к.е.н. Швед В.В., Свиридюк Я. ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

к.е.н. Швед В.В., Свиридюк Я.

Вінницький фінансово -  економічний університет, м. Вінниця.

ТЕОРЕТИКО-МЕТОДИЧНІ ЗАСАДИ ВИЗНАЧЕННЯ ФІНАНСОВОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ НА ПІДПРИЄМСТВІ

    В умовах сучасного нестабільного розвитку економіки України важливого значення в управлінні підприємствами набуває проблема визначення ефективності, дана проблема постійно перебуває в центрі уваги науковців і практиків. Вона виступає ключовим чинником їх співпраці, об'єктивним каталіза­тором науки й виробництва та великою мірою визначає шляхи розвитку останніх.

Ефективність є головним індикатором при оцінці фінансового стану й конку­рентоспроможності підприємства. Підвищення ефективності діяльності підприєм­ства - головний інструмент досягнення поставленої перед ним мети або завдання. Тому актуальними стають питання щодо обґрунтованих управлінських рішень при оцінці діяльності підприємства. Отже, переоцінити її значення для успішної діяльності підприємства неможливо. Можна сказати, що ефективність є повсякденною складовою розвитку будь-якої підприємницької структури, що проявляє себе повною мірою як у мікро  так і в макросередовиші. Від неї залежать рівень і динаміка розвитку як кожного суб'єкта господарювання, так і країни в цілому.

Разом із тим ефективність є однією з найскладніших за своєю сутністю й розу­мінням категорій ринкової економіки: в теоретико-методологічних і методико-прикладних підходах до розкриття її змісту, трактування й вимірювання досі зали­шається певна неузгодженість.

 Зауважимо, що теоретико-методологічною основою для визначення й розме­жування категорій "економічна ефективність" і "фінансова ефективність" у діяль­ності підприємства є сфера їх змістовного прояву. З методико-прикладних пози­цій це добре показати на структурі балансу підприємства, який поділяється на активи й пасиви. При цьому економічна ефективність пов'язана з активами під­приємства, а фінансова ефективність - з його пасивами.

Економічна ефективність охоплює й відображає всю економіку підприємст­ва, тобто всі види його діяльності в сукупності (за різних її класифікацій). Така сукупність видів діяльності в їх єдності й утворює економічну діяльність підпри­ємства, яка, у свою чергу, оцінюється економічною ефективністю. Загальновідо­мо, що ефективність визначається співвідношенням результату (ефекту) й витрат. Тому ефектом для економічної діяльності виступає саме економічний. Фінансо­вий ефект, на наш погляд, істотно відрізняється від економічного, бо він повинен відображати специфіку фінансів підприємства, зміст його фінансової діяльності. Економічний ефект у вигляді прибутку безпосередньо пов'язаний із усіма еконо­мічними ресурсами підприємства та виникає тільки у процесі їх безпосереднього використання. Такі ресурси на підприємстві виступають у формі конкретних акти­вів (матеріально-речових, нематеріальних, грошових).

   Для кожного підприємства конкретність активів визначається багатьма чин­никами, головними з яких є такі: величина, склад і структура активів; технічна про­дуктивність; організація активів у виробничо-господарській діяльності (мається на увазі організація активів у просторі й часі); зношеність основних засобів і немате­ріальних активів; інноваційність; система управління активами; ефективність вико­ристання активів тошо. Сукупність цих чинників і робить кожне підприємство неповторним, адже скопіювати сктад активів, їх частку і ступінь впливу на кінце­ві результати діяльності суб'єкта господарювання практично неможливо. Таким чином, конкретний розмір і якість прибутку підприємства утворюються й обчис­люються не під час формування пасивів, а у процесі його економічної діяльності, коли фінансові джерела вже перетворилися на конкретні активи з певним розмі­ром, складом, якістю, рівнем організації тошо.

З огляду на зазначене можна констатувати, шо відношення прибутку підпри­ємства до його активів визначає в загальному вигляді категорію "економічна рента­бельність підприємства".

Показники, які розраховуються через відношення різних видів прибутку (загальний прибуток, чистий прибуток та ін.) до різних активів (активи, чисті акти­ви, необоротні активи, оборотні активи тошо), являють собою лише певні різно­види економічної рентабельності. Наприклад, показник, у чисельнику якого - чистий прибуток, а у знаменнику - власний капітал, характеризує, не фінансову рентабельність, а економічну (зміст фінансової ефективності буде розглянуто далі), й визначати його треба як відношення чистого прибутку до чис­тих активів підприємства. Математично чисті активи і власний капітал підприєм­ства є однаковими величинами, а теоретико-методологічно та за своїм генезисом це різні категорії, у тому числі стосовно прибутку. Пріоритет у цьому сенсі - за категорією "чисті активи".

Щодо фінансової ефективності зауважимо, шо при її вимірюванні співвідно­шення результатів і витрат має обчислюватися на основі інших величин, ніж при розрахунку економічної ефективності, які повинні визначатися з урахуванням спе­цифіки фінансової діяльності на підприємстві. Для цього розглянемо найгрунтовніші визначення сутності фінансової діяльності, які допоможуть аргументовано підійти до трактування категорії "фінансова ефективність". На думку Турило А.М "фінансова діяльність - це система викори­стання різних форм і методів для фінансового забезпечення функціонування під­приємств та досягнення ними поставлених цілей, а          О.О. Терещенко розглядає основний зміст фінансової діяльності та вбачає у процесі фінансування підприємства, вказуючи, що вона має вирішальний вплив на генерування вартості підприємства.

Такий зміст фінансової діяльності підприємства дає змогу сформувати методо­логічні підходи до визначення основних складових фінансової ефективності - результату й витрат. Специфіка фінансової ефективності полягає в тому, що у про­цесі фінансування виокремлюються дві ключові величини: капітал (фінансові ресур­си) як джерело фінансування та плата за капітал (фінансові ресурси) як умова його отримання. Тому при оцінці фінансової ефективності в ролі витрат виступає вели­чина капіталу (пасив у балансі підприємства), а в ролі результату (ефекту) - вели­чина плати за капіл. Логіка такого трактування двох ключових складових фінан­сової ефективності підкріплюється тим, що капітат із часом трансформується в активи підприємства, які при оцінці вже економічної ефективності виступають та­кож у ролі витрат (але інших за своєю сутністю і значенням для підприємства). Що стосується плати за капітал, то саме вона безпосередньо пов'язана з фінансовими ресурсами, котрі виступають як джерела фінансування підприємства, визначає мож­ливості й умови його отримання, а отже, логічно характеризує в показнику фінан­сової ефективності його чисельник (результат). Іншими словами, плата за капітал є результатом тому, шо являє собою загальний підсумок зусиль колективу підпри­ємства та його менеджменту у сфері фінансової діяльності при формуванні пасивів підприємства.

Таким чином в статті розглянуто основні теоретико - методичні засади фінансової ефективності підприємства,  порівняно сутність економічної та фінансової ефективності.

Література:

•1.  Попов В.М. Финансовый бизнес-план. - М.: Финансы и статистика, 2007.- 457с.;

•2.  Семенов А.В. Фінансове планування і управління на підприємствах: Навч. посіб.\ Авт.: Г.А. Семенов. - К.: ЦУЛ, 2007. - 432с.;

•3.  Терещенко О.О Фінансова діяльність суб'єктів господарювання: Навч. посіб. К.: КНЕУ, 2003. - 554с.;

•4.  Турило А. М., Кравчук Ю. Б., Турило А. А. Управління витратами підприємства: Навч. посібник. - К.: Центр навчальної літератури, 2006. - 120 с.

Залиште коментар!