XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кінащук К.І. ПРОБЛЕМА ЗВУКОСИМВОЛІЗМУ: ФОНЕТИЧНА ФОРМА СЛОВА ТА ЙОГО СЕМАНТИЧНИЙ ЗМІСТ

Кінащук Катерина Іллівна, студент-магістр факультету іноземних мов

Чернівецький Національний університет імені Юрія Федьковича

ПРОБЛЕМА ЗВУКОСИМВОЛІЗМУ: ФОНЕТИЧНА ФОРМА СЛОВА ТА ЙОГО СЕМАНТИЧНИЙ ЗМІСТ

Слідом за Ф. де Соссюром, сучасне мовознавство розглядає одну з найважливіших властивостей слова - його довільність як мовної одиниці. Позначаюче, за Ф. де Соссюром, немотивоване, тобто "довільне по відношенню

до того даного, що позначається, з яким  у  нього немає в дійсності ніякого  природнього зв'язку". Е. Бенвеніст підкреслював, що матеріальна форма слова вибирається не за приписанням "елемента реального світу".  Однак лінгвістичні дослідження 60-х - 80-х років правомірно, на наш погляд, ставлять під сумнів постулат про довільність матеріальної (звукової) форми слова по відношенню до того, що воно позначає. Ставиться питання про існування фонетичної семантики (звукосимволізму), змістовності звуків мови, з яких складається слово.  Словом називають предмет, явище, властивість, дію, стан, кількість тощо. Тобто все, що існує конкретно або абстрактно, має свою назву. На сьогоднішній день вчені-фонетисти стверджують, що здебільшого в тому чи іншому зв'язку із значенням слова перебувають і звуки, які складають слово, ­-  усі голосні і приголосні. До того ж, самі по собі, без приписаного їм якимось чином змісту, як зазначає В. В. Левицький, звуки не мають жодного значення ані в експерименті, ані у мові. Звуки набувають значення тільки у відповідності з певним змістом. Одиниця, що виступає в якості еталона у процесах смислового сприйняття мовлення, - це, на думку більшості дослідників, - звукова форма слова. На користь «послівного» сприйняття мовлення існує безліч експериментальних даних. Цю тезу підтримували Р. Якобсон, Г. Моль, Е. Уеленбек. Як справедливо зазначив Е. Уеленбек, «слухач не сприймає в мовленні фонеми одну за одною, а ідентифікує та детермінує значущі єдності».

Як відомо, перші наївні спроби довести відприродність слова здійснювались ще давньогрецькою школою стоїків у формі так званої теорії Фюсей (від грец.  physei - антична філософська та лінгвістична теорія, згідно з якою мова виникла як явище природи (природним шляхом), а не була створена людьми). Тобто зв'язок матеріальної оболонки слова зі змістом пояснювався з точки зору наслідування звукам. На думку Платона, даний мовний колектив може обирати ім'я предмета, але при цьому свобода вибору обмежується властивостями предмета і властивостями звуків мови. "Швидкі" предмети позначаються іменами, які містять "швидкі" звуки, "тонкі" предмети - іменами, які містять "тонкі" звуки і т.д. Платону належать дуже точні спостереження (наразі підтверджені експериментально) про зв'язок певних звуків та понять. Звук r краще за все пристосований для передачі пориву та руху; l - для позначення чогось гладенького, з лоском; сполучення gl - для називання клейкого та липкого, і - вузького, а - великого, довге е - вічного.

У лінгвістиці наявність мимовільного зв'язку між звучанням та значенням слова взагалі визначається поняттям звукосимволізму. Символічними властивостями можуть володіти різноманітні предмети та явища зовнішнього світу: малюнки, скульптури, кольори, рухи людського тіла, звуки, в тому числі й звуки, які створюються мовним апаратом людини. Наші голосові органи виробляють mutatis mutandis (лат. «змінивши те, що необхідно змінити») ті ж символічні рухи, що і наші руки, кисті рук і т.д. Ми збільшуємо ступінь відкритості рота, щоб показати великі, і зменшуємо її, щоб показати малі розміри чого-небудь; вказуючи на довжину, ми витягуємо губи вперед і т.д. Ми збільшуємо отвір рота, коли вимовляємо vast [ ] - "обширний", large [ ] - "широкий", grand [ ] - "великий" і т.п. І навпаки, уявлення про малі розміри виражається, як зазначив О. Єсперсен, у багатьох мовах словами, які містять голосний [i], найзакритіший із всіх (разом з [y]).

Однак, із самого початку гіпотеза про існування звукосимволізму зіткнулася із серйозними теоретичними труднощами. Заперечення існування звукосимволізму зводяться взагалі до таких аргументів: якби між певними

звуками та певними поняттями існував мимовільний зв'язок, то не було б можливим й існування різних назв одного й того ж самого предмета чи явища в різних мовах, ні, тим більше, зміна звукової оболонки слова у процесі історичного розвитку мови. Наприклад, "великий" в латинській magnus, в грецькій - megas, в готській - mikils. Таким чином, наявність того чи іншого голосного в корені слова обумовлена дією фонетичних та морфологічних законів даної мови, а не дією звукосимволізму. Подолати  подібного  роду  теоретичні  труднощі  можна  було,  виконавши  два  головних  завдання: 1) переконливо довести існування звукосимволізму; 2) задовільно пояснити можливість співіснування звукосимволізму та мінливості найменувань одного й того ж предмета в синхронії та діахронії.   

Накопичений сучасною наукою матеріал сьогодні вже ні в кого не викликає серйозних сумнівів щодо існування певних звукосимволічних "правил", релевантних для окремих мов. До цих пір, однак, існують розбіжності з трьох основних питань: 1)  характер звукосимволізму (національний чи універсальний?); 2)  природа звукосимволізму (що лежить в його основі?); 3)  методика експериментального вивчення звукосимволізму.

         На даному етапі проблему звукосимволізму та його природу можна вважати розв'язаною. Проте, ми визнаємо наявність широкої перспективи для подальших досліджень цієї проблеми в області психолінгвістики, а також нейролінгвістики, де існує можливість звернутися безпосередньо до сполучень звуків, до їх фізичного впливу на мозок людини, до психічної природи асоціацій, які викликаються сполученнями звуків.

Література:

•1. Sapir E. A Study in Phonetic Symbolism // J.Exp.Psychol. - 1929. - No 12. - p.225-239.

•2. Воронин С. В. Фоносемантические идеи в зарубежном языкознании (Очерки и исследования) / С. В. Воронин. - Л.: Изд-во Ленинг. ун-та, 1995. - 200 с.

e-mail: kashutya@ukr.net


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>