к.е.н., Сакун А.Ж. КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ПРОДУКЦІЇ
к.е.н., Сакун А.Ж.
Херсонський державний аграрний університет
КАНАЛИ РОЗПОДІЛУ ПРОДУКЦІЇ
Однією з головних проблем аграрних виробників є сфера збуту сільськогосподарської продукції. Прийняття рішень у сфері політики просування виробленої продукції полягає у виборі системи, форми і каналу збуту. Нинішня інфраструктура аграрного ринку не зорієнтована на швидке просування продукції до споживачів. При цьому збитків зазнають і товаровиробники, які змушені використовувати неорганізовані канали збуту з непрозорими умовами купівлі-продажу та диктатом посередника, і споживачі, які змушені купувати продукцію часто сумнівної якості за вищими цінами.
Канал збуту (розподілу) продукції - це сукупність фірм чи окремих осіб, що займаються просуванням і обміном конкретного виду продукції на ринку.
Сільські трудівники мають небагато варіантів продажу продукції. Одним із них є реалізація продукції самотужки на продовольчих ринках районних центрів або інших прилеглих міст. Але це пов'язано із додатковими витратами коштів та часу, які не завжди компенсуються отриманим від продажу результатом.
Іншим варіантом є продаж продукції посередникам. Такі структури за зниженими цінами придбають вирощений урожай або пропонують в обмін на інші продукти харчування чи товари повсякденного вжитку. При цьому існуюче співвідношення цін обміну далеко не на користь селян.
Отже, вибір можливих варіантів збуту для власників товарної продукції невеликий. Проте і такі можливості все одно є кращими порівняно з тим, що за відсутності належних умов для тривалого зберігання ця продукція взагалі може зіпсуватися. Реалізація продукції в більшості випадків проводиться через посередників, кожний із яких формує відповідний канал розподілу. Використання посередників у сфері обертання вигідно насамперед для виробників. У цьому випадку їм припадає мати справу з обмеженим колом зацікавлених осіб по реалізації продукції. Крім того, забезпечується широка доступність товарної продукції при спрямуванні її безпосередньо до ринку збуту та за допомогою посередників можливо скоротити кількість прямих контактів виробників із споживачами цієї продукції.
У якості посередників виступають постачальницько-збутові організації, значні оптові бази, біржові структури, торгові доми і магазини.
Серед основних причин, що обумовлюють використання посередників, можна виділити такі:
* організація процесу товарообігу потребує наявності визначених фінансових ресурсів;
* створення оптимальної системи товарообігу припускає наявність відповідних знань і досвіду в області кон'юнктури ринку своєї товарної продукції, методів торгівлі і розподілу.
Посередники завдяки своїм контактам, досвіду і спеціалізації дозволяють забезпечити широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.
Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяють проблемам оптимізації процесу просування продукції від виробника до споживача. Результати їхньої господарської діяльності багато в чому залежать від того, наскільки правильно обрано канали розподілу товарів, форми і методи збуту, від широти асортименту і якості наданих підприємством послуг, пов'язаних із реалізацією продукції.
Канал розподілу приймає на себе і допомагає передати кому-небудь іншому право власності на конкретний продукт або послуги на шляху від виробника до споживача. Канал розподілу можна трактувати і як шлях пересування товарів від виробників до споживачів. Учасники каналів розподілу виконують ряд функцій, що сприяють успішному рішенню вимог маркетингу.
Функції каналів розподілу можна об'єднати в такі групи:
1) функції, пов'язані з угодами:
- закупівля чи отримання продукції для відповідного, перепродажу або передання її споживачам;
- продаж продукції, тобто контактування з потенційними покупцями, просування продукції, отримання і виконання замовлень, взяття на себе ділового ризику (за наявності права власності на продукцію);
2) логістичні функції:
- підбір продукції, тобто створення необхідного асортименту для належного обслуговування споживачів;
- збереження отриманої продукції, її якісних характеристик;
- сортування, комплектування, поділ великих партій продукції відповідно до потреб споживачів;
- транспортування продукції;
3) функції обслуговування:
- торговельне кредитування покупців;
- огляд, перевірка, оцінка продукції, визначення її ґатунку та якості;
- проведення маркетингових досліджень;
- планування продукції, тобто консультування товаровиробників стосовно потреб споживачів, динаміки попиту, місця товарів на ринку на підставі з умов конкуренції, стадій життєвого циклу товарів тощо;
- визначення цін, націнок, знижок, інших умов продажу товарів;
- надання інформаційних, виробничих, комерційних та інших послуг.
Канали розподілу можуть бути трьох видів: прямі, непрямі і змішані.
Прямі канали пов'язані з переміщенням продукції і послуг без участі посередницьких організацій. Вони частіше усього встановлюються між виробниками і споживачами, що самі контролюють свою маркетингову програму і мають у своєму розпорядженні обмежені цільові ринки.
Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробника до незнайомого учасника-посередника, а потім від нього - до споживача. Такі канали звичайно залучають підприємства і фірми, що з метою збільшення своїх ринків і обсягів збуту згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат й відповідно від визначеної частки контролю над збутом, а також готові декілька послабити контакти зі споживачами.
Змішані канали об'єднують риси перших двох каналів товарообігу. Виникають і інші державні і комерційні посередницькі організації і підприємства, що гарантують значно більший набір постачальницько-збутових послуг. Тому очевидно, що для сільськогосподарського товаровиробника потрібне значне уміння в формувані своєї збутової політики.
Потрібно зазначити, що канали розподілу не тільки задовольняють потреби і запити споживачів, поставляючи товари і послуги в потрібне місце, в необхідній кількості, відповідної якості і за оптимальною ціною. Вони також стимулюють попит, використовуючи різноманітні методи просування. Таким чином, канали розподілу треба розглядати як керовану мережу, що підвищує споживчу цінність товарної продукції і послуг. Для цього поліпшується зовнішній вигляд товару, полегшується процедура його придбання, економиться час покупця, а також використовується найзручніший спосіб продажу товару покупцям. Тобто учасники каналу розподілу намагаються забезпечити максимально можливу зручність оформлення, часу, місця і способу придбання товару. Збут продукції для підприємства важливий з ряду причин: обсяг збуту визначає інші показники підприємства (величину доходів, прибуток, рівень рентабельності). Крім того, від збуту залежать виробництво й матеріально-технічне забезпечення. Таким чином, у процесі збуту остаточно визначається результат роботи підприємства, спрямований на розширення обсягів діяльності й одержання максимального прибутку.
Література:
1. Бєлявцев М.І. Інфраструктура товарного ринку: навч. посіб. / М.І. Бєлявцев, Л.В. Шестопалова - К. : Центр навч. л-ри, 2005. - 410 с.
2. Злупко С.М. Перехідна економіка: сучасна Україна: навч. посіб. / С.М. Злупко - К.: Знання, 2006. - 324 с. - (Вища освіта ХХІ століття).
