XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кінділевич І.В., Вардеванян С.І. РОЛЬ ЗОВНІШНОСТІ У СПІЛКУВАННІ

Кінділевич Ірина Василівна, студентка ІІ курсу

спец. «Менеджмент готельного,курортного  і туристичного сервісу»ФМТРГ

ЧТЕІ КНТЕУ

Науковий керівник Вардеванян С.І.

РОЛЬ ЗОВНІШНОСТІ У СПІЛКУВАННІ

         Кожний із нас живе, працює, учиться серед людей. Одних ми любимо, до інших ставимося нейтрально, із третіми лише формально підтримуємо відносини. У кожній із перерахованих ситуацій ми незалежно від нашого бажання спілкуємося з оточуючими - колегами, підлеглими, знайомими та незнайомими людьми.

Актуальність теми полягає у тому, що спілкування - основна форма людського буття. Відсутність або недостатність спілкування може деформувати людську особистість. Враження про людину складається після спілкування з нею, проте також неабияку роль відіграє зовнішність людини.

Всі знають прислів'я «Зустрічають по одягу, а проводжають по розуму». При цьому підкреслюється, що розум, звичайно,- це головне, але зустрічають все ж таки по одягу, тобто по зовнішньому вигляду.

Оскільки спілкування соціальне, тому вивчення особливостей спілкування нинішньої молоді, і взагалі, усіх людей  дуже актуальне.

А.Н.Леонтьєв (1974) вважає, що спілкування - визначена сторона діяльності, тому що вона присутня в будь-якій діяльності в якості її елемента. В.М. Соковкин (1974) аналізує людське спілкування, як комунікацію, як діяльність, як відношення, як взаєморозуміння і як взаємовплив. Б.Г.Ананьєв (1969) підкреслював, що особою і головною характеристикою спілкування, як діяльності, є те, що через нього людина будує свої відносини з іншими людьми. Проблему психології спілкування розробляли видатні наші психологи Л.С. Виготський, В.Н. Мясищев, Б.Г. Ананьев та інші.

При спілкуванні формується перше враження про людину. На основі численних досліджень психологи дійшли висновку, що перше враження формується під впливом трьох факторів - фактора переваги, фактора привабливості та фактора ставлення до спостерігача. Дія фактора переваги проявляється найчастіше в умовах нерівності партнерів у тій чи іншій сфері - соціальній, інтелектуальній, груповій тощо.

Багато чого залежить від того, подобається нам зовні наш партнер по спілкуванню чи ні. Якщо людина нам подобається (зовні!), то одночасно ми схильні вважати її більш гарною, розумною, цікавою тощо, тобто переоцінювати її психологічні характеристики. Американський психолог А. Міллер, відібравши фотографії людей гарних, «звичайних» і негарних, показав кожну групі чоловіків і жінок і просив їх висловитися про внутрішній світ кожного з тих, хто був зображений на цих фото. Найбільш гарні були оцінені і як більш упевнені в собі, щасливі та щирі, урівноважені, енергійні, люб'язні, тобто більш багаті духовно, ніж негарні та навіть «звичайні». Таким чином, фактор привабливості забезпечує реалізацію такої схеми; чим більше зовні приваблива для нас людина, тим краще вона для нас у всіх відношеннях. Якщо ж вона неприваблива, то й інші її якості недооцінюються.

Наприклад, високі люди, на думку психологів, сприймаються в порівнянні з низькорослими як спокійніші, прямолінійніші і замкнутіші. Надмірно повним часто приписують різного роду негативні якості, зате помірна повнота наводить на думку про добродушність і веселу вдачу.

Фактор ставлення до спостерігача регулює включення сприйняття за такою схемою: позитивне ставлення до нас викликає тенденцію до приписування партнерові позитивних властивостей і відкидання, ігнорування негативних. І навпаки, явне недоброзичливе ставлення викликає стійку тенденцію не зауважувати позитивного та загострювати негативне. [1, С.301]

Таким чином, при формуванні першого враження загальне позитивне враження про людину призводить до переоцінки, а негативне - до недооцінки невідомої людини.

Езоп переконував: «Тонкість розуму краща, аніж краса тіла». А російське народне прислів'я попереджає: «З лиця води не пити». Та і кожен з нас, звичайно, чудово розуміє: душевні якості людини, її здатність співпереживати і любити ніяк не пов'язані з об'ємом талії або формою носа. Але все це стає справедливим тільки при триваліших і глибших стосунках. У момент же знайомства або при поверхневому спілкуванні, ми підкоряємося логіці несвідомого: добре те, що красиве. Спрацьовує так званий стереотип фізичної привабливості - прихована впевненість в тому, що у зовні красивої людини чудовий  характер і високий інтелект. [2, С.235]

У житті переважної більшості людей, якщо вони не схильні до демонстративності, швидкоплинні знайомства і поверхневі стосунки, де такий важливий стереотип зовнішньої привабливості, означають набагато менше, аніж глибокі і міцні зв'язки із близькими людьми. А якщо люди добре і давно один одного знають, випробовують взаємне тяжіння на душевному рівні, починає працювати протилежний принцип: хто хороший, хто близький, той і красивий. Немає такої краси, яка дозволила б нескінченно приховувати злу або убогу душу. І немає такої особи, яка не була б незвичайно красивою для люблячого погляду.

Література:

1. Аронсон Э. Социальная психология. Психологические законы поведения человека в социуме. - М.: Прайм-Еврознак, 2002. - 558 с

2. Варій М. Й. Психологія : Навчальний посібник .- «Центр учбової літератури».- 2007.-288с.


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>