XIV Міжнародна наукова інтернет-конференція ADVANCED TECHNOLOGIES OF SCIENCE AND EDUCATION

Русский English




Научные конференции Наукові конференції

Кирильчук О. Б. ВИХОВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКА ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Кирильчук О.Б.

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка

ВИХОВАННЯ РИТОРИЧНОЇ КУЛЬТУРИ СТАРШОКЛАСНИКА ЯК ПЕДАГОГІЧНА ПРОБЛЕМА

Необхідність виховання риторичної культури у 90-ті роки ХХ ст., на думку Н.Б. Шишко та багатьох вчених, викликана культурно-історичним характером (розвитком свободи і демократії, свободи особистості); психологічними ( зміною концепції людини в суспільстві, сприймання людини як особистості); комунікативними (розширення сфер навчання, підвищення ролі мовлення в суспільстві ); соціально-політичними (з'явилася необхідність переконувати людей) ; економічними ( конкуренція, криза виробництва породила науку про рекламу) передумовами [3, 24].

Згідно з  віковими та соціальними особливостями учнів старшої школи, перелік відповідних характеристик, що втілені в різні форми навчальної діяльності, відповідають педагогічним завданням, що ставляться до роботи зі старшокласниками. Проведені нами власні пошуки та спостереження, зокрема, анкетування, проведене серед учнів 9-11 класів шкіл м. Полтави та Полтавської області. Результати аналізу свідчать, що складові риторичного потенціалу узгоджуються з особистісними цілями виховання школярів цієї вікової групи. А отже, система роботи, спрямована на виховання риторичної культури старшокласників засобами гуманітарних  предметів, об'єктивно є необхідною для ефективної навчальної діяльності в умовах сучасної загальноосвітньої школи.

У контексті нашого дослідження ми розглядаємо риторичну культуру старшокласника як педагогічну проблему. Виховання засад риторичної культури є нині актуальним і викликане сьогоденням, у якому все частіше можна зустрітися з "огрубленням мовлення", про що констатує російський філолог Л. Крисін, поширенням мату в усіх сферах суспільства, в тому числі серед інтелігенції, дітей, юнацтва, жінок, загалом "надзвичайно високий рівень агресивності у мовній поведінці людей". "Усне мовлення характеризується такими рисами, жорсткість в оцінці поведінки співрозмовника, вкрай негативна експресивність при обговоренні того, з чим незгідний мовець, збуджений, незрідка ворожий тон мовлення" [4, 173]. Приходимо до висновку, що всі ці особливості сучасної усної мови - наслідок негативних процесів, що відбуваються у позамовній дійсності, які тісно пов'язані із загальними явищами в галузі культури та моральності.

Провівши опитування учнів старшокласників та детальний аналіз визначення рівня культури мовлення, ми приходимо до висновку, що рівень культури мови старшокласника не внушає оптимізму, отже, риторична культура є надто низькою для нашого суспільства. Багато учнів і вчителів школи не байдужі до питань виховання риторичної культури і здійснюють багаточисленні заходи, що цілеспрямовані  на формування мовної та риторичної свідомості.

Ми притримуємося думки Маріан Бугайскі, яка у своїй книзі "Язык коммуникации"(2010) говорить про те, що формування навичок риторичної культури є частиною основи мовної політики, у якій розвиваються  соціальні та культурні процеси [2, 17]. Тут доцільно згадати про роль школи. Саме вивчення гуманітарних предметів повинно дати учням грамотно та вміло користуватися мовою у життєвиєх комунікативних ситуаціях в усній і письмовій формах. Старшокласники у своєму мовленні не дотримуються літературних й етичних норм грамотної риторики. Ці порушення псують риторичний імідж старшокласника, безповоротньо знижується повага один до одного. Нами були виявлені типові порушення культури мови старшокласника: нецензурна лексика; слова-паразити ("як би", "так би мовити", "тіпа", "ну", "значить"); суржик ("шо", "га", "споймал", "ішол"); простомовні обороти ("транвай", "тута", "здеся", "трендіти", "тудою", "їхній", "нема містов"); немотивований жаргон ("блін", "базарити", "в натурі", "чувак", "конкрєтно"); тавтологія ("розповідати про розповідь", "моя автобіографія"); акцентологічні порушення (невірний наголос у низці слів: каталог, український, договір. алфавіт); логічні порушення (протиріччя, непослідовність у думках, фразах); канцеляризм ( "дозвольте мені підняти (закрити, розгорнути, відкинути) питання").  На основі наших досліджень у школах м. Полтави із 148 учнів старшої школи 40% визнано неграмотними і 43% - полуграмотними. Таким чином, кожен третій учень, не дивлячись на фізичні здібності та технічні можливості для читання - не розуміють значення окремих слів і логічного зв'язку між ними. Низький рівень грамотності стає перешкодою для участі в соціальному та культурному житті.

Отже, виховання риторичної культури старшокласника це довготривалий процес, який потребує сукупного розвитку особистості, а саме читання класичної літератури, вивчення правил культури мови, відвідування театрів, виконання тренінгових вправ, а головне - сильної мотивації самої особистості в покращенні своєї риторики. Є сенс наголосити, що одним з найважливіших завдань сучасної школи є формувати культуру мови, виховуючи при цьому риторичну культуру особливо старшокласника та удосконалювати їх риторичні здібності. З теоретичної точки зору, все доволі просто - любу здібність формує практика. Йдеться, зокрема, про те, що самим ефективним методом формування риторичних навичок учня старшокласника - це встановлення та підтримка мовних контактів. Чим більша їх різноманітність та частота, тим більше умов для вдосконалення риторичних здібностей. У старшокласника повинна бути можливість спілкуватися постійно, вдосконалювати свою риторичну мовленнєву ковунікацію і складати якомога більше самих різноманітних текстів.

На основі аналізу комплексу наукових досліджень із проблем культури мовлення, зробимо спробу узагальнити визначення навчальної мовленнєвої комунікації за С.Д. Абрамовичем та М.Ю. Чікарьковою. Навчальна мовленнєва комунікація - це виступи учнів, які демонструють засвоєння знань та вчаться висловлювати власну думку. Головними рисами такого мовлення являються доказовість, бездоганна логічність, точність мислення, чітка термінологія, позбавлена будь-якої двозначності [1, 60]. У цій ситуації вживають термін академічне красномовство (слово походить від грецького academia - так називалися сади, що начебто належали міфічному героєві Академу. Згодом цим словом називали філософську школу, засновану Платоном саме в цій місцевості). Науковці даної проблеми наголошують, що учні школи "мусять опанувати мову науки, її термінологію та спосіб викладу" [1, 61]. До жанрів академічного красномовства, які поширені серед вчителів та учнів старшої школи, належать: наукова доповідь, наукове повідомлення, наукова шкільна лекція, реферат, виступ на уроці з заданої проблеми, бесіда на науково-популярну тему. Досвідчені вчителі широко використовують під час уроку різноманітні форми діалогу зі своїми учнями: колоквіум, дискусію, диспут, усну рецензію, обговорення. Під час такої роботи вчитель може використовувати різні засоби впливу на учнів, навіть якісь акторські прийоми. Це спрямовує на діалог з класом, налагодження зворотного зв'язку. Деякі з цих жанрів мають письмові аналоги: наукова доповідь - стаття, усна рецензія - письмова рецензія. Однак при застосуванні писемної форми учень зв'язаний її законами - він не може жестикулювати, висловлювати свої емоції, робити паузи.  Складається враження, що школа приділяє занадто мало уваги формуванню висловлювань на всіх його рівнях - починаючи з фонетичного і закінчуючи синтаксичним. Вчителі контролюють в більшій мірі об'єм знань учнів, тобто зміст того тексту, який вони промовляють. З цієї причини випускники школи не відчувають різноманітності видів висловлювань і не знають їх функціональної належності.

Усезагальний інтерес до риторики як до обовязкової, важливої та специфічної сфери людської культури прогресує на початку третього тисячоліття: в суспільстві в умовах активної й маштабної його інформатизації зростає кількість і популярність професій із посиленою комунікативною відповідальністю. Повноцінну і відповідно до вимог часу риторичну освіченість вимагають управлінська та дипломатична, юридична та політична, міжнародна та адміністративна, торговельна та медична, наукова, освітянська й інші сфери. Важко назвати професії, де б майстерне володіння словом як універсальним інструментом думки і переконання було непотрібним, проте у багатьох галузях інтелектуальної діяльності ( насамперед в юстиції, журналістиці, педагогіці, політиці, філології, культурології, менеджменті та інше.) це стає визначальною умовою професійного успіху та обов'язковим атрибутом іміджу інтелігентного, кваліфікованого і компетентного фахівця.

Володіння риторичною культурою допомагає впевнено почувати себе в усіх життєвих та професійних ситуаціях, коли треба або повідомити, проінформувати, проаналізувати, підбити висновки, висловити власну точку зору, пояснити, скритикувати, або ефективно спілкуватися у різних форматах (діалог, полілог, "круглий стіл"), або організувати та креативно скеровувати свою мисленнєво-мовленнєву діяльність на засадах двох взаємоповязаних риторичних постулатів - доброзичливо ставитися до слухачів і своєю промовою прагнути торжества "людського в людині", або доцільно використовувати методи аргументування. Це сприяє вдосконаленню комунікативного простору у професійно-діловій сфері, посилює комунікативну інтуіцію, дозволяє досягти високого рівня культури вербального спілкування і культури мовлення.

Завдяки аналізу педагогічної літератури ми приходимо до висновку, що сучасні науковці характеризують наш час як антропологічну кризу: людство з важкістю виживає у світі, який саме ж створило. Зазначаються нарощування духовної кризи, криза інституту сім'ї, демографічні перекоси, відхід від вічних цінностей буття у бік цінностей матеріальних, бажання спрощувати картину життя, небажання замислюватися про майбутнє, про екологічну погрозу. У нашому суспільстві існує додаткова низка кризових проблем, притаманних саме нам: перманентний конфлікт влади, криміналізація життя, культ грошей, занепад загальної культури. Усі вони підкреслюють, що ці соціальні явища природно відображаються у суспільному житті України: низька культура мовлення, розповсюдження нецензурної лексики особливо серед молоді, чисельні маніпуляції свідомістю у медіа-просторі, у політиці, бізнесі, у сектантстві різних гатунків, низькопробні тексти у маскультурі. На сьогодні, на жаль, невпинно отримує комунікативне поширення ненормативна та непристойна лексики, засмічується рідна українська мова за рахунок невибагливого уживання іншомовних слів, діалектизмів та усяких жаргонізмів. Поширеного розповсюдження отримали різні "Словники російського мату", "Словники одеської мови", "Словники сленгу". Як говорить М.Ю. Чікарькова, це "з одного боку, свідчить про дух свободи і мовленнєвого пошуку; з другого - оті знахідки виявляються занадто часто настільки нищими й позакультурними, що стає зрозуміло: свобода слова у нас ще сприймається як ситуація мовної анархії, яка пориває з усякими культурними традиціями" [1, 101]. Чого вартий жаргон - еталон бездуховності й примітиву: "тіпа", "бабкі", "по понятіям", "кончай базар", "казьол", який часто-густо можна зустріти в мовленні молодої людини, які із захопленням засвоюють цей лексикон та невід'ємні від нього "блатні " інтонації. Доцільно зауважити в ракурсі нашого дослідження, що "мат" - це свідчення бідності мови, "опущення" інформаційного ряду,  "моветон" (дурний тон) у спілкуванні та проникнення в інформаційне поле етики насилля, неповаги до людської гідності [3, 18]. Слід врахувати також думку Б.М. Сапунова про те, що комунікативне спілкування є оригінально культурним, коли воно як діяльність реалізовується вільно й демократично, коли воно сповнене творчостю, тобто винахідливо, не загнано в логово штампів, догм корпоративних умовностей, соціально-групових інтересів [3, 40-41]. У звязку з цим проблема риторичної культури постає як частина загальної проблематики у справі духовного відродження. Віддаючи провідну роль моральному аспекту людського мислемовлення, слід зазначити й інші параметри риторичної культури, які потребують досконалення.

Риторична культура являється найвищим рівнем словесної діяльності старшокласника. Вона може проявитися лише на основі спеціально сформованих знань та умінь мовленнєвої майстерності учня. Адже риторичні якості старшокласника тісно пов'язані з мовними. "Засоби вираження мови, що вивчаються у риториці - це особливі застосування мови і стилю в конкретному висловленні" [1, 234]. Погодимося із словами М. Бугайські, що виховання риторичної культури є явищем руху і риторичне мовлення володіє динамічним характером. Формою руху є сам процес комунікації, окремі елементи якої постійно змінюються [2, 45].

Таким чином, вищесказане дозволяє зробити нам наступні висновки: культорологічний підхід, що лежить в основі сучасної парадигми освіти, з одного боку висвітлює тісний взаємозв'язок таких понять як риторика, риторична культура, культура і педагогіка. Так, риторика, задаючи ціннісно орієнтовані норми мовленнєвої взаємодії суб'єктів, які сьогодні спрямовані на організацію діалогу світоглядів, здатна навчити людину оволодіти інструментом, який може "провокувати" створення учасниками спілкування особистих повідомлень, вражень, думок. Система ціннісно орієнтованих норм мовленнєвої взаємодії, заснування якої притаманне "окультуризації особистості", включає в себе поняття "риторична культура старшокласника". З іншого боку, культорологічний підхід, що лежить в основі сучасної парадигми освіти, висвітлює потенційні можливості риторичної культури: такий вид культури може виступати засобом реалізації керуючих ідей і задач сучасної освіти.

Література:

•1.     Абрамович С.Д., Чікарьова М.Ю. Мовленнєва комунікація: Підручник / С.Д. Абрамович, М.Ю. Чікарьова. - Київ: Центр навчальної літератури, 2004. - 472 с.

•2.     Бугайски М. Язык коммуникации / Пер. с польск. / М. Бугайски. - Х. : Изд-во «Гуманитарный центр», Артеменко Э.Г., 2010. - 544 с.

•3.     Садовская В.С. Основы коммуникативной культуры / В.С. Садовская, В.А. Ремизов. - М.: Гуманитар. изд. Центр ВЛАДОС, 2011. - 206 с.

•4.     Свідзинський А.В. Синергетична концепція культури / А.В. Свідзинський. - Луцьк: ВАТ «Волинська обласна друкарня», 2009. - 696с     


Залиште коментар!

Дозволено використання тегів:
<a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <code> <em> <i> <strike> <strong>