльності підприємства.

Методологічні принципи формування в бухгалтерському обліку інформації про матеріальні ресурси та розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку (П(С)БО) 9 «Запаси» та 7 «Основні засоби».

Згідно з п.6 (П(С)БО 9 «Запаси» [1], в залежності від способу використання і призначення у виробництві, запаси діляться на такі групи: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, тара, паливо, запасні частини, МШП, молодняк тварин на вирощуванні та відгодівлі, незавершене виробництво, готова продукція, товари, відходи.

Проблематика даного питання розглядалася у працях провідних вітчизняних вчених-економістів: Бутинця Ф., Бакуна Ю., Бойчука А.,   Голова С., Єфіменко В., Киби Л., Круша П., Павлюка І., Приймачок О., Радостовця В., Ткаченко Н., Хом'яка Р. та ін.

Аналіз наукових розробок і публікацій щодо змісту категорії «виробничі запаси» найкраще дає змогу опиратися на визначення О.М. Приймачок, де «виробничі запаси - це складові предметів праці, які беруть участь у виготовленні продукції, але безпосередньо ще не задіяні у виробничому процесі, споживаються протягом одного виробничого циклу всю свою вартість переносять на вартість кінцевого продукту» [6, с.857]. А згідно з П(С)БО 9 запаси - це активи, що утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності [1, с.89].

Отже, запаси є тією частиною оборотних активів, які використовуються підприємствами у своїй господарській діяльності, тобто: у виробництві продукції, виконанні робіт, наданні послуг (сировина, матеріали, комплектуючі вироби, МШП та ін.);  в організації зберігання для подальшого продажу (товари і готова продукція); у процесі виробництва (незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою і збиранням деталей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів).

Однак, слід підкреслити, що процес обліку та використання виробничих запасів є найбільш трудомісткою ділянкою, тому на багатьох підприємствах спостерігаються недоліки та помилки, що призводять до їх втрат, а отже потребують їх оптимізації.

Метою даного дослідження є розробка рекомендацій та пропозицій щодо удосконалення організації та методики фінансового контролю матеріальних ресурсів та операцій з ними в системі управління активами підприємств у напрямку забезпечення оптимізації структури матеріальних ресурсів та підвищення їх оборотності, оцінювання вибуття запасів.

Необхідно зазначити, що одним з основних завдань матеріально-технічного забезпечення у виробництві є оптимізація матеріальних ресурсів, водночас важливим чинником є номенклатурний перелік матеріально-технічних ресурсів. При цьому, надходження матеріалів без відображення в бухгалтерському обліку суперечить законодавству України.

Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, що затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, вимагає оформлення первинного документа при здійсненні кожної господарської операції. Первинні документи можуть бути типової форми, а якщо таких немає, то за формою, визначеною підприємством, з урахуванням вимог зазначеного вище положення. Для обліку запасів типові форми первинних документів визначені Наказом Міністерства статистики України від 21.06.1996 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини і матеріалів» і від 22.05.1996 р. № 145 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку малоцінних і швидкозношуваних предметів». Але це тільки основні нормативні документи, що визначають типові форми бланків первинних документів з обліку запасів. Існують ще і спеціальні типові форми бланків для особливих видів запасів (наприклад, визначені Наказом  Міністерства статистики України від 11.03.1996 р. № 67 «Про затвердження типових форм первинного обліку бланків суворої звітності») або для особливих умов доставки запасів (затверджені Наказом Міністерства статистики України і Міністерства транспорту України Мінтрансу «Про затвердження типової форми первинного обліку роботи вантажного автомобіля» від 29.12.1995 р. № 488/346), а також визначальна форма товарно-транспортної накладної. Крім цього, не варто забувати про такі «супутні» документи, які оформляються у певних ситуаціях при одержанні запасів, як доручення і податкова накладна.

Матеріально-технічні ресурси необхідно розглядати як одну з форм інвестицій підприємства в оборотні активи. Особливого вивчення під час виробничого процесу підлягає питання щодо категорій нормативних та надлишкових запасів. Проблематика питання полягає у тому, що утримання надлишкових запасів для підприємства пов'язане зі значним фінансовим ризиком. Надлишкове інвестування у запаси призводить до втрат від нераціонального використання коштів. Саме тому в системі управління оборотними активами підприємства необхідно здійснити розрахунок нормативів виробничих запасів (мінімального обсягу матеріально-технічних ресурсів, необхідного для забезпечення виробництва): розрахунок потреби в матеріально-технічних ресурсах; обґрунтування норм і нормативів; погодження і затвердження нормативів [7, с.212].

На сьогодні існує три найпоширеніших методи нормування запасів: аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого розрахунку.

Аналітичний - застосовується в тому випадку, коли в плановому періоді не передбачено істотних змін в умовах роботи підприємства порівняно з попереднім. У цьому випадку норматив виробничих запасів визначається виходячи зі співвідношення між темпами росту виробництва та розміром нормованих виробничих запасів у попередньому періоді.

Коефіцієнтний - норматив визначається на базі нормативу попереднього періоду шляхом внесення в нього змін з урахуванням умов виробництва, постачання, реалізації продукції, розрахунків.

Прямого розрахунку - ґрунтується на розрахунках нормативів за кожним нормативним елементом виробничих запасів: сировиною, основними та допоміжними матеріалами, комплектуючими виробами, незавершеним виробництвом, МШП, готовою продукцією, що виготовлена на підприємстві і призначена для продажу.

Слід зазначити, що цей метод є найпоширенішим, оскільки він дає змогу точніше нормувати використання запасів підприємства, враховуючи специфіку виробництва та умови його розвитку. Крім того, за допомогою цього методу можна проаналізувати, яку із складових частин про нормовано оптимально, а яку - ні і з якої причини. Саме тому цей метод  нормування виробничих запасів можна назвати основним, а інші - допоміжними.

При цьому, для ефективності управління матеріальними ресурсами підприємств доведення надлишкових запасів до норми, можливе шляхом обмеження надходжень матеріально-технічних ресурсів на підприємство, а також прискорення їх витрачання, перерозподілу та реалізації.

Таким чином, у процесі фінансового контролю матеріальних ресурсів підприємства та операцій з ними необхідно враховувати наступне:

•-    оцінку структури запасів (коефіцієнт накопичення);

•-    визначення питомої ваги виробничих запасів у майні оборотного капіталу (частка виробничих запасів в оборотних активах);

•-    визначення частки запасів у загальній сумі робочого капіталу (маневреність робочого капіталу);

•-    аналіз ефективності використання запасів підприємства (коефіцієнт оборотності виробничих запасів, тривалість обороту виробничих запасів у днях);

•-    визначення проміжку часу між придбанням запасів для здійснення діяльності та отримання коштів від реалізації виробленої з них продукції (тривалість операційного циклу в днях).

Фінансовий контроль і аналіз структури матеріальних ресурсів на підприємстві мають дуже важливе значення, тому що вона певною мірою характеризує фінансовий стан на той або інший момент роботи підприємства. Наприклад, збільшення частки незавершеного виробництва, готової продукції на складі підприємства вказує на відвернення виробничих запасів з обороту, зниження об'єму реалізації, а отже і прибутку, що свідчить про загальне погіршення фінансового стану підприємства.

Дослідження організаційно-правових аспектів фінансового контролю матеріальних ресурсів на підприємствах різних галузей показало, що вона далеко не однакова і залежить від:

•-    специфіки підприємства. На підприємствах із тривалим виробничим циклом велика частка незавершеного виробництва, а у яких процес виробництва продукції швидкоплинний, як правило, спостерігається питома вага ТМЦ;

•-    якості готової продукції. Зростання випуску низької якості продукції тягне за собою зниження попиту та збільшення її частки  на складі;

•-    рівня концентрації, спеціалізації, кооперації та комбінування виробництва;

•-    прискорення науково-технічного прогресу. Цей чинник впливає на структуру різнопланово і щодо всіх елементів виробничих запасів.

Розглянуті нами чинники свідчать про те, що на підприємстві матеріальними ресурсами необхідно управляти перш за все з метою оптимізації їх структури та підвищення їх оборотності.

Саме тому завершальним етапом аналізу матеріальних ресурсів є розробка пропозицій щодо підвищення періоду оборотності виробничих запасів та оптимізація розміру виробничих запасів на підприємстві.

Одним з основних реквізитів первинного документа є ціна. Тому перш ніж приступити до оформлення операції із матеріальними ресурсами, необхідно здійснити їхню оцінку.

Важливо підкреслити, що порядок оцінювання матеріальних ресурсів залежить від багатьох факторів, основним з яких є обрана підприємством система обліку запасів. Для відображення запасів та одержання інформації про їх наявність та рух підприємства можуть застосовувати систему постійного та періодичного обліку [7, с.213].

Незалежно від системи обліку запасів, на практиці виникає проблема оцінювання вибуття запасів, оскільки собівартість їх надходження (придбання), виробництва в різних періодах різна. Оцінку запасів згідно з П(С)БО 9 [1] слід розглядати на наступних етапах їх руху: при надходженні; при вибутті; на дату складання фінансової звітності (на дату балансу).

Кожного разу при відпуску запасів у виробництво, продаж або інше вибуття виникають труднощі визначення ціни їх відпуску.    Згідно з П(С)БО 9 «Запаси» передбачено застосування п'яти методів оцінки запасів [1, c.91; 4, с.13]: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів (ФІФО); ціни продажу; нормативних затрат.

Однак, для всіх одиниць бухгалтерського обліку виробничих запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із методів. Одиницею бухгалтерського обліку виробничих запасів є їх найменування чи однорідна група. Саме тому бухгалтери підприємств повинні самостійно вирішувати, як здійснювати аналітичний облік виробничих запасів (крім запасних частин) залежно від конкретних умов діяльності підприємства та традицій ведення бухгалтерського обліку.

Способи відображення в синтетичному і аналітичному обліку фактичної собівартості запасів (первісної, балансової вартості), призначено для виробництва продукції (робіт, послуг), давно відпрацьовані теоретично і практично. Це означає, що завдання бухгалтера виробничого підприємства полягає у тому, щоб вибрати такий спосіб організації обліку запасів, який найбільше відповідає умовам діяльності його підприємства.

Методи ідентифікованої собівартості, середньозваженої собівартості однорідних запасів, вартості перших за часом запасів (ФІФО) та нормативних витрат використовуються до виробничих витрат. Саме ці методи названі і в п. 5.9 Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957 - IV. Від платників податку вимагається лише відмітити той метод або методи, які вони використовують. Вибір методу залежить відповідно від виду запасів, а також від особливостей організації бухгалтерського та податкового обліку на конкретному підприємстві [2].

Проблему відображення в бухгалтерському обліку фактичної собівартості (первісної вартості) запасів необхідно розв'язувати відпрацьованим, звичним способом з обліком транспортно-заготівельних витрат на окремому аналітичному рахунку або на рахунках до окремих субрахунків, а також списанням і розподілом цих витрат на об'єкти калькуляції за розрахунком на основі середнього відсотка транспортно-заготівельних витрат [1, с.95-96; 3].

Однак, як на нашу думку, можна одночасно використовувати різні методи оцінки (дотримуючись правил, викладених у абзацах 13, 14 і 15 п. 5.9 Закону [2]) до запасів, які мають різне призначення і різні умови використання (наприклад, для оцінки запасів на складах і запасів у залишках готової продукції, для оцінки МШП і т.д.) по завершенню податкового року.

Таким чином, наведене вище доводить, що фінансовий контроль за ефективністю управління підприємством - це складний і відповідальний процес, який має свою стратегію і практику. Матеріальні ресурси для виробничого підприємства є основною статтею активів та основою життєдіяльності підприємства. Тому якісний контроль за достовірністю обліку їх на підприємстві є невід'ємною частиною управління, без якого неможливе досягнення поточних та довгострокових цілей підприємства.

Все це свідчить на користь того, що на підприємстві матеріальними ресурсами необхідно управляти перш за все з метою оптимізації їх структури та підвищення їх оборотності. Однак, якими б обґрунтованими не були плани і точними нормативи забезпечення підприємства матеріальними ресурсами та характерними показники їх використання й оборотності, необхідна постійна робота з пошуку постачальників, своєчасна доставка, забезпечення їх збереження при транспортуванні, на складах і в адміністративних та виробничих приміщеннях.

Література:

•1.     Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.99 р. // Все про бухгалтерський облік. - 2005. - №13.

•2.     Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 01.07.2004 р. № 1957 - IV.

•3.     Бутинець Ф.Ф., Войналович О.П., Томашевська І.Л. Організація бухгалтерського обліку: Підручник для студентів спеціальності «Облік і аудит» вищих навчальних закладів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. - 4-те вид. доп. і перероб. - Житомир: ПП «Рута», 2006.

•4.     Киба Л.М. Передумови створення методики з розрахунку нормативів виробничих запасів матеріально-технічних ресурсів // Актуальні проблеми економіки - 2006. - №9. - С.159-167.

•5.     Лісна І. Коли йде той, хто приходить першим: вибираємо метод оцінки вибуття запасів // Все про бухгалтерський облік. - 2006. - №111. - С.13-16.

•6.     Приймачок О.М. Деякі аспекти управління виробничими запасами // Економіка: проблеми теорії та практики. - 2004. - №191 - С.856-862.

•7.     Рибалко О.М., Болдієва О.В. Вдосконалення обліку виробничих запасів // Держава та регіони. - 2008. - №3. - С. 210-215.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>