XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.філол.н., Пацаранюк Ю.М., Мудрик Ю. ПРОБЛЕМА ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ У МОВЛЕННІ СТУДЕНТІВ ВНЗ

к.філол. н., доц. кафедри

сучасних європейських мов ЧТЕІ КНТЕУ

Юлія Михайлівна Пацаранюк,

студентка ІІІ курсу Юлія Мудрик

ПРОБЛЕМА ІНТЕРФЕРЕНЦІЇ У МОВЛЕННІ СТУДЕНТІВ ВНЗ І СПОСОБИ ЇЇ ПОДОЛАННЯ

Мовна культура  є важливою складовою гармонійного розвитку особистості, а тому сьогодні кожній людині, спеціалісту будь-якої сфери діяльності потрібне насамперед володіння державною українською мовою, необхідне відчуття слова, вміння грамотно передати свої думки та почуття, ясно і чітко формулювати завдання чи розпорядження, вказівку чи пораду, як їх виконати, вміти вести дискусію чи виголошувати доповідь.

"Кожен, - писав В.Сухомлинський, - повинен бути в певній мірі і математиком, і фізиком, і хіміком, і біологом, і істориком, і літературознавцем - у такій мірі, в якій це необхідно для всебічного розвитку". На сьогодні знайдеться чимало сміливців, які посперечалися б з педагогом-класиком з приводу сказаного, однак істиною залишається потреба у володінні досконалому мовою, аби висловите все те, чого навчають, інтерес до чого намагаються привити у вищій школі. А тому важливе завдання підготувати кваліфікованих і грамотних спеціалістів, які на належному рівні володіли б державною мовою, навчити їх застосовувати набуті знання з теорії і практики української мови стоїть перед викладачами в тому числі й негуманітарних навчальних закладів.

Надзвичайно гостро сьогодні в суспільстві стоять питання мовної освіти громадян, відтак особливої ваги набуває проблема культури мовлення. Вона тісно пов'язана з явищами міжмовного контактування та взаємного впливу двох мов. Українсько-російський білінгвізм, що має місце в південно-східному регіоні України, визначено вченими (О. Біляєв, Є. Голобородько, І.Дроздова, Ю.Жлуктенко та ін.) як природний, масовий, двобічний, контактний. Українська й російська мови, що перебувають у безпосередньому контактуванні подібні за своїм лексичним складом і граматичною будовою. Така структурна схожість створює сприятливі умови для виникнення явища інтерференції, якої зазнає не лише друга (російська), але значною мірою й перша (українська) мова білінгва.

Учені, лінгвісти та лінгводидакти (О. Біляєв, Є. Голобородько, І.Дроздова, Н.Пашковська, М.Пентилюк, А.Супрун, О.Хорошковська, М.Успенський), стверджують, що не може бути двомовності без інтерференції, яка є результатом сприйняття однієї мови через призму іншої. Причини інтерферентних помилок учені вбачають у несформованості навичок нормативного мовлення рідною мовою, негативному впливі мовленнєвого середовища, відсутності чи недостатній сформованості навичок самоконтролю.

На жаль, ми живемо в період, коли державний статус української мови, на без зусиль окремих політичних сил, потрібно охороняти і відстоювати, бо пристрасті навколо мовних проблем не вщухають, і конфлікт між двома поширеними в Україні мовами виразно загострюється. За таких обставин взаємини української та російської мов визначають не гармонійне співіснування, а боротьба, що, як на мене, триватиме доти, допоки на цій території не переможе одна з них. Такий перебіг подій негативно впливає на ситуацію в країні, оскільки літературна мова перетворюється на суржик, сукупність українських та російських кальок, а найчастіше - мовних покручів, що витворилися на ґрунті двох, без перебільшення великих слов'янських мов. 

Безумовно, процес взаємопроникнення слів з однієї мови в іншу - цілком закономірний, оскільки значна частина слів з однієї мови засвоюється, підпорядковується нормам і стає повноправною лексикою іншої мови. Однак, коли слова з чужої мови вживаються бездумно, безсистемно, коли перекручується їх зміст і спотворюється звукове оформлення, це засмічує мову, перетворює її на мішанину власних слів і варваризмів.

Перебуваючи в постійному російськомовному оточенні, українська молодь, а особливо мешканці мегаполісів, спілкуються переважно російською. Так, унаслідок взаємодії мовних систем в умовах білінгвізму, що склався або під час мовних контактів, або у результаті індивідуального засвоєння нерідної мови спостерігається явище інтерференції - у нашому випадку появи в українському мовленні помилок, викликаних саме впливом російської мови. Причинами інтерференції є багатовікові асимілятивні процеси з боку різних держав-завойовників, брак книги як донедавна основного джерела здобуття знань, написаної саме українською мовою, (особливо це стосується технічної та економічної літератури) та ще багато чинників, які негативно впливають на розвиток державної мови.

За визначенням Л.Масенко, "спільна мова є одним з головних факторів, які забезпечують солідарність населення і, відповідно, стабільність держави." Не випадково спілкування, що заходить у глухий кут, визначають фразеологізмом "вони говорять різними мовами". Щоб уникнути непорозумінь під час розмови, спричинених також й інтерферентними впливами, необхідно навчити студентів встановлювати своєрідний "діагноз" використовуваним у мовленні словам, тобто з'ясовувати правильність їх вживання методом виявлення компонентів, що на письмі деформують орфографічні норми. Тому вивчення української мови у вищому навчальному закладі є необхідним і актуальним, оскільки йдеться про підготовку молодого фахівця нашої держави - представника інтелігенції, яка є носієм не тільки національної, але й мовної культури. 

Як свідчить аналіз мовних одиниць, що зазнали інтерферентних впливів,  визначачають основні види інтерференції, а саме: фонетичну, лексико-фразеологічну, морфологічну і синтаксичну.

Фонетична інтерференція, як відомо, - це явище, пов'язане з порушенням вимови українських слів (акання, оглушення дзвінких у кінці слова, неправильне наголошування). Наприклад: аренда замість (оренда), работа (робота), виріп (виріб) новий (новий), разом (разом), поняття (поняття), літопис (літопис) і под.

Лексико-фразеологічною інтерференцією вважають явище, пов'язане з уживанням слів у невластивому їм значенні, запозиченням ненормативних для української мови лексем, фразеологізмів та їх моделей (найчастіше калькування структури іншомовного слова чи фразеологічного звороту): вообще (взагалі), співпадає (збігається), попадає (потрапляє), всестороннє розвинений (усебічно розвинений); на протязі року (протягом року), у відповідності до (відповідно до), у залежності від (залежно від), згідно закону (згідно з законом), у той же час (саме тоді) та ін.

Помилки помітні насамперед тоді, коли студенти не розрізняють лексичне значення слова, не знають його семантики, то спостерігається міжмовна омонімія: який його адрес (яка його адреса); вірне рішення (правильне рішення), другі плани (інші плани), усі без виключення (усі без винятку); відноситися до навчання (ставитися до навчання), відноситися до більшості (належати до більшості), здати екзамен (скласти екзамен (іспит)), рахувати своїм обов'язком (вважати своїм обов'язком); його не було майже неділю (його не було майже тиждень), все рівно (все одно) тощо.

Щодо морфологічної інтерференції, то слід зазначити, що це явище пов'язане з неправильним утворенням форм словозміни під впливом іншомовного корелята. Дуже часто трапляється, наприклад, неправильне відмінювання іменників у множині в місцевому відмінку з прийменником по: по полям (по полях), по областям (по областях); неправильне відмінювання іменників II відміни чоловічого роду: першого курса (першого курсу), економічного факультета (економічного факультету); написання реферата (написання реферату; неправильне узгодження числівника з іменником три студента (три студенти), два товариша (два товариші); ненормативне утворення кличного відмінка іменників: Іван Петрович (Іване Петровичу), Ольга Сергіївна (Ольго Сергіївно); заміна нормативної парадигми ступенів порівняння прикметників ненормативною: самий головний (найголовніший), самий швидкий (швидший, якнайшвидший або щонайшвидший), самі вигідні умови (найвигідніші умови); порушення при відмінюванні числівників семидесяти двух студентів (сімдесяти двох студентів), шестидесяті роки (шістдесяті роки), ненормативні форми, що не відповідають жодній мові: у сороках примірниках (треба у сорока примірниках).

Синтаксична інтерференція - це явище, пов'язане з порушенням синтаксичних зв'язків між словами, неправильним використанням синтаксичних конструкцій під впливом синтаксичних зв'язків з мовою безпосереднього контакту. У мові студентів спостерігається помилкове і надмірне вживання дієприслівникових та дієприкметникових зворотів на зразок: усі бажаючи прийняти участь (усі, хто бажає взяти участь), студент, вигравший олімпіаду (студент, що переміг в олімпіаді); порушення норм керування: говорити на українській мові (говорити по-українськи або українською), вжити заходи (вжити заходів), дякувати вас (дякувати вам); порушення синтаксичних функцій прийменників: називати по імені (називати на ім'я), викликати по списку (викликати за списком), рекомендації по оформленню (рекомендації щодо оформлення) тощо.  

Таким чином, на практичних заняттях з української мови викладач повинен значну увагу приділити культурі мовлення студентів, розвиткові й удосконаленню їх професійно-комунікативної компетенції. Для цього варто розробляти вправи на редагування, переклад спеціальних вузькопрофесійних зворотів та слів з російської мови з аналізом полісемії тих чи інших лексем, із визначенням розбіжностей у формі відмінка, роді іменника і под. Важливим завданням є сформувати навички для правильної синтаксичної організації тексту, і в нагоді тут стануть роботи для удосконалення зв'язного мовлення (наприклад, творчі роботи на тему "Що я знаю про мій майбутній фах", "Особливості термінології моєї спеціальності", "Моя майбутня професія").   

Отже, проаналізовані явища інтерференції дуже часто трапляються в мові студентів, на що і звертається особлива увага, а типові завдання є основою методики, спрямованої на подолання названих вище явищ в мовленні студентів.

Література:

•1.                 Сухомлинський В. Стежка до квітучого саду // Літературна Україна. - 1969. - 26 вересня.

•2.                 Лингвистический энциклопедический словарь / под ред. В.Н.Ярцевой. - М.: Сов. энциклопедия, 1990. - С. 197.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>