XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.е.н., Шпильова В.О. ЕКСПЛІКАЦІЯ ПОНЯТТЯ „РЕГІОН” В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Шпильова В.О. к.е.н., доцент

Європейський університет фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу

ЕКСПЛІКАЦІЯ ПОНЯТТЯ „РЕГІОН" В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ

Використання системного підходу дозволяє стверджувати, що в процесі формування і реалізації стратегії соціально-економічного розвитку регіон слід розглядати як соціально-економічну підсистему національної економіки, що включає, перш за все, взаємовідносини в системі „населення - бізнес - влада", а також сукупність різних елементів системи регіонального відтворення, що створюють його інфраструктуру. У ній можна виділити такі види - виробничу, фінансову, соціальну та ін., в рамках яких елементи регіональної відтворювальної системи знаходяться в безперервній взаємодії. Дія зовнішнього середовища на регіон, з одного боку, і складна система міжелементних взаємозв'язків, з іншого, обумовлюють постійний рух системи регіонального розвитку. Сам характер взаємозв'язків між елементами визначається межами того соціально-економічного простору, в яких відбувається їх розвиток, - ресурсами, виробничими можливостями, структурою виробництва і споживання, міжрегіональними зв'язками, впливом держави тощо. Отже, дія на процеси регіонального розвитку - це дія на розвиток відносин між його елементами на взаємозв'язки між ними.

Регіон має свої пріоритетні напрями дії, що визначаються специфікою його соціально-економічного простору. В той же час регіон є структурним елементом в системі національної і глобальної економіки, є об'єктом дії на структурні перетворення та виступає як суб'єкт макроекономічних реформ. Його суб'єктивна роль тут реалізується через систему міжрегіональних взаємозв'язків і взаємодії з державою, іншими регіонами України та державами. Цю об'єктно-суб'єктну сутність регіону також необхідно враховувати при формуванні стратегії регіонального розвитку.

Суб'єктне представлення регіону дозволяє розглянути його активність при виконанні двох ролей - як квазідержави і як квазіфірми (квазікорпорації). В економічної теорії регіон імпліцитно відіграє роль квазідержави, в якій органи управління регіону створюють умови для комфортного проживання населення, відповідають за надання суспільних благ жителям регіону [1, с. 5]. Сутність моделі регіону як квазіфірми (квазікорпорації) полягає в застосуванні до регіону підходів і характеристик фірми, а також її поведінки (виробництво суспільних благ, формування сприятливого середовища, залучення, формування і ефективне використання ресурсів).

Традиційний для України підхід до регіону як території для розміщення продуктивних сил втілювався в політиці, що визначається зверху, яка до недавнього часу формулювалася як соціально-орієнтована політика вирівнювання регіонів.

Саме у парадигмі регіону як квазікорпорації закладена ідея глобальної конкуренції і пошуку внутрішніх сил розвитку регіону, ідея переходу від пасивних заходів підтримки до створення активних стратегій, розробки і розвитку конкурентних переваг регіону [2, с. 207].

Розвиток регіону як елементу системи державного регулювання багато в чому зумовлюється державою, але в умовах обмежень, що диктуються зверху, регіони із зіставним потенціалом розвитку мають різні результати і динаміку розвитку. Кожен регіон, як і бізнес, проходить шлях від конкуренції за ресурси і інвестиції до конкуренції в області стратегій і компетенцій, виступаючи при цьому в ролі і квазідержави, і квазіфірми.

У регіонах, де істотну роль в економіці відіграють добувні галузі, постає питання про вибір пріоритетів в стратегії розвитку: або залишатися на позиції сировинної орієнтації, або шукати ключові точки зростання, що дозволяють на певному етапі, використовуючи наявні ресурси, вийти на новий якісніший рівень розвитку [3, с. 36]. І тут, на наш погляд, при формуванні стратегії розвитку регіону значущим є визначення його типології.

В західній науковій думці найбільш поширеним є підхід до типології регіонів, який використовується у країнах Євросоюзу: регіони-виробничі майданчики; регіони-джерела збільшення прибутку; регіони-центри знань. В Україні ж типологія регіонів здійснюється залежно від співвідношення двох ключових чинників - щільність населення і ВВП на душу населення. Використання даних індикаторів у якості критеріїв типологій регіонів дозволяє пов'язати основи регіональної конкурентоспроможності з географічним аспектом. Щільність населення - просторовий чинник, пов'язаний з ймовірністю виникнення урбаністичних економік. Валовий внутрішній продукт на душу населення -індикатор, що відображає економічний потенціал розвитку регіону.

У традиційному ракурсі регіон розглядається як система, де у якості об'єкту управління виступають „природа - населення - господарство", а суб'єктами є органи влади і управління. Ми вважаємо, що в сучасних умовах регіон доцільно розглядати як систему, що саморозвивається, в єдності „населення - бізнес - влада". Це суб'єктивно-об'єктивна система, що саморозвивається, і не вимагає управління ззовні, а лише враховує зовнішні чинники, з одного боку, як обмеження (у вигляді, перш за все, українського і міжнародного законодавства), а з іншого - як стимул і орієнтир майбутнього розвитку, наприклад, з позицій появи нових технологій, нових ринків та ін.

Слід відзначити, що системна і складно-структурна сутність процесу регіонального відтворення породжує суперечність розвитку економіки регіону, взаємопов'язаний і багатоцільовий характер стратегічної дії на неї. Важливість досліджень проблеми становлення стратегічного регулювання відтворення в регіоні полягає в необхідності регулювання суперечностей регіонального рівня реформ, надання цьому процесу планомірності, а його результатам - можливості прогнозування.

Таким чином, аналіз різних концептуальних підходів і експлікація поняття „регіон" дозволили переосмислити його змістовну сутність як багатофункціональної і багатоаспектної системи, що саморозвивається, суб'єктно-об'єктна сутність якої дозволяє розглядати регіон в різних парадигмах: регіон - соціум, регіон - квазідержава, регіон - квазікорпорація і регіон - в системі ринкових відносин. Виходячи з поелементної структури регіону як системи, що включає екологічну, економічну і соціальну, а також просторову, політичну, духовну підсистеми, обґрунтовано, що розвиток регіону повинен бути економічно ефективним, соціально орієнтованим, екологічно раціональним, комфортним для людини і бізнесу.

Література:

•1.     Лексин И.В. Териториальное устройство государства: Попытка реализации системной методологии анализа // Росийский экономический журнал. - 2003. - № 1. - С. 3-9

•2.     Чернишов А.П. Стратегія розвитку регіону: Структурний аспект. - Новосибирск, 2000. - 478 с.

•3.     Барский А., Данков А., Миколин М. Фінансова база місцевого сомоуправління // Питання економіки. - 1999. - № 3. - С. 34-38.

e-mail: irynamyndra@yandex.ru


Один комментарий к “к.е.н., Шпильова В.О. ЕКСПЛІКАЦІЯ ПОНЯТТЯ „РЕГІОН” В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗАЦІЇ”

  1. Максим:

    Цікаве дослідження.
    Але... його результати абсолютно не можна вважати повними без аналізу наукових праць проф. Долішнього, який присвятив все життя даній темі.!


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>