к.е.н., Ворошан А.Д., Хандирис В.В. ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Науковий керівник: к.е.н. Ворошан А. Д.
Виконав: студент групи ФК-31 Хандирис В. В.
Буковинський державний фінансово-економічний університет
ПРОБЛЕМИ РОЗВИТКУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
Одним з найбільш потужних і багатогалузевих комплексів України є агропромисловий (АПК). Він значною мірою визначає соціально-економічний розвиток країни, рівень життя населення, його забезпечення продуктами харчування, а промисловість - сільськогосподарською сировиною. Вирішення продовольчої проблеми здійснюється в АПК. Саме через це він є важливою ланкою економіки і мусить мати пріоритетний розвиток. Галузі АПК формують близько 1/3 національного доходу і майже 2/5 валового суспільного продукту.
У результаті ринкового реформування велика частина сільськогосподарських угідь і ріллі були розпайовані та передані за державними актами землевласникам, що мають право на одержання земельних ділянок. Основна частина паїв землі передана в оренду новоствореним сільськогосподарським підприємствам.
За останні роки у сільськогосподарському виробництві України значно загострилися кризові явища: значно знизилися обсяги валової продукції, погіршилося використання природних ресурсів, знизилася родючість грунтів, поглибився дисбаланс між галузями рослинництва і тваринництва. Зменшення поголів'я худоби досягло критичної межі при значному зниженні його продуктивності.
Небезпечною тенденцією є висока спрацьованість машинно-технологічного парку, а відсутність фінансових коштів для здійснення ремонтно-відновлюваних робіт лише погіршує його стан. Для досягнення рівня технологічних потреб не вистачає десятків тисяч різних технічних засобів. Поряд з цим різко погіршилося забезпечення галузей АПК висококваліфікованими кадрами.
Перехід до ринку вимагає розробки наукових основ ефективного господарювання на засадах підприємництва та конкуренції. Актуального значення набуває питання пошуку оптимальних форм господарювання в народногосподарському комплексі і, зокрема, в АПК. Від його рішення прямо залежить розвиток внутрішнього і зовнішнього ринків, майбутнє продовольчого сектора.
Проблема ця багатопланова, така, що стосується, з одного боку, як суб'єктів господарювання, так і органів державної виконавчої влади, які виконують функції реалізації аграрної політики на місцях, а з другого - потребує нового підходу до створення, функціонування та вдосконалення різних форм господарювання.
Проблемою для України нині є відсутність чітких стратегічних та тактичних пріоритетів розвитку галузей АПК.
Головним стримуючим фактором розвитку фермерства є недостатнє забезпечення сільськогосподарською технікою, довготерміновими кредитними ресурсами та відсутність стартового капіталу для створення фермерського господарства [2].
Стан справ у агропромисловому комплексі вагомо позначається на суспільстві в цілому. Зміни в державі, в економіці пройшли такими швидкими темпами, що державна система не змогла своєчасно на них відреагувати і, як результат, відбулося те, що характеризує сьогоднішню ситуацію в АПК України [3, с.213].
Великі проблеми виникли із використанням природних ресурсів. Якість навколишнього середовища, його відтворювальний і відновлюваний потенціал значно зменшується з нарощуванням масштабів ресурсовикористання і обсягів забрюднюючих речовин та відходів. І все це аж ніяк не пов'язане із збільшенням населення або підвищенням його життєвого рівня.
Однією з ключових проблем агропромислового виробництва України досі є низький ступінь освоєння підприємствами сучасних інноваційних технологій, через що у галузі автоматично унеможливлюється процес зниження собівартості сільськогосподарської продукції та зростання її якості і безпечності, які б відповідали міжнародним стандартам.
Так, за останні роки середньорічна кількість працівників сільськогосподарських підприємств зменшилася майже на 30%. Потреба у сільськогосподарських працівниках за рахунок механізації праці, удосконалення її організації та інших факторів скорочується повільніше, що погіршує забезпечення господарств робочою силою [1].
В Україні простежується тенденція до значного скорочення посівних площ під озиминою при низькій якості робіт. Великий відсоток площ засіяний в неоптимальні терміни, що призводить до серйозного падіння врожайності [4].
Отже, сьогодні існує нагальна потреба прийняття в аграрному секторі невідкладних та ефективних заходів з метою припинення подальшого розвитку негативних тенденцій і забезпечення зростання масштабів виробництва більшості видів сільськогосподарської продукції, покращення якості продукції, поліпшення цінової кон'юнктури на споживчому ринку, тощо.
Держава повинна знижувати податкове навантаження, стимулювати експорт сільськогосподарської продукції, контролювати сировинні ринки.
Як бачимо, нинішня ситуація в сільському господарстві України вимагає пошуку наукових шляхів виходу з економічної кризи. Обов'язковими умовами економічного зростання галузі є створення ефективних систем ціноутворення, податкової політики, кредитування, інвестування.
Література:
1. Фінансовий механізм регулювання експортно-імпортних операцій із сільськогосподарською продукцією/ В. Березовський // Економіка АПК. - 2008. - №1. - С.94-100.
2. Сільський розвиток в Україні: проблеми становлення / Бородіна О., Прокопа І. // Економіка України. - 2009. - №5. - С.59-67.
3. Розміщення продуктивних сил України: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / [С. І. Дорогунцов, Ю. І. Пітюренко, Я. Б. Олійник та ін.]. - К.: КНЕУ, 2009. - 364 с.
4. Міністерство аграрної політики та продовольства України [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://minagro.gov.ua/
e-mail: vasia_han@mail.ru
