XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Киріченко І.А. АНАЛІТИЧНА ЮРИСПРУДЕНЦІЯ Г. ХАРТА

Ад'юнкт кафедри філософії права та юридичної логіки

Киріченко І.А.

Національна академія внутрішніх справ

АНАЛІТИЧНА ЮРИСПРУДЕНЦІЯ Г. ХАРТА

Основні ідеї оновленої аналітичної юриспруденції відображені у книзі Г.Харта (1907-1993)  "Концепція права" (1961). Ще 1953 р., розпочинаючи свою діяльність в якості професора юриспруденції в Оксфорді, Харт запропонував вивчати значення юридичних термінів з метою пізнання правової реальності, яка криється за вживанням цих слів [3, 403].

У "Концепції права" Харт критикує класичне позитивістське визначення права як "наказу суверена". По-перше, у сучасному праві питома вага наказів невелика. Під визначення Остіна підпадає головним чином кримінальне право, тоді як зобов'язальне, конституційне, і особливо міжнародне право мають іншу, не наказову природу. По-друге, у сучасних суспільствах не існує суверена з необмеженою владою, діяльність кожної гілки влади регламентована правом, і було б абсурдно припустити обмеження суб'єкта власними наказами.

Харт визначає право як правила поведінки, дійсність яких випливає з правила визнання. Під правилом визнання Харт розуміє сукупність критеріїв дійсності права, прийнятих у даному суспільстві. У більшості правових систем це - формальні вимоги до порядку прийняття, ієрархії джерел права [2, 102 ─ 112]. Правило визнання Харта порівнюють з основною нормою Кельзена, відмічаючи більш гіпотетичний характер останньої. Однак у цілому концепція Харта не є відтворенням на англійському ґрунті чистої теорії права [1, 81].

Відмежовуючись від вимоги "чистоти" правової науки, Харт  розширює сферу дослідження, звертаючись до суміжних з правом галузей моралі. Харт виводить зміст моралі та права з єдиного джерела - певних правил, обумовлених необхідністю виживання людей. Так, людська вразливість обумовлює необхідність моральної і правової заборони насильницьких дій; приблизна рівність людей робить очевидною необхідність системи компромісів, яка є основою як морального, так і правового закону; обмеженість природних ресурсів робить необхідним функціонування інституту власності тощо [2, 191 - 193.].   Ця обумовленість змісту права природою людини вказує, на думку Харта, на наявність стрижню здорового глузду в теорії природного права.

Харт спостерігає причинний зв'язок між природними умовами людського існування та змістом права. Однак він не пов'язує з цими умовами юридичну дійсність закону, що й відмежовує його концепцію від теорії природного права. Можливість існування змістовних критеріїв дійсності права Харт визнає лише в тому випадку, якщо вони встановлені позитивним законодавством. У той же час формальні критерії дійсності права є обов'язковим компонентом правила визнання у будь-якій правовій системі. У тих країнах, де передбачено змістовні вимоги до права, вони працюють разом з формальними.

         Г. Харт визначав право як «признання», як «ідею», узгоджену з більшістю, пов'язуючи її не з обо'язком або необхідністю, а з волевиявленням. До того ж вільне волевиявлення більшості повинно бути не тільки зовнішнім, але й внутрішнім. Тобто кожен повинен добре усвідомлювати необхідність встановленого порядку [2, 15]. У своїй концепції філософ і теоретик права намагався відродити оціночний критерій права. Для цього Харт ставить проблему співвідношення права і моралі і пропонує іменувати "мінімальну суму елементарних принципів співжиття, закріплених будь-якою, більш або менш розвиненою правовою системою, "природним правом". У такий спосіб Харт намагається поєднати у своїй правовій теорії ідеї традиційної "аналітичної юриспруденції" і відродженої школи"природного права". Він приєднує до них також положення нормативістської теорії права Г.Кельзена, прагнучи до створення так званої інтегральної юриспруденції [3, 258].

Як правознавець-неопозитивіст Г. Харт вважає твердження "закон - це не право", "несправедливий закон - це неправо" - парадоксом чи "просто помилкою" [4, 8]. В той же час він не погоджується з Дж. Остіном і Г. Кельзеном в трактуванні права як примусу. В чому ж полягає його розуміння права? Г. Харт розглядає право як формально-логічну систему первинних і вторинних норм.

Вчений зазначає: "Право - це поєднання первинних і вторинних норм ... їх союз - серцевина правової системи ... ми відмовляємося від тієї позиції, згідно з якою основою правової системи є покора  юридично необмеженому суверену, і замінюємо її концепцією вищого правила визнання, яке є для системи правил поведінки критерієм дійсності" [4, 107.]. Система права Г. Харта - це система позитивного права. Він як і усі юристи-неопозитивісти ототожнює право з офіційно встановленими нормами. Поєднання первинних і вторинних норм, згідно з вченим, дає "ключ" до розуміння права і вирішення усіх проблем юриспруденції. Але цей "ключ" Г. Харт (як і засновник нормативізму) прагне знайти виключно усередині позитивного права, що в результаті призводить до ототожнення  права і примусу.

Література:

1. Туманов В.А. Неопозитивизм в буржуазной теории права. - С. 81.

2. Харт Х.Л.А. Концепція права. - К.: Сфера, 1998.

3. Kelly J.M. Op. cit. - Р. 403.

4. Hart H. The Concept of Law. - Oxford, 1961.

kuruchenko@bigmir.net.

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>