XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION (19-21.04.2018)

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.філос.н. Мельниченко А.А., Мандула М.М. ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

к.філос.н. Мельниченко Анатолій Анатолійович

доцент Національного технічного університету України «КПІ»

Мандула Михайло Михайлович

студент Національного технічного університету України «КПІ»

ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ ЛЮДСЬКОГО КАПІТАЛУ

Одним з найбільш пріоритетних напрямків підвищення конкурентоспроможності та соціально-економічного розвитку будь-якої держави є ефективний розвиток потужного людського капіталу. Це завдання безпосередньо пов'язане з системою державного управління, з використанням системного підходу до побудови сталого розвитку держави та розробкою механізмів антикризового управління на рівні регіонів та держави. Аналізуючи зміну підходів в сучасному управлінні, російська дослідниця Н. Тушемілова, цілком справедливо вказує, що зміна парадигми управління тягне за собою не тільки зміну відповідних інститутів, а також умов і механізмів функціонування моделі управління людським капіталом [3, 101].

Ведучи мову про людський капітал, науковці часто посилаються на те, що використання терміну «капітал» є досить умовним. Така позиція пов'язана, насамперед, з самим поняттям «капітал» і поліфонією його визначень. Хоча, на нашу думку, розуміння капіталу, як самозростаючої вартості, цілком підходить до поняття «людський капітал». На думку М. Каширіна, беручи до уваги багатовимірність людського капіталу, «різні автори вільно формулюють поняття людського капіталу і роблять неоднозначний акцент на його окремих складових елементах: одні схильні акцентувати увагу на функціональній стороні людського капіталу, тобто на його здатності приносити дохід, інші дають його сутнісну характеристику - як форму особистого фактора виробництва» [4]. Разом з тим, у першу чергу, людський капітал включає рівень освіти, здатність до творчості і потенційні можливості всебічного розвитку людей, стан їхнього здоров'я, загальну культуру і моральність, вдосконалення трудових відносин, мотивацію та ін.

Проблема управління людським капіталом на рівні держави пов'язана зі специфікою цього феномена. Людський капітал не відображається ні в складі активів підприємств і організацій, так як він їм формально не належить, ні в складі «активів» держави. З огляду на це, у більшості управлінців формується умовний бар'єр у виборі методів управління та оцінки ефективності подібних активів, не дивлячись на те, що вони є дуже значущими.

При розробці концепції управління розвитком людського капіталу на рівні держави конче необхідно враховувати напрацювання концепції сталого (стійкого) людського розвитку. Саме в рамках цієї концепції можливий, на нашу думку, найбільш плідний розвиток теоретичних основ розвитку людського капіталу та практична його реалізація. Це, перш за все, пов'язано з високим гуманістичним потенціалом концепції сталого розвитку.

Таким чином, основними завданнями з практичного управління людським капіталом на державному рівні, здавалося б, повинні стати наступні: збільшення інвестицій в освіту і поліпшення системи охорони здоров'я. Такі заходи, на перший погляд, повинні привести до оптимальної реалізації своїх здібностей кожною їх членів суспільства, а також до справедливого (за інтелектуальними здібностями і фізичним можливостям) участі всіх у суспільному виробництві. Крім цього, державі слід дбати про справедливий розподіл доходів і національного багатства серед широких верств населення - це буде протидіяти концентрації ресурсів лише у деяких нечисленних груп суспільства. Підвищення матеріального рівня громадян шляхом вирішення основних соціально-економічних проблем та зміцнення системи соціального захисту малозабезпечених верств суспільства неухильно призведе до підвищення рівня вкладень населення у формування саме свого людського капіталу, а не у вирішення інших матеріально-побутових проблем. Зміцнення прав і свобод громадян, збільшення їх можливостей щодо здійснення вибору у всіх сферах життєдіяльності суспільства також є одним з пріоритетних напрямків щодо формування людського капіталу на державному рівні.

Але враховуючи вищевказане, було б досить просто думати, як це роблять багато вчених, що розвиток людського капіталу може обмежуватися збільшенням фінансування основних галузей, пов'язаних з його формуванням і функціонуванням (охорона здоров'я, освіта, ринок праці тощо). Звичайно ж, без цього не обійтися. Але в нинішніх умовах розвитку нашого (пострадянського) суспільства, збільшення обсягів фінансування означає тільки одне - збільшення обсягів розкрадання бюджетних грошей за допомогою корупційних схем. У зв'язку з цим, державне управління розвитком людського капіталу сьогодні - це насамперед створення передумов для цього розвитку, тобто боротьба з корупцією (реальна, а не декларативна), вирішення проблеми забезпечення якісної освіти, розвиток принципів соціальної відповідальності та ін.

Наведемо дані деяких досліджень, які підтверджують важливість налагодження управління людським капіталом на рівні держави. Так, Е. Коротков в своїй статті «Управління людським капіталом: ефективність, ділова репутація, креативний потенціал» наводить такі фактори, що підкреслюють роль людського капіталу в сучасному менеджменті: по-перше, це профілактика кризових ситуацій; по-друге, в період кризи людський капітал виступає стабілізуючим фактором (це підтвердив досвід Європейських держав); по-третє, при виході з кризи людський капітал відіграє значну роль у прискоренні цього процесу; по-четверте, реалізації ідеї людського капіталу в значній мірі сприяють гуманність і соціальність сучасного менеджменту; по-п'яте, людський капітал орієнтує на сталий розвиток, не заперечує його циклічність, але згладжуючі циклічні відхилення від загальної тенденції розвитку [2]. На нашу думку, такі фактори як профілактика кризових ситуацій та орієнтація на сталий розвиток особливо актуальні при розробці державної концепції управління людським капіталом. Не менш важлива стабілізуюча роль, особливо в сучасних постійно мінливих умовах. Освічені люди глибше розуміють події навколишньої дійсності і, отже, реагують на них з меншими елементами панічних настроїв, що дуже важливо, коли потрібно не допустити масову паніку, яка може погіршити становище в країні.

На підставі вищевикладеного можемо сформулювати деякі висновки. Управління людським капіталом на державному рівні залежить від рівня розвитку самої держави, а з іншого боку, рівень розвитку держави залежить від динаміки зростання людського капіталу. Управління людським капіталом - системна завдання, що вимагає комплексного підходу, який включав би в себе узгодження дій різних як соціальних, так і економічних інститутів, що входять в структуру держави. Саме таке міжгалузеве співробітництво дозволило б вирішити не тільки основні проблеми щодо формування людського капіталу, але й інші соціальні проблеми. Однак побудова такої співпраці, а особливо практичні моменти по його функціонування та гармонізації, на сьогоднішній день залишаються відкритими для обговорення проблемою.

Література

•1.                 Щетинин В. Человеческий и вещественный капитал: общность и различие / В.Щетинин // Мировая экономика и международные отношения. - 2003. - № 8. - С.55-61.

•2.                 Коротков Э. Управление человеческим капиталом: эффективность, деловая репутация, креативный потенциал: [Электрон. ресурс]. - Режим доступа: http://www.vivakadry.com/33.htm

•3.                 Тушемилова Н.Н. Системный подход к управлению человеческим капиталом в мировой экономике XXI века /Н.Н. Тушемилова // Известия Иркутской государственной экономической академии. - 2008. - №4 (60). -101-103

•4.                 Каширина М.Л. Проблемы формирования и развития человеческого капитала // Территория науки. - 2007. - №1(2)  - 24-29.

 

E-mail: melnichenkot@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>