XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

К.е.н. Степура Т.М. КАТЕГОРІЇ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

К.е.н. Степура Т.М.

Львівська філія Європейського університету

КАТЕГОРІЇ ЛЮДСЬКОГО ПОТЕНЦІАЛУ ТА ЙОГО РОЛЬ В ЕКОНОМІЦІ

Гуманізація економіки проявляється у її соціальній орієнтації. На сучасному етапі розвитку як ліберальні національні економіки світу, так і регульовані державами соціально спрямовані системи дедалі зміщують акценти на якнайповніше використання людського потенціалу.

Історичний ракурс використання людини як ресурсу в економічній діяльності виражається у певній зміні активних компонент та характеристик цього виду ресурсу. Так, раніше насамперед використовувалась фізична енергія, - доти, доки досягла свого максимального рівня при існуючій механізації та автоматизації праці. За оцінками, упродовж ХХ ст. продуктивність фізичної праці зросла у 50 разів. Нині акценти зміщено на нервові витрати енергії, здатність обробляти і продукувати інформацію і, насамкінець, знаннєву компоненту людського ресурсу.

Очевидно, що у світовому масштабі нині більший попит мають не просто фахівці з вищою освітою та набором професійних навиків, але й особи, здатні постійно опановувати нові знання, динамічно навчатися, з інтелектуальним потенціалом та бажанням розвивати свої здібності. Таким чином, найбільш цінною характеристикою людського потенціалу як економічної категорії в інформаційному глобалізованому суспільстві стає здатність накопичувати, використовувати та примножувати знання.

Саме зазначеними обставинами пояснюється актуальність теорії людського капіталу, яка набула поширення у 60-х роках минулого століття і як концепція остаточно сформована науковцями Г.Беккером і Т.Шульцом. На теренах України ця теорія була імплементована пізніше, що пов'язано із урізноманітненням та демократизацією наукових пошуків і візій у 90-х роках ХХ ст.. Центральним постулатом концепції є економічна доцільність інвестування в ресурс (чим є в даному випадку людина) з метою отримання індивідуального та суспільного зиску в майбутньому. При цьому пріоритетним напрямом інвестування в "знаннєвій економіці" справедливо вважається освіта, як загальна, так і спеціальна, відповідно, з різною ефективністю.

Разом з тим, як свідчить аналіз останніх досліджень та публікацій вітчизняних авторів (Вовканич С., Грішнова О., Злупко С., Кір'ян Т, Радецький Й., Семів Л., Стефанишин О.), науковий пошук не тільки не завершений, а перебуває на стадії концептуального обговорення. При цьому підходи пропонуються цілком різні, навіть протилежні. Наприклад, невирішеним залишилось питання про зміст та об'єм понять "людський капітал" та "інтелектуальний капітал" та про їх взаємну підпорядкованість.

Очевидно, що категорія "людський капітал" нерозривно пов'язана з іншими, такими як "населення", "трудові ресурси", "людський фактор", "трудовий потенціал", "людський потенціал".

Найбільш визнаним та поширеним визначення людського капіталу належить О.Грішновій: "Людський капітал - це економічна категорія, яка характеризує сукупність сформованих і розвинутих унаслідок інвестицій продуктивних здібностей, особистих рис і мотивації індивідів, що перебувають  у їх власності, використовуються в економічній діяльності, сприяють підвищенню продуктивності праці і завдяки цьому впливають на зростання доходів (заробітків) свого власника та національного доходу" [1, с.16]. Центральним поняттям у цій категорії є капітал, тобто, авансована вартість, яка в процесі свого руху приносить більшу вартість від первісно авансованої. Мова йде про інвестування коштів в освіту та отримання в майбутньому відповідного зиску у вигляді більшої заробітної плати чи меншого робочого часу (що у кінцевому рахунку одне й те саме), інших "доданих" благ.

Коли ж розглядається проблема накопичення здатності до праці (фізичної - працездатності, чи розумової - рівня здібностей, підготовки, освіченості, знань тощо), умотивованості до праці, використання праці (на будь-якому рівні - особистому, макро чи мікро), розподілу та споживання результатів праці, категорія "людський капітал" видається дещо завузькою.

Категорія "капітал" загальновідома. При використанні словосполучення "людський капітал" реалізовується цілком вартісний підхід до таких соціогуманістичних понять як людина, праця, освіта, ефективність людської праці. За поширеним визначенням ресурс - це певне джерело постачання або підтримки, те, чим можна скористатися у випадку потреби, те, що допоможе зреалізувати мету. Кожний ресурс відіграє свою роль в економічному процесі, тобто в створенні та примноженні певного продукту певної якості. Разом з тим, невдале (невчасне, неповне, недоцільне) використання ресурсу призводить до економічної неефективності. Отже, ресурс та його використання прямо пов'язані із поняттям ефективності. Таким чином, ресурсний підхід до розуміння людського потенціалу виражає економічну доцільність залучення працівників до праці та результативність цієї праці. З такого погляду відмінність людського капіталу та людського ресурсу полягає у тому, що ресурс можна задіяти у продуктивній діяльності без особливих початкових витрат, а капітал уже містить певну вкладену вартість, від якої очікується зиск. Разом з тим, і капітал, і ресурс можуть залишитись невикористаними, і в обох випадках суспільство матиме втрати. Отже, поняття людський ресурс ширше від людського капіталу лише на ту частину, яка окреслює попередні витрати на формування цього виду можливостей. Однак обидва поняття виражають підхід доцільності та ефективності використання людини в економіці.

Отже, зважаючи на вищенаведене, найширшим поняттям, і водночас таким, яке відповідає змістові, що у нього вкладається, вважаємо "людський потенціал", який включає у себе "трудовий потенціал" і може розглядатися на кількох рівнях - особистісному, мікрорівні (підприємство, колектив, організація, громада тощо) та макрорівні (держава, нація, міжнаціональні спільноти). Питання щодо співвідношення людського потенціалу та інтелектуального залишається дискусійним, оскільки інтелектуальний потенціал може містити не тільки людські можливості, але й технічні. Разом з тим, інтелектуальний людський потенціал має за базу формування лише населення та його кількісні і якісні характеристики.

Література:

•1.     Грішнова О.А. Людський капітал: формування в системі освіти і професійної підготовки. - К.:"Знання", КОО, 2001. - 254с.

 

e-mail: tetyana.stepura@gmail.com


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>