XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Киріченко І.А. ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ ДЖ. ОСТІНА

Ад'юнкт кафедри філософії права та юридичної логіки

Киріченко І.А.

Національна академія внутрішніх справ

ФІЛОСОФСЬКО-ПРАВОВІ ПОГЛЯДИ ДЖ. ОСТІНА

У той час, як у філософії в другій половині XIX ст. домінуючим напрямом стає позитивізм, у правовій науці панівним напрямом стає тісно пов'язаний з ним правовий позитивізм. Це зумовлюється насамперед усвідомленням ідеї права як фактору стабілізації суспільства, гарантії порядку і розвитку. Витворюється своєрідний культ права, зміцнення авторитету держави і права. Правовий позитивізм базується на політичній передумові, тобто на визнанні засадничої цінності держави, а також на вірі в експеримент, досвід, який з природничих наук переноситься у правові науки [4, 120].

Початок розвитку правового позитивізму був покладений в Англії. Тут зароджуються перші ідеї правового позитивізму, який спочатку розвивався незалежно від філософського позитивізму. Одним з перших представників юридичного позитивізму був учень Бентама, засновник аналітичної школи Джон Остін (1790-1859), що викладав юриспруденцію в Університетському коледжі (Лондон). Він видав в 1832 р. книгу "Лекції про юриспруденцію, або філософія позитивного права". Термін "право", писав Остін, використовується в самих різних сенсах: для позначення і релігійних догматів, правил моралі, законів природи; це істотно заважає точному визначенню предмету юриспруденції.

Остін розрізняє і розмежовує етику (область оцінок, думок про добро, зло і ін.), науку про законотворчість (уявлення про те, яким повинне бути право) і власне науку про право, юриспруденцію. Остання "має справу із законами, або правом у власному сенсі цього слова, без розгляду того, погані вони або хороші". У такому розумінні право - наказ влади, звернений до керованого, обов'язковий для підпорядкованого під загрозою застосування санкції у разі невиконання наказу. Першорядне значення для юриспруденції має формальна логіка, або "логіка правових конструкцій" [3, 174].

Розвиваючи думки Бентама, Остін писав, що метою уряду є загальне благо, а не свобода, оскільки в різних умовах різні ступінь корисності свободи або ступінь її обмежень. Остін був прихильником класичного лібералізму. Але він стверджував, що суверенна влада нічим не зв'язана; перешкоди її діяльності ставлять тільки релігія, мораль і згода підданих, тобто звичка більшості підданих до покори даній владі. Право - це "веління суверена". Якнайкращою формою Остін, вважав кодекси.  Потреба в судовій правотворчості, пояснював Остін, породжена існуючою неповнотою статутного права, яку бажано усунути кодифікуванням [1, 222].

Отже, за вченням англійського вченого-правника виходить, що «існування права - одне, його пере­ваги та недоліки - інше». На його думку, «предметом юриспруденції є пози­тивне право: право у звичайному та чіткому розумінні цього терміна,- пра­во, прийняте політичними керівниками щодо своїх політичних підлеглих»[2, 298].

Як на­голошує Дж. Остін, право завжди є вираженням або втіленням тільки людської волі - команди суверена, адресованої політичним підлеглим. Під сувереном тут розуміється особа чи державний орган, якому належить вища політична влада у суспільстві (король або народ, представлений парла­ментом) і якому переважна більшість членів суспільства має звичку корити­ся; стосовно якого існує така звичка.

Команда суверена (закон) покладає обов'язок на членів суспільства по­водитися певним чином чи утримуватися від певних дій. Під командою Дж. Остін розуміє певне бажання імперативного характеру Отже, команда мала формулюватися в наказовій формі. Але, як вважає науковець, команда відрізняється від таких імперативних бажань, як, наприклад, спрага або го­лод, однією особливістю: сторона, якій адресована команда, зобов'язана по­нести покарання, якщо вона її не виконає Як бачимо, команди суверена - це накази з погрозою застосування сили. «Команда» та «обов'язок», зазначає Дж. Остін, терміни взаємозв'язані. Вони відбивають відносини владарюван­ня та підкорення, а закони, що приймаються на підставі реалізації законо­давчих повноважень суверена, вважаються незаперечно справедливими. Таким чином, головним для позитивізму є теза про те, що право - це команда, яка кореспондує обов'язок підкоритися. Кожна команда є чин­ною з правничого погляду, якщо вона дана суверенним джерелом влади. Людина, яка виконує команди, не може заперечити їхній зміст, виявивши раціональність та розумність, і визначити у межах судової процедури, наскільки ці команди забезпечують задоволення її власних інтересів та інтереси гармонійного розвитку суспільства [5, 198].

Література:

1. История политических и правовых учений. Учебник / Под ред. О. Э. Лейста. - М.: Юридическая литература, 1997. -  248 с.  222

2. Остин Д. Истина // Избранное. Перевод с англ. Макеевой Л.Б., Руднева В.П. - М.: Идея Пресс,  Дом интеллектуальной книги, 1989. - С. 290-307.

3. Сливка С.С. Природно-правові джерела формування позитивістської концепції // Проблеми філософії права. - 2003. - Том 1. - С. 173-175

4. Філософія права : підруч. для студ. юрид. вищ. навч. закл. / О. Г. Данильян, О. П. Дзьобань, С. І. Максимов та ін. / за ред. д-ра філос. наук, проф. О. Г. Данильяна. - Харків: Право, 2009. - 208 с.

5. Шевчук Станіслав. Основи конституційної юриспруденції. - Харків: Консум, 2002.- 296с.     

 


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>