XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

к.філос.наук, Сандига О.І., Согуль Д.В. ПРОБЛЕМА ЦІННОСТЕЙ: ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ

к. філос. наук, Сандига О.І., Согуль Д.В.

Донбаський державний технічний університет (м. Алчевськ)

ПРОБЛЕМА ЦІННОСТЕЙ: ЕВОЛЮЦІЯ ПОГЛЯДІВ

Важливу роль у житті людини відіграють цінності, вони являють собою все, що має певну значимість, щодо особистісного чи то суспільного змісту. Як вважає М.В. Поповіч, цінності сприяють формуванню певних життєвих поглядів та орієнтирів діяльності індивідів, що обумовлює, упорядковує та не дає можливості розходженню їх «можливих світів»[1, 73]. Тобто цінності є інтегруючою основою будь-якої соціальної спільності. Наявність цілісної системи цінностей в суспільстві забезпечує стабільність всіх сфер його життя, а її розпад неминуче веде до дисгармонії, руйнівних конфліктів у суспільстві. 

Існуюча у суспільстві система цінностей, складає основу культури, визначає мотивацію діяльності, регулює та інтегрує повсякденну поведінку людей у суспільстві, акумулює обґрунтування раціональності певного способу життя та легітимує суспільні інститути. Тому, здається, дуже важливо  проаналізувати відношення до проблеми цінностей через призму історичних поглядів. Так, наприклад, в античності серед важливіших цінностей, які стверджувалися культурою було відношення до праці, тому що будь-яке суспільство повинно було спонукати такі ставлення навіть заради свого існування. В культурі античності індивід - це, перш за все, вільна людина, вона постає засновником полісу і, насамперед, розглядається як людина - політична. Відношення до фізичної праці в цей період було вельми негативно, вважалося, що фізична праця це принизливо для вільної людини і тому це заняття рабів. Навіть у платонівському утопічному ідеальному суспільстві відстоюється погляд про природний розподіл праці, де фізичним трудом  займається лише нижчий стан та раби.

Аристотель формулює свою теорію рабства, де розподіл суспільства на рабів та вільних громадян постає законом природи. Рабство він розглядає як  природне явище. З цього приводу мислитель запропоновує природне розмежування між фізичною та розумовою працями й вважає, що раб від народження призначений виконувати грубу незграбну роботу, тобто займатися фізичною працею, а розумова діяльність - управління державою й здійснювання державної політиці - це справа вільних людей. «Природа зробила так,- вчив Аристотель, - що навіть фізична стать вільних людей відмінна від фізичної статі рабів: у останніх тіло потужне, придатне для виконання необхідних фізичних праць, вільні ж люди тримаються прямо й нездатні для подібного роду робіт; зате вони придатні для політичного життя» [2, 394]. В загалі для мислителів античності, раб в будь-якому випадку не сприймався як громадянин вільного суспільства, а розглядався ними немов знаряддя виробництва. Цю думку, яка ґрунтується на ідеях Платона, як вважає А.Ф. Лосєв, можна  значною мірою сприйняти як загальногрецьку, адже для давньогрецьких мислителів все поєднує один завершений космос, де кожна людина має своє місце у цьому устрою, і в будь-якому разі не може його змінити, щоб не порушивши природньої цілісності світу [3, 154].

Занепад  римського рабовласницького суспільства викликає до життя нову релігійну ідеологію - християнство, яка змінює існуюче відношення до будь-якої праці, підкреслюючи, що усі люди рівні перед єдиним Господом Богом, і що у своєму земному житті люди повинні прагнути лише до того, щоб заслужити царство небесне. В той же час християнство виправдовує існуючу соціальну нерівність. За Августином, соціальна нерівність в суспільстві - це неминуче явище соціального життя й немає сенсу прагнути того, щоб зрівняти людей між собою, адже це явище має своє існування в будь-якому прояві людського життя. Соціальна нерівність, на думку мислителя, охороняється державою й постає покаранням людей за перворідний гріх. Допускаючи панування одних людей над іншими, держава не ставить перед собою мету досягнення щасливого життя людей, а лише пропонує можливість їх виживання. Тому значущою метою як для окремої людини, так і для суспільства в цілому, на думку Августина, є досягнення «Граду Бога», який розглядається ідеальним для існування людини[4, 590]. 

Таким чином, у добу середньовіччя осмислення праці складається з різних орієнтацій, зокрема з античності було запозичене аристократичне-зневажливе ставлення до фізичної праці як справи рабів, християнська ж ідеологія впроваджує подвійний підхід до праці, з одного боку праця розглядається покаранням за гріхопадіння,  а з іншого - неробство оголошується гріхом.

Отже, говорити про проблему цінностей в її сучасній інтерпретації щодо античності та середньовіччя майже немає сенсу.  Існуюча на той час культура, сприяла формуванню такої системі цінностей, яка в жодному разі не розглядала питання саморозвитку особистості, не припускаючи розподілу світу на свободу й необхідність. Навіть суперечливість поглядів на працю у середньовіччі, не дозволяло розглядати людину як особистість, адже праця існувала як складова частина цілого й перш за все поставала виховним засобом, завдяки якому людині нагадували про її гріховність.  

Література:

1.Попович М.В. Раціональність і виміри людського буття / М.В. Попович - К. : Сфера, 1997. - 281с.

2. Аристотель Политика / Аристотель; пер. с древнегреч. С.А. Жебелева // Сочинения в четырёх томах. Т. 4 / Аристотель; под. ред. А.И. Доватура. - М., 1983. - С.  375-644.

3. Лосев А.Ф. История античной философии в конспективном изложении. /А.Ф. Лосев - М. : Мысль, 1989. - 389 с.

4. Раннехристианская философия. Августин // Антология мировой философии. В 4-х т. Т.1. Философия древности и средневековья, ч. 2 / под. ред. [М.И. Иткина ]. - М. , 1969.  -  С. 581-605.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>